Лубни. Повітова столиця

Автор: Вадим Войтик

Попри свій пізньоміщанський вигляд Лубни — ровесник Київської Русі. Тутешні князьки, намагаючись якось спільно боронитись, будували повздовж річки Сула фортифікації. Земельно-дерев’яні укріплення склались у лінію, що згодом стане східним кордоном нової держави.

Луб’яну прикордонну фортецю засновує в 988-му, у рік Хрещення Русі сам Володимир Святославович. І не дарма — сто років потому його київські наступники завдадуть під Лубнами половцям нищівної поразки. Втім, у 1239-му Лубнам настане гаплик, як і всій державі рік по тому.

Відродження наступило завдяки польським стратегічним союзникам, у XVI столітті. Тікаючи від європейської інтеграції українці заселяли малолюдне лівобережжя. Та й взагалі, в ті роки вважалося за прийнятне на літо вирушати на «заробітки» на дикі землі.

Поляки, на відміну від литовців, мирилися з таким непорядком недовго. Дуже скоро нічийні гектари почнуть нарізати між потрібними короні людьми. Лубни віддадуть під опіку Михайла Вишневецького, черкаського старости. Його син, Олександр, у 1589-му закладає на старому городищі замок.

За два роки Олександр Вишневецький отримує від короля грамоту, а містечко — магдебурзьке право.

Ярмаркова площа

Десь тоді ж, на сусідніх пагорбах засновується одна з найбільших православних обителей — Мгарський монастир (про який я вже розказував, безбожно називаючи ту обитель гламурною).

Справжній розквіт для Лубен настав за Яреми Вишневецького. Маєтностям та статкам олігарха міг би позаздрити навіть Рінат Ахметов. Вишневецькому належали величезні землі Лівобережжя — кілька сучасних областей, чи не найбільша тогочасна латифундія у Європі. Столицею Вишневеччини і були Лубни, місто, у якому народився її правитель.

На Замковій горі магнат розбудовує величезний палац, котрий у 1648-му разом з усією резиденцією та бернардинським монастирем знищать повстанці Максима Кривоноса. Місто стає центром Лубенського козачого полку. За часів Російської імперії містечко стає повітовим центром.
Більшість історичних пам’яток — спадщина саме того, повітового минулого.

Міська управа, 1910-го року.

Духовне училище, 1885-го року.

Окружний суд, 1910-го року.

Будівля Лубенського історичного музею з скіфськими бабами при вході.

Храм Різдва Пресвятої Богородиці, 1899-го року.

І, нарешті, найкрасивіша будівля міста — єпархіальне жіноче училище. Будівлю звели в 1907-го році за проектом уродженця Харкова, професора Імператорської Академії Олексія Бекетова.

Нині це загальноосвітня школа № 10

За іронією долі повітовим Лубнам ще раз випаде стати столицею. За часів революційних подій 1905-07 років місцеві українські націоналісти проголосили Лубенську республіку, яку дехто називає першою українською державою у новітній історії

Що ж до радянського періоду міста, то він щедро представлений відповідними пам’ятниками. І якщо Ленін міг принаймні уявляти де ті Лубни знаходяться, то Чапаєв — сумніваюсь.

Герб на колишній будівлі шпиталю. Але виглядає патріотично.

Лубни на Google-картах. Місто Полтавської області. Проїзд на автомобілі від Києва — 200 км (біля 2,5 години дороги), від Полтави — 140 км.

Джерело: http://tutbuv.com/