Албанія. Куточок Азії у Європі

Автор: Ґєорґій Красніков

Сьогодні ми поговоримо про Албанію.

Якщо стисло, то всі жахи невідповідностей євростандартам, що були в Румунії, Сербії чи навіть у Чорногорії, це ніщо порівняно з Албанією. Як не крути, як не верти, але ці країни, так само як і Україна з Росією – за своєю сутністю європейські. Албанія ж є ісламською державою у повному сенсі цього слова. Контраст настільки сильний, що потрапивши сюди навіть із бідної Чорногорії маєш відчуття, ніби тебе за 10 хвилин телепортували кудись вглиб Близького Сходу.

Я от подумав, що до Албанії не варто їхати, якщо мало де до цього був у інших країнах. Краще за все відчути цю балканську державу, побувавши попередньо у класичних європейських країнах, на кшталт Німеччини, чи Франції (до речі, з однією з таких – Грецією, Албанія має спільний кордон), а також у мусульманських краях (на зразок Сирії, Туреччини, Ірану тощо). Коли і те й інше явище знайоме, то перехід із Чорногорії чи Греції до Албанії вражатиме дуже сильно. Ось яким постало перед нами перше албанське місто на шляху – Леже:

Зовні нагадує типовий в’їзд до якогось турецького містечка (але це Албанія):

Діти-жебраки:

Стоянка маршруток, поряд із мінібазаром:

Таким чином, ми бачимо, що тут наявні майже усі атрибути ісламських країн. В першу чергу, звісно ж, мечеті в кожному селі:

Звичайно ж хаотична трущобна забудова. З будинками, завішаними білизною і супутниковими антенами:

До речі, в Албанії також поширене незакінчене будівництво. Хтось зводив будинок, аж раптом гроші скінчились. Так і стоїть шмат бетону зі сходами й поверхами у чистому полі:

Особливим смаком вважається почепити на нього національний прапор:

Вулична торгівля. На відміну від скромної румунської чи сербської, тут вона повсюди, де тільки можна:

Міжміський транспорт – хаотичні автобуси й маршрутки з зазивалами:

Коні й ішаки, як основний транспорт у селах:

У деяких містах на вулицях продається копчена кукурудза. Нагадало Каїр, хто там був, може пам’ятає, який вона дає специфічний запах:

Водії тут поділяються на тих, хто ладен все для тебе зробити, усіма силами допомогти, і тих, хто прагне здерти з тебе побільше, як з «Білого містеру». Як і у будь-якій ісламській країні, тут тебе або пестять і намагаються виконати усі забаганки, тобто як, ти дурний, нічого не розумієш, заблукаєш, або розведуть по повній програмі, тому що ти дурний. Ну і звісно ж особа іноземного гостя завжди викликає у місцевого населення непідробну цікавість, якщо знайдеться англомовна людина (а їх у Албанії значно більше, ніж у арабських країнах), то обов’язково з вами захоче поспілкуватися, дізнатися про вас усе.

Втім, слід відзначити, що албанці практично не релігійні. У мечеті мало хто ходить, законів шаріату не дотримуються, дівчата вдягаються по-європейському. Лише у селах деякі жінки ходять у хустках.

Ще одна втрачена азійська особливість – албанці рідко вписують. Можливо нам не пощастило, може ми просто мало тут були, але за три дні жоден з них не кликав нас навіть просто у гості. Певно дається взнаки близькість інших європейських країн, і як наслідок, велика кількість туристів звідти. Це накладає відбиток на ментальність місцевих.

Booking.com

Переклад з російської: Юрій Борисов

Джерело: griphon-275.livejournal.com