Ісландія

Автор: Анна Живаґа

Першими поселенцями на території Ісландії були ірландські ченці, які аж до початку ІХ століття розглядали ці землі як місце для усамітнення. Слідом за кельтами цей край відвідали норвежці, котрі й стали тут першими постійними мешканцями. То була Доба заселення. Її часові рамки обмежуються 870-930 роками

Національний парк Тінґвелір – це місцина де засідав перший ісландський парламент, заснований у 930 році – найстаріший орган законодавчої влади у світі. А ще це місце, де проходить розлом між європейською материковою плитою і північноамериканською. Як написано у рекламному проспекті: “Це єдине місце у світі, де можна на власні очі побачити, як роз’їжджаються материки. Розлом збільшується на 2 сантиметри щорічно”. Звісно ж, побачити нічого неможливо, адже ця тріщина проходить по долині, завширшки 7 кілометрів і залитою водою.

Багато гідів видає за розлом цю невелику ущелину:

Хоча основною релігією Ісландії визнано християнство, все більшу популярність завойовує давнє норвезьке вірування, відоме як Асатру, притому не як нове віяння, а у якості офіційно визнаної секти. Відродження Асатру почалося у 70-х роках минулого століття у середовищі вівчарів; ця релігія базується на гармонії з природою і на могутності природних сил, які наділено рисами древніх божеств.

Славнозвісна Долина гейзерів справляє неймовірне враження. Тут усе булькає, фиркає, плюється і при цьому смердить сірою:

Для зручності очікуючих на чергове виверження навіть поставлено лавочки. Тут можна сидіти годинами – настільки заворожуюче видовище: спочатку в ямці починає надуватися величезна бульбашка, потім вона лопається і у небо спрямовується струмінь води, по тому струмінь падає і уся вода, наче у воронку, всмоктується у землю. Западає тиша. І потім усе починається знов

Там і сям без перестану вивергаються з землі стовпи води – одні висотою не вище поясу, інші до тридцяти метрів

У долині гейзерів Хьойкадалур знаходиться знаменитий Ґейсір (ісл. Geysir), що дав назву решті інших гарячих джерел планети. В наш час Ґейсір втратив колишню потугу й проривається на поверхню вкрай рідко:

Тут також знаходиться значно активніший гейзер Строккур (ісл. Strokkur), що викидає стовп пари й гарячої води на висоту 20-30 метрів з інтервалом у 5-10 хвилин. Кожний гейзер вивергається зі строгою періодичністю: якийсь раз на чверть години, якийсь – на декілька днів, а деякі киплять постійно. Зони, де може залити окропом, відокремлено. Втім, заходити за огорожу ніхто не забороняє. Є тут і просто гарячі озера, з котрих нічого не вивергається, у їхніх глибинах б’ють собі потроху підводні фонтанчики.

Рослинністю вкрито лише чверть країни. Здебільшого це мох і трава. 1% площі займають дерева, наприклад, карликові берези з покрученими від сильного вітру стовбурами, останнім часом з’явилися хвойні насадження. Центральна частина острову взагалі позбавлена рослинного покрову і є по суті кам’янистою пустелею. З тварин у Ісландії живуть песці, північні олені, норки й миші. Тут можна побачити біля 80 видів птахів – лебедів, качок і гусей, а на морському узбережжі гніздяться чайки й крячки. В озерах є форель, а у річках – лосось. У морських водах зустрічається два види тюленів і декілька видів китів. Тут знаходяться місця нересту тріски, морського окуня, пікші, палтусу й креветок.

А ще в Ісландії, як і у Норвегії, живуть тролі. Тут ще у школі вчать, що тролі – невеликі на зріст, носять кольоровий одяг, полюбляють бавитися й товаришують з людьми. Міністерству освіти навіть пропонували запрвоадити спеціальну дисципліну – «Історію тролів у Ісландії». Щоправда, сам міністр пускати тролів до школи не збирається.

З настанням дня чи при потраплянні на них променю сонця, міфічні істоти перетворюються на камінь. Дружин ісландських тролів називають скесами. Вони дурні й мстливі, але дуже люблять своїх дітлахів-троленят. Скеси часто крадуть гарних чоловіків, затягують їх до гір, чи виходять за них заміж. У всіх тролів є хвостик. Деяких тролих складно відрізнити від справжніх жінок. Якщо ви не хочете вскочити у халепу, то зазирніть жінці під спідницю і переконайтеся, що в неї немає хвоста.

Тролі живуть у каменях, і будь-який ісландець з дитинства знає, який камінь – дім троля, а який просто брила. Подейкують, щоколись будували дорогу, й прокладено її було в одному місці, саме через будиночок троля. Помешкання було великим, тому пересовували камінь за допомогою усілякої техніки. Усілякої не тому, що будинок був завбільшки з єгипетську піраміду і звичайний бульдозер не міг з ним впоратися. Ні. Просто щоразу, коли до каменю підганяли чергову одиницю техніки, у ній щось ламалося. Так тривало декілька місяців. Врешті решт, місцеві порадили начальнику будівництва звернутися за допомогою до людини, яка вміє домовлятися з тролями. Таку особу знайшли. Переговори пройшли успішно. Тролі дозволили пересунути камінь, проте, у строго визначене місце. Сперечатися ніхто не став – дорожче вийшло б. Ось після цього випадку ісландська влада й прийшла до розуміння того, що проблему з тролями потрібно вирішувати на державному рівні. Відтоді будь-які будівельні проекти обов’язково мають узгоджуватися у Міністерстві тролів.

Ґульфосс, дослівно, золотий водоспад, вважається ісландцями найгарнішим водоспадом країни. Крижана вода річки Хвітау спадає до вузького каньйону з висоти 32 метрів:

Насолоджуйтеся видами водоспаду, а я напишу декілька цікавих, на мій погляд, фактів з життя Ісландії.

Традиційна ісландська кухня не настільки погана, як це здається на слух: деякі страви у дійсності цілком їстівні. Винятком є хакарл – м’ясо акули, що розкладається протягом шести місяців, поки не дійде до потрібної кондиції. Не набагато краще хрітспунґур, баранячі яйця, замариновані у молочній сироватці, а потім спресовані у пиріг, і свай, опалена овеча голова (разом з очима), розпилена навпіл; їдять її вареною, сирою або маринованою. Можете також спробувати слатур, мішанину з овечого тельбуху, зашиту в шлунковий пузир і запечену в ньому. Список менш ексцентричної їжі включає у себе: харофіскур (пікша), блейк’я (озерна форель), лунді (тупік), а також, китова ворвань, китове й тюленяче м’ясо.

Унікальна ісландська їжа – це скюр – йогуртоподібне варіння, що робиться з пастеризованого знятого кислого молока. Дуже популярна кава, а ось пиво, вино й міцні напої хоч і доступні, проте дуже дорогі. Традиційне ісландське пиво – бреннівін, різновид шнапсу, зроблений з картоплі й ароматизований кмином.

Ісландія – острів, тут панічно бояться розповсюдження усілякої зарази, суворо заборонений ввіз будь-яких тварин, включно з хом’ячками. А тут раптом на берег приплив білий ведмідь, народ занепокоївся, виявилося, що навіть для ісландців це ціла подія. Він декілька місяців плив на крижині, потім вона підтанула, і ведмідь змушений був діставатися суходолу вплив, отже звір злий, втомлений і голодний, його пристрелили. Через декілька днів знайшли самку ведмедя, цього разу вирішили не проливати кров, а викликали з Гренландії спеціаліста з відлову білих ведмедів, щось там не склалося і ведмедицю також довелося застрелити.

З усіх тварин найчастіше на очі потрапляють вівці, відповідно вони є найбільш типовими представниками фауни. Формально вівці вважаються свійськими, але фактично вони ведуть дикий спосіб життя і вільно пересуваються по усій країні, забираючись у своїх мандрівках до найвіддаленіших куточків. Як власники знаходять своїх овець і при цьому відрізняють їх від чужих – велика загадка. Без цих тварин образ Ісландії був би неповним. Розкрию таємницю, яку мені повіла місцева жителька. Овець ніхто не випасає, як народяться по весні, їм у вухо вставляють чіп певного колоьору і з номером, після чого тваринки гуляють, де їм заманеться. Восени погоничі згнаяють усі отари до єдиного стада у великий круглий загін, а вже з нього розводять їх по менших загонах, кожен з яких відповідає номеру й чіпу у вухові, потім розвозять господарям.

На другому місці за популярністю тут коні. В Ісландії вони достатньо невисокі, міцні й витривалі, але дещо грубуваті. Їм не вистачає елегантності, проте інші характеристики породи свідчать про їхню унікальність у верхових дисциплінах, живий темперамент і сильний характер. Ці тварини досить збиті, з глибокою груддю, виразною головою, гнучкою, добре посадженою шиєю і сильними кінцівками. Середній зріст між 133 і 144 см у холці, середня вага – 330 –380 кг. Хоч вони й маленькі, але про них завжди кажуть «коні» – в ісландській мові немає слова «поні».

Здатність орієнтуватися у небезпечних ситуаціях в ісландських коней вища, ніж інстинкт самозбереження, спонукаючий їх втекти, тому ці коні не лякливі, на відміну від більшості своїх сородичів. Можливо, відсутність страху перед живими істотами обумовлена їх сильною прив’язаністю до людей і цілковитою до них довірою.

Зустрічаються практично усі. Кобилі, народженій у Ісландії, фактично невідомо, що таке бити задом чи кусатися, їх зазвичай легко піймати, завести у загін чи працювати у руках.

Кратер вулкану Керід (ісл. Keri?), на дні якого утворилось озеро:

Щороку після 31 серпня туристичний сезон Ісландії поволі добігає кінця. Готелі закриваються, молодіжні гуртожитки, туристичні табори порожніють, а автобусне сполучення переважно припиняється. Туристи, що відвідували країну восени, засмучувалися, коли з’ясовували, що більшість популярних маршрутів і цікавих місць до 15 вересня вже закрито для відвідувачів, а на початку жовтня весь острів, включно з Рейк’явіком, буквально впадає у зимову сплячку.