Світ очима бродяг

На дні Аральського моря

Аральське море

Автор: Павло Косенко

Озеро Судоче – залишки Аральського моря у його південно-західній частині (Узбекистан). Велика вода звідси пішла приблизно на 150 км. На задньому плані височіє Устюртське плато. Колишнє дно вкрито дрібними кущиками, сіллю, а ґрунт вражає різноманіттям фактури та кольору.

Саксаул – щось середнє між кущем і низькорослим деревом, росте у пустелях і азіатських степах. Його коренева система дістає вологу на глибині до 30 метрів, а деякі види витримують сильно засолений ґрунт. У Великому Аралі вміст солей зараз становить близько 100 г на літр (уявіть пачку солі, розчинену у відрі), а у мілкій східній його частині – навіть вище. Аральське море поки що поступається за солоністю хіба що абсолютному рекордсмену серед крупних водойм планети, Мертвому морю. Білі відкладення на землі – це не сніг, як може видатися на перший погляд, а сіль.

«Морська безодня»

«Морська безодня»

Було хмарно та вогко. Загалом експедиції на Устюрт самі по собі рідкість, а у кінці листопаду й поготів. Можливо, ви бачите одні з найрідкісніших знімків Аральського моря у цю пору. Якихсь 40 років тому це було дно. Сьогодні від поверхні Аралу лишилося тільки 25% його колишньої площі.

На дні

На дні

Вважають, що головною причиною висихання Аралу стало нераціональне використання водних ресурсів живлячих його річок Амудар’ї та Сирдар’ї, тобто надмірний відбір води на зрошування бавовни. Багато фахівців, проте, схиляються до думки, що у такому стрімкому зменшенні моря винна не лише людина, тим більше є серйозні геологічні й археологічні докази того, що подібні відступи Аралу траплялися й у минулому. Скоріш за все, відбулася накладка антропогенних і природних причин (зменшення кількості опадів, збільшення випаровування в зв’язку з потеплінням). Крім цього існують теорії про розлом земної кори і перетіканні води з Аральського моря у Каспійське, притому до причин такого розлому відносять як вулканічні процеси, так і секретні дослідження в області бактеріологічної зброї, які проводилися на острові Відродження радянськими військовими починаючи з 1949 року. Достеменні причини висихання Аралу точно невідомі.

17-та релейка

17-та релейка

Ніщо людське не є чужим природній красі. Не зважаючи на те, що на Устюрті можна тижнями не зустріти жодної живої душі, нам жодного разу не довелося користуватися наметами. Ми були готові до цього, адже погода виявилась -0-10 замість очікуваних +0+5 градусів Цельсія. Релейки (телерадіотрансляційні станції) розташовані через кожні 50 км і раніше слугували для передачі ефірного сигналу в далекі села. З розвитком супутникового телебачення та зникненням поселень на Устюрті ці дива сучасної техніки давно перестали функціонувати. Майже усі вони незаселені, за винятком декількох, котрі передано під спецпотреби. – як правило, це охорона газогону. Найближча зі сторони Нукусу релейка на Устюртському плато має номер 17, тут нас і прихистив охоронець у першу ніч нашої експедиції. У наступні дні ми дісталися майже до 21-ої релейки (заселеною виявилася ще тільки 19-а, хоча на релейках ми більше не ночували). В цілому за 4 дні по Устюрту ми проїхали на джипах близько 1000 км.

Аральське море

Цікаве походження слова Судоче. Всупереч асоціації, яка природно спадала на думку, до риби судак назва водойми відношення не має. Як мені повів капітан нашої експедиції clancyloox, узбецькою озеро буде “Сувдошин”, від слів “сув” (вода) і “шин” (істинний).

Усі точки нашого маршруту прив’язані до заходів і сходів. Аби встигнути на берег до сходу сонця, вставати довелося о 5 ранку. Потім майже годину шукали спуск з чинку і йшли до намічених з вечора точок зйомки.

Чинк – (літературна форма; казахською і туркменською мовами шин), урвище, уступ, що обмежує плато або невеликі столові останці. Назва поширена у Казахстані, Туркменістані, Узбекистані. Найчастіше чинками називають обриви плато Устюрт. Висота чинків сягає 300-350 м. Походження ерозійне, денудаційне або тектонічне (Велика радянська енциклопедія).

Усмішка

Усмішка

Панорама 147 х 70 градусів, 16 вертикальних кадрів. Дякую skoblov’у за ідею представлення широкоформатних кадрів – тепер замість довгої вузької ковбасм перед нами майже нормальна фотографія. Ефект досягнуто за рахунок двох послідовних дій:

а) сильне стиснення панорами до співвідношення сторін 2:1 (пропорцію підібрано експериментальним шляхом для конкретного кадру)

б) розширення центральної частини в бік країв за допомогою Edit -> Transform -> Warp

Слойка

Слойка

На сайті kungrad.com у статті «Кому потрібне Судоче?» я прочитав: “Раніше Судоче було найбільшою внутрішньо дельтовою водоймою з водним дзеркалом у 350 кв. км і глибиною до 3-х метрів.” Виходить, що сьогодні обміліле озеро скоріш за все можна повністю пройти вбрід.

Аральське море

Тут риби нема

У 50-х роках на березі Судочого знаходилося рибацьке поселення Урґа з населенням у декілька сотень мешканців. Наш провідник Октябрь розповів, що тут був свій клуб і поштове відділення. Останній житель пішов звідси у 1971 році. Тепер про селище важко знайти бодай якусь згадку.

солоне озеро Борса Келмас

Південно-західний реґіон Аральського моря, солоне озеро Борса Келмас. В перекладі з узбецької значить “хто піде, не повернеться”. Край берега – справжнісіньке болото, натомість сама поверхня –непорушна твердиня. Головне – продертися. І потім повернутися. Зі щитом, а не на щиті.

Ми повернулися – по коліно в багні, втомлені, але задоволені. Добрих півтори години дуріли під яскравим сонцем, періодично куштуючи на смак сіль з під власних підошов.

На зустріч сонцю

Знімали жанр. На зустріч сонцю.

Оскільки оголених дівок серед нас не було, у ролі моделей довелося виступати самим.

Badwater по-узбецьки.

Аральське море

А ще на озері є завод – чи то соляний, чи то содовий. Завод напевно дуже секретний, бо навіть Google про нього нічого не знає. Нижче GPS-координати, але заводу на мапі немає.

http://maps.google.com/maps?ll=43.3808,58.0025&spn=0.02,0.02&t=k

Але ж мапа цілком свіжа і навіть береги сьогоднішнього Аральського моря на ній практично відповідають дійсності.
На краю землі

На краю землі

Панорама-колаж 200х134 градуси, 17 кадрів. Пропорцій приблизно дотримано, але ви їм не вірте. Занадто великий кут + викривлення ширококутного об’єктиву. Мене вже добряче вилаяли за геометрію, але не можу нічого з собою вдіяти – подобається мені ця фотографія, саме своєю безумністю.

Аральське море

Це Шимберґен, наш водій. Другого «драйвера» звали Бакберґен. В обох іменах закінчення значить “той, хто дав”. Бакберґен – “нагодує той, хто дав”, тобто нагодує той, хто дав цю дитину (Бог). А Шимберґен – це “той, хто чесно дав” (пам’ятаєте Судовшин, судо – “вода”, “шин” – істина). Такі собі Льолик і Болик, дуже хороші люди. А нашого провідника звали Октябрь, це на честь революції (октябрь – жовтень російською мовою – прим. Бродяг). Він теж хороша людина – історик, археолог. Я вже розповідаю як в улюбленому фільмі “Абдулладжан”, пригадуєте? “Це голова нашого колгоспу – хороша людина”. І, хоча кетмень у нас не літав, проте джипи їздили безвідмовно. Дякую, хлопці!

Аральське море

Найбільша банальність, яку тільки можна вимовити, перебуваючи на східному чинку Устюртського плато – фраза “колишнє дно Аральського моря”. Мені особисто дно виділося скрізь, навіть там, де його насправді не було. Цією фразою наскрізь пронизані закадрові (та й внутрішньо кадрові) коментарі нашого відеозапису. Аж ось, коли справа доходить до справжнього дна того самого справді колишнього моря, вже язик не повертається вимовити те, що дійсно саме тут і слід було промовляти.

Узбецькі каньйони

Узбецькі каньйони

Три чорні точки у правій нижній частині кадру – це корови. Наші провідники сказали, що зустрічають їх тут не перший раз, мабуть відбилися від стада. Взагалі незрозуміло, як вони живуть – ані людей, ані води, ані їжі у цих місцях немає

Аральське море

Масштаб можна визначити за слідами джипів на задньому плані – там де раніше була вода, тепер їздять автомобілі.

Аральське море

До 1961-го року, коли почалося обміління Аральського моря, рівень його води перебував на позначці 53,40 м, а річні коливання не виходили за межі +/- 0,4 метру. До 2003 року рівень впав до 30,90 м, тобто більш ніж на 22 метри. Притому 2002 року зниження становило 1,26 м, а у 2001-ому 1,14 м. Це найсвіжіші дані, які мені вдалося знайти в інтернеті (Хронологія Аралу на www.kungrad.com). Виходячи з цих цифр можна припустити, що на сьогодні рівень Аралу впав як мінімум ще на 5 метрів, а сумарне пониження становить близько 27-30 метрів. Уявити собі цю цифру нескладно, вона приблизно дорівнює висоті 9-поверхового житлового будинку.

Прірва на цій світлині, хоча й висока, проте явно нижча за дев’ятиповерхівку. У правому верхньому куті ми бачимо море. Перепад води від нинішнього берега до підніжжя урвища незначний, тобто обидві точки знаходяться на рівнинній поверхні колишнього дна. Отже,точка зйомки раніше також була під водою.

Аральське море

А ось дальній стрімчак трохи з іншого ракурсу й з більшим наближенням.

Аральське море

 

Аральське море

Сама кромка води піниться, як при ручному пранні, а вздовж берега літають білі баранці. Море тут дуже плитке, це видно по набігаючи хвилях. Я пройшов вглиб метрів 30, але вода як була мені по литки, так і лишилася. Дно неприємне, глиняно-замулене і чмокає неначе у болоті. Загалом було зимно, біля 0 і вітер, але, самі розумієте – не скупатися я не міг 🙂 Здоров’я, слава Богу, не постраждало.

Лой Такир

А ось як виглядали останні 100-200 метрів дороги, перед тим як вона виринула на скелястий стрімчак. Той самий, з якого відкривається вид на велику воду й звідки було зроблено першу в цій серії фотографію.

Також, ми відвідали Лой Такир. У групі тюркських мов “лой” значить глина, такир – “рівний, гладкий”. Ось що я знайшов, покопирсавшись у словниках. Такир – форма рельєфу у піщаних, глинястих і кам’янистих пустелях і напівпустелях тропічної й субтропічної зони. Поверхневий глиняно-солонцевий твердий горизонт розбито тріщинами на багатокутники. Навесні такири зазвичай заливає водою, вони перетворюються на тимчасові озерця. Такири розповсюджені у Середній Азії, Казахстані, Монголії, Передній Азії, Північній Америці, Австралії.

Аральське море

У це важко повірити, але ще 40-50 років тому це дійсно було морське дно.

кораблі пустелі

Я розумію, що дістав уже всіх серією карток Аральського моря. Я й сам втомився, але якщо зараз не доб’ю матеріал, він ризикує надовго лишитися у столі. До того ж який Арал без кораблів пустелі? Хоч ми й приперлися на колишній причал з самого рання, було темно. Гидка погода, буквально “сіра імла”. В результаті перед вами протокольні знімки, але я вирішив, що без них серія буде інформативно не закінчена.

До 1960-х років місто Муйнак було портом на однойменному острові й дістатися сюди можна було або по морю, або літаком. Кажуть, за першу ніч від початку обміління вода раптом відступила на 200 метрів. Вранці того ж дня люди бігли за морем і плакали. З часом намагалися копати канал від порту до берега, проте вода відступала швидше за будівництво. Сьогодні до моря звідси більше 100 км. Чим займається нинішнє населення, для мене лишилося загадкою, але саме тут я бачив Аральську трагедію. На Устюрті, вдалині від людей, ці події сприймаються скоріш як природній процес. Є наукові докази того, що Арал мілів і наповнювався неодноразово, ще задовго до того, як тут поселилася людина (хоча сьогоднішнє падіння рівня моря, звісно, не обійшлося без її участі). Але там, де цей процес порушив усталену течію життя, зламав людські долі – це дійсно виглядає як трагедія.

Аральське море

Наостанок дозвольте кілька світлин на згадку. На те вона й фото-експедиція все ж таки.

Джерело: http://pavel-kosenko.livejournal.com

Переклад з російської: Юрій Борисов

ДОВІДКА

Ара?льське мо?ре (тюрк. арал-острів) — безстічне, солоне озеро в Туранській низовині в пустельній зоні на території Казахстану та Узбекистану.

Від початку 1960-х рівень моря сильно знизився (Сирдар’я і періодично Амудар’я не впадають в озеро); зараз озеро в більшості пересохло, за виключенням найглибших частин; регіон екологічного лиха. Площа Аральського моря до початку висихання була 66 458 км?. Найбільша глибина була 68 м, середня — 15,5 м. У морі було багато островів загальною площею 2 345 км?. Найбільші острови: Кугарал, Відродження, Барса-Кельмес.

Північний берег Аральського моря був сильно порізаний і мав кілька великих заток. Західний — рівний, підвищений, з крутими обривами—чинками висотою до 100—150 м. Східний і південний береги низовинні. Рівень Аральського моря і в ті часи був мінливий. Амплітуда коливання пересічних річних рівнів складала З м. Колишній рівень мав відмітку 52 м над рівнем океану. Коливання рівня Аральського моря залежали від стоку Аму-Дар’ї і Сир-Дар’ї, які його живлять. З будівництвом Каракумського каналу та Голодностепської зрошувальної системи відбулися значні зміни у водному балансі Аральського моря. Припинення стоку рік внаслідок надмірного зрошування призвело до висихання озера.

Аральське море

Море цілковито висохло лише за 20 років! Джерела ілюстрації:  http://www.uk.wikipedia.com і http://www.earthobservatory.nasa.gov

 

Facebook Comments

Залишити коментар

Коментарів

  • чув про це море! думав що його вже нема! а ще залишки води є!

  • На щастя, частину моря вдалося зберегти. Респект казахам – вони побудували 17-кілометрову греблю, яка дозволила врятувати північну частину моря – так званий Малий Арал. Лише за пару років рівень води у ньому піднявся на три метри, а площа збільшилася на 500 кв. км. Проте Великий Арал на півдні врятувати не вдасться. Вціліє лише невелика його ччастина на заході, яка за прогнозами вчених, перетвориться на гіркувато-солону калюжу з повною відсутністю життя, окрім якихось бактерій.

  • Так, я теж читав про казахські потуги. Вони за 5 років планують повернути море до колишнього порту Аральськ – 30 км лишилося. Головне, щоб буржуї потрясли “мошною” і не зажали грошей на проект порятунку унікальної водойми, аналогів якій немає у світі.

  • Приклад Аралу показує, що може бути, якщо втрутитися у систему, створену Богом. “Человек – царь природьі” вчили у СРСР. Як бачимо, люди – це хробаки, які сидять у купі гною й вважають себе центром Всесвіту.

    Сподіваюся, Малий Арал збільшиться хоча б настільки, щоб водичка дійшла до Аральську, а озеро на південному заході не висохне.

  • Цікава стаття. До речі, я теж чув, що Арал раніше висихав. Можливо причина не лише у надмірному заборі води на бавовну? Хоча це теж, безумовно, вплинуло.

  • кораблі пустелі, звучить трагічно

  • Звучить трагічно. Наслідки цієї екологічної катастрофи можна прирівняти до Чорнобилю…

  • Жах…
    Цікаво, чи реально відродити море?

  • Повністю нереально. Північну частину казахи повинні відродити. А там буде видно.

  • Скажу мою улюблену фразу: Я люблю ведмедів, бо вони їдять людей!
    Я вважаю, що основним фактором цієї катастрофи була людська недалекоглядність і дурість.

  • Антропологічний фактор зіграв відсотків 70, 30 – через кліматичні та тектологічні зміни.

  • Виродки. Іншого слова не підберу.. Знишити море..

  • Дуже цікава стаття .Чесно кажучи , я не чула про це море .Якби людям вистачило розуму не знищувати це творіння природи , або хоча б спробувати його відновити.

  • Відновити його повністю нереально. Можна врятувати невелику частину на півночі й зупинити висихання залишків на заході

  • Чудовий пост!

    Чуваки, беріть мене наступного разу з собою! Стану в нагоді, можу їсти готувати, і словом і ділом допомагати. Та хоча б і моделлю можу бути, щоб ви потім не бідкалися, що вам самим довелося позувати через відсутність оголених дівок )))

  • Наталю, поки що можемо запропонувати вам автостопом по європейській частині Росії або у серпні сплавитись по річці Псел, що на Полтавщині