Гамбія – усміхнений берег Африки

Автор: Андрій Зорик

Десь в Європі ти можеш тижнями гуляти по місту і ніхто до тебе не промовить і слова. Привітаються, але не більше. Без зайвої потреби до тебе ніхто не заговорить. Після кількох місяців життя в Німеччині можу це підтвердити. Та в Гамбії ти не проживеш і десяти хвилин, щоб хтось до тебе не заговорив.

– Привіт! Як у вас справи?

– Привіт! Все ок!

– Звідки ви приїхали?

– З України. Знаєте таку країну?

– До нас нечасто приїжджають люди з України

– Так, ми знаємо.

– Ласкаво просимо! Як вас звати?

– Андрій і Марія

– Марія? О, так це ж гамбійське ім’я, тільки ми кажемо Маріам

– Так, ми вже знаємо

– Може вам треба таксі?

– Ні, дякуємо!

– Я вам набагато кращу ціну запропоную, ніж інші

– Та ні, нам не потрібне зараз таксі.

– Ну якщо щось треба, то ви звертайтесь

Таких розмов за день відбувалось кілька десятків. Звичайно, що все англійською мовою. Іноді це набридало і коли ти під вечір уже втомлений повертаєшся до готелю і тебе вкотре хтось запитує “Are you ok?”, а ти уже не маєш сил відповідати і просто ігноруєш його, то за спиною ти не почуєш лайки, а швидше щось на зразок “It’s nice to be nice. Welcome to Gambia!” Після такого ти просто не маєш права ображатись на цих людей, бо інакше вони не можуть.

Якщо мене запитають яка головна особливість Гамбії, то я без жодного сумніву скажу – це люди. Гамбія не може похвалитись винятковою природою, білосніжними пляжами чи вишуканою кухнею. Та навряд чи ще десь ви знайдете стільки усміхнених облич, недарма цю країну називають Smiling coast of Africa. Гамбійці – це справжній скарб і знахідка для самотньої людини з Європи. Мабуть, тому тут так багато пенсіонерів з Європи.

Поїхати до Гамбії нас спонукало три причини – відсутність «весільної» подорожі, наближення дня народження Марічки та велике бажання вперше побувати в Африці. І коли зірки і всі необхідні умови склались позитивно, то мені вдалось вихопити чудову пропозицію від голландської турфірми. Скажу чесно, я дуууже рідко користуюсь послугами туристичних агенцій, але інколи це справді себе виправдовує, бо є можливість купити за смішні гроші путівку з перельотом, трансфером і проживанням, а вже по приїзду самому влаштовувати свою програму. Так було і в цьому випадку. Єдиною незручністю для українських туристів в Гамбії може стати віза, яку треба оформлювати в консулаті Гамбії. Це можна робити дистанційно, та все ж це зайві витрати та час.

До цієї поїздки я, до свого сорому, жодного поняття не мав про Гамбію. Уже в процесі купівлі я дізнався, що знаходиться Гамбія на заході Африки і є найменшою за площею країною на чорному материку. До того ж, Гамбія є напіванклавом, бо з усіх боків (за винятком узбережжя) оточена однією країною – Сенегалом. За формою нагадує черв’яка, що проліз всередину Сенегалу.

Той факт, що голландська турагенція без жодних застережень продає путівки в Гамбію давали тверду впевненість в тому, що ця африканська країна, як мінімум, безпечна. Подальше перебування в країні лише додавали впевненості, тому можу впевнено сказати – Гамбія дуже безпечна країна. Крім того, Гамбія – колишня британська колонія, тому все населення дуже добре розмовляє англійською мовою. Це доволі дивно виглядає, бо так історично склалось, що цей регіон в основному франкомовний.

Протягом тижня ми зуміли владнати всі бюрократичні та фінансові проблеми і вперше вирушити в Африку. Перші враження від Гамбії – спека, усміхнені люди та біднота. Кінець листопада – це лише початок туристичного сезону в цьому регіоні. Забігаючи наперед, скажу, що з погодою нам не дуже пощастило, бо хоч і було тепло, там майже весь час було хмарно, а інколи навіть падав дощ.

Усміхнені люди були всюди, але за цією усміхненістю відчувались злидні , бо з першої хвилини почалось випрошування грошей. Навіть тітонька-митник під приводом огляду речей завела нас в окремий кабінет, а потім запитала чи немає в нас випадково їжі. Я трохи розгубився від такого запитання, бо гадав, що зараз почнеться вимагання грошей, а обійшлося шматком шоколаду.
Наш готель виявився дуже навіть хорошим як на 2 зірки. Простенький номер, з гарячою водою та телевізором. Територія готелю дуже затишна.

Поруч з будиночками, де живуть туристи знаходиться басейн та сцена, де кожного дня проходили якісь концерти.

Тож, замовляючи через голландську турфірму будьте певні, все буде на хорошому рівні. От тільки багато часу ми в готелі не проводили, а кожного дня організовували собі самостійні екскурсії та розваги. І наш тиждень перебування в Гамбії пролетів дуже швидко.

***
Для початку ми взяли на день напрокат велосипед і об’їздили всі цікаві місця неподалік від нашого готелю.

Найбільші враження в перший день залишились від візиту до крокодилячого ставка. Навколо невеликої водойми на сонці гріються з півтора десятка величезних рептилій. А в самому ставку, кажуть, їх більше сотні.

Одного з цих крокодилів по імені Чарлі можна навіть безпечно погладити. Місцеві наглядачі розказують історії, що його нагодували рибою, він ситий і тому спить. Та мені чомусь здалось, що його накачали якимось заспокійливим, тому він не реагує на подразники. Шкода звичайно, що через туристів крокодилам доводиться терпіти такі “нєудобства”, та гріх було втрачати можливість погладити крокодила. На дотик, до речі, не надто приємний і холодний… як жаба. Рептилія, як-не-як.

Першу порцію “культурного шоку” ми отримали, заїхавши на велосипедах в село, де знаходиться “крокодилячий ставок”. Подалі від пляжів та готелів Гамбія виглядає не так весело…

Втім, незважаючи на злидні, ви навряд чи відчуєте якесь негативне ставлення до себе.

***
Під час велопрогулянки вздовж пляжу нам також вдалось спробувати баобабового соку. Ніколи до того не бачив баобаба. Ось так виглядає це дерево.

А ось так виглядають плоди баобабового дерева

З них потім дістають ось такі зернята. Оскільки, з солодощами у гамбійських дітей реальний напряг, то саме плодами баобаба вони ласують, хоч на смак він зовсім не солодкий.

Потім ці плоди заливають водою і розчиняють зовнішню оболонку плодів

Розчинений сік зціджують, а кісточки викидають.

На смак баобабовий сік кислувато-терпкуватий. Місцеві переконують, що напій дуже корисний для шлунку. Ми повірили, але більше одного разу не замовляли.

***
Окремої розповіді заслуговує пляжне життя Гамбії, адже більшість туристів – це люди передпенсійного та пенсійного віку з країн північної Європи. Особливо популярна Гамбія серед пенсіонерок. Самі розумієте, високі атлетичні темношкірі хлопці і 50-70-річні європейські жіночки. Зрозуміло, що секс-туризм – це одна з головних причин їхнього візиту. Тому тут на кожному кроці можна побачити такі дивні, на перший погляд, пари. На жаль, відкрито фотографувати їх якось не випадало можливості, але таких парочок, як на цій фотографії у Гамбії дуже багато

Ну і листівки відповідні:

Такі “расклади” змушують місцевих хлопців доглядати за собою і посилено тренуватись. Роблять вони це на пляжі від раннього ранку і аж до пізна. Тому ось такі заняття – явище теж дуже популярне. Ну а самотнім багатим європейкам залишається лише обирати найкращих представників на цьому ярмарку “м’яса”.

Ті гамбійці, що не надто зацікавлені в пошуках європейської “герл-френд” просто ганяють м’яча.

Пляжі в Гамбії нічим особливим не вирізняються, але все необхідне тут є – сонце, пісок, ресторани, лежаки і звичайно ж Атлантичний океан.

Майже все узбережжя Гамбії це туристична зона, білошкірих європейців тут дуже багато, так само як і чимало різних закладів для їхнього обслуговування. Деякі з європейців живуть тут досить давно. Мені ця місцина подекуди нагадала індійський штат Гоа. Дуже ймовірно, що скоро “русскіє турісти” пронюхають це місце, тому поспішіть поїхати сюди поки гамбійці не заговорили на “общєпонятном”. Що цікаво, за останній рік в Гамбії дуже зросла кількість туристів з Польщі. Я так зрозумів, що Польща активно просуває цей напрямок, тому це ще одна хороша можливість для українців для відвідин Гамбії – скористатись послугами польських турфірм.

***
З пляжної ідилії ближче до реальності нас повернула поїздка в столицю Гамбії – місто Банжул. В таких місцях розумієш, що не все гаразд у цій країні, населення живе в бідноті, навколо розруха і бруд. А ще починаєш по-новому цінувати Україну і подумки відправляєш усіх людей, що скаржаться на погане життя в Україні в Гамбію. Ось так виглядає центральна частина гамбійської столиці.

В Банжулі туристів дуже мало. Біла шкіра спрацьовує як червона ганчірка на бика і біля нас уже ушивається кілька хелперів із пропозиціями екскурсій. Ми їх ввічливо відшиваємо, та зрештою нам доводиться таки скористатись допомогою одного “добродія”, який провів нам екскурсію по місту. Коштувало нам це два пива і 1 євро. Краще відразу знайти собі якогось “екскурсовода”, бо потім інші уже не дістають.

А ось це – головна площа столиці, гамбійський “майдан Незалежності”, так би мовити

Серце і печінка Банжулу.

Банжул місто дуже маленьке (лише 35 тисяч населення) і цікавого тут не так багато. Найбільшу увагу туристів, за версією Lonely Planet, привертає місцевий ринок. Може в когось цей треш і викликає захоплення, та нас, “родом з 90-х” таким не здивуєш

Як і в кожній “нормальній” африканській країні в Гамбії є президент-диктатор, що керує країною останні кілька десятків років. А це привітання з днем народження висить уже не перший рік.

Портретів президента по всій країні дуже багато. Білборди оспівують надзвичайні якості гамбійського лідера, який в молодості був непоганим і дуже толковим чуваком, але отримавши владу трохи зійшов з розуму. Саме тому Гамбія нещодавно вийшла з Співдружності британських колоній, а буквально на днях з’явилась новина про відмову від англійської мови в якості офіційної.

Місцеве населення президента недолюблює, але відкрито про це говорити боїться, тому розмови про політику краще не починати. До речі, англійців гамбійці також не дуже люблять через те, що Британія ніколи не розвивала своєї колонії, а навпаки – намагалась комусь її продати, але покупців так і не знайшлось. Зате гамбійці дуже люблять голландців та скандинавів. Туристи з цих країн дуже щедрі, вкладають гроші в Гамбію, будують школи, тому й заслужили любов гамбійців.

Ось ще кілька фрагментів гамбійської столиці

Футбол в Гамбії – найпопулярніший вид спорту. Кожен другий гамбієць при згадці про Україну пригадує прізвище Шевченка. Ну а про цей матч навіть згадувати не хочеться :(((

Після відвідин столиці Гамбії ми зійшлись на думці, що будь-який український районний центр міг би бути кращою столицею, ніж Банжул.

***

Під час перегляду злощасного матчу Франція-Україна, я познайомився з одним місцевим і він наступного дня організував нам кількагодинну екскурсію на таксі із заїздом у три цікаві місця. До слова, ця поїздка обійшлась нам втричі дешевші за аналогічні, які пропонують туристичні агенції. Тому вартує знайомитись із місцевими і отримувати кращі пропозиції.

Спочатку ми побачили ферму з вирощування та виловлювання устриць.

Їх тут прийнято варити, а не їсти сирими. Не надто апетитно

Місцеві рибалки за невеликі гроші влаштовують прогулянки на човні поміж мангрових заростей. Хто не в курсі, мангрові ліси спокійно собі ростуть в солоній воді, стійкі до припливів-відпливів, а ще на їх стовбурах та коріннях живуть устриці.

Екіпаж човна всю дорогу розповідає історії, співає пісень, а потім вимагає за це гроші 🙁

Тут же можна побачити численні яхти заїжджих туристів. Деякі стоять тут досить довго.

Після устриць ми поїхали в національний парк. Болота та джунглі.

Тут ми на власні очі змогли побачити ось таку красиву мавпочку, яка називається червоний колобус. Вона дуже ляклива, тому побачити її не так просто.

В звіринці на території нацпарку мені вперше в житті вдалось побачити гієну. Раніше я думав, що гієна це якась така нещасна обдерта собака. Та насправді гієни дуже милі і розміром з доброго ведмедя. А їхні потужні щелепи створюють враження постійної посмішки на гієнячому обличчі. Ну хіба вона не мила ця маленька гієна?

На території Гамбії є кілька цікавих національних парків, але побачити справжнє африканське сафарі тут не вдасться. За цим треба їхати в інші африканські країни.

Ще одним цікавим місцем став рибний пляж. Тут рибалки тримають свої човни і привозять всю виловлену рибу, де її розбирають та чистять жінки, а вже потім продають в ресторани. Цікаво побачити весь цей процес наживо.

Ось дістають виловлених лобстерів

Так чистять рибу заробітчанки з сусіднього Сенегалу

Багато різних дивовижних риб можна побачити

А ще ми на рибному пляжі зустріли ось цих двох суперпозитивних малих гамбійців

***
Одного дня нам вдалось взяти напрокат мотоцикл і “тряхнуть стариной”, проїхавши майже все узбережжя Гамбії з півночі на південь.

Гамбія країна маленька і за якихось 1,5 години ми вже були на березі річки, що відділяє Гамбію від Сенегалу. Мосту немає, переправа лише ось на таких човниках.

Мотоцикл ми залишили на березі, а самі вирушили на протилежний бік річки. Попередньо довелось зробити печатки про виїзд з Гамбії – тьотя-прикордонник вперлась і сказала, що не можна виїжджати з Гамбії без печатки.

15 хвилин греблі і ви вже в іншій країні.

В Сенегалі до найближчого населеного пункту було 20 км, тому ми не стали нікуди їхати, а лише зробили кілька фото на сенегальській землі і погребли назад в Гамбію

***
Окрема тема для розповіді – гамбійські жінки. В країні тотальний матріархат, відношення до будь-яких жінок надзвичайно шанобливе і самі гамбійці називають дружин “Lady-boss”. А ще гамбійські жінки дуже красиві, в більшості у них тонкі риси обличчя, що разом з темною шкірою робить їх супер-привабливими. Через те, що в Гамбії дуже поширена традиція носити вантажі на голові, гамбійські жінки дуже стрункі. А їхні сукні – це справжні витвори мистецтва – яскраві, кольорові і стильні. Ось лише гляньте:

В Гамбії ви навряд чи зустрінете двох жінок в однаковій кольоровій гамі

Їхня звичка носити усе на голові вражає, а рівновага варта подиву. Як, наприклад, перенести 5 відер “снєжки” одночасно? А отак – 4 на голові і одне в руках.

З відром на голові можна спокійно переговорити кілька хвилин з подружкою

Були навіть такі, які умудрялись на голові нести кавун. На жаль, я цього не сфотографував, але всякі чудернацькі та великогабаритні вантажі на голові – це не рідкість. Важливо, щоб руки були вільні.

Ну а завершить підбірку гамбійських жінок ось ця колоритна пані, що працює продавцем квитків до крокодилячого ставка. Саме в такій позі вона нас зустріла і продала квитки. Спокій і умиротворення.

***
Розповідаючи про жінок, не можна згадати і про гамбійських дітей. Діти в Гамбії дуже веселі і дуже люблять білих туристів, бо ті їх постійно чимось пригощають. А якщо чесно, то в бідних дітей мало радості в цій країні, тому будете в Гамбії, захопіть їм щось смачненького…

І ще кілька яскравих моментів з Гамбії:

Крокодили водяться в багатьох відкритих водоймах, про що попереджають такі-от знаки

Баобаб-дошка оголошень

Термітник

Гамбійське пиво із пташкою Кінгфішер на етикетці дуже нагадало Гоа

Гамбійська логістика

Недавно побачив, що ця Волга уже засвітилась в блозі Іллі Варламова. Стояла під нашим готелем.

Арахісові горіхи – одна з головних с/г культур в Гамбії. Продається на кожному кроці, але арахіс тут не дуже смачний і не дуже дешевий. Краще брати кеш’ю, яке тут теж вирощують

Гамбійський друг-гід

Гамбійська валюта називається даласі. Долар коштує 38 даласі, 1 євро – 52 даласі

Гамбійський національний музичний інструмент “кора”. Зустріли цього музиканта просто на вулиці. Коли почали розпитувати, він почав грати. Інструмент має 21 струну, звучить дуже гарно, схоже на арфу.

Узбережжя Гамбії з літака. Мабуь, 90% всієї туристичної інфраструктури знаходиться на цьому шматку території.

Ось така ця країна Гамбія. Будете мати можливість, обов’язково завітайте сюди, бо тут справді добре.

Практична інформація

Гамбія – найменша країна материкової Африки, колишня британська колонія. За розміром менша за Тернопільську область. Населення – близько 2 млн.

Пропозицію голландської турфірми ми знайшли завдяки німецькому сайту urlaubsguru.de. Тижневий тур в Гамбію (включає проживання в 2-зірковому готелі зі сніданком, переліт з Амстердаму та трансфер) обійшовся нам в 380 євро на особу. Додатково оплачуються дорога до Амстердаму, віза, їжа, екскурсії та розваги в Гамбії.

Для відвідин Гамбії громадянам України потрібна віза. Оскільки ми зараз мешкаємо в Німеччині, найближча консульська установа знаходиться в Кьольні. Консульський збір – 30 євро (плюс витрати за пересилку документів). Роблять дуже швидко.

Орієнтовні ціни (торг умєстєн там, де немає вказаних цін):

пиво – 30-60 даласі (0,5-1 євро) ціна майже не відрізняється в магазині та ресторанах

велика порція креветок – 250-500 даласі (5-10 євро)

магнітик – 50-100 даласі (1-2 євро)

прокат велосипеда – 250 даласі (5 євро) / день

свіжий сік на пляжі – 50-75 даласі (1-1,5 євро)

листівка з маркою – 50 даласі.