Світ очима бродяг

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Автор: Андрій Зорик

Нещодавно ми повернулись з Південної Америки. Їздили туди удвох разом з дружиною  в липні-жовтні 2012 року.

Мандрівка мрії, мандрівка життя, найкраще, що траплялося в нашому житті…

Можна називати те, що сталось багатьма епітетами і словами, але це справді так і, мабуть, нескоро вдасться повторити щось подібне. Майже три місяці безперервних подорожей по материку, про який я мріяв останні шість років. Південна Америка…

Стільки чуток та легенд ходить про цю землю і повірте, вони небезпідставні. Південна Америка не залишить ніколи вас байдужими, а побувавши один раз, ви, скоріш за все, захочете повернутися сюди знову.

Зараз надзвичайно важко це все зібрати в одну купу, тому що дуже багато вражень, багато історій, про які хочеться не забути розповісти. Водночас хочеться допомогти комусь, хто буде подорожувати колись цими землями і якнайбільше подати інформації для українських мандрівників.

Отож про все по черзі.

Маршрут

Панама-Колумбія-Еквадор-Перу-Болівія-Парагвай-Аргентина-Бразилія

Загалом – 8 країн і багато тисяч кілометрів (ніяк не можу порахувати).

Ось так виглядав маршрут нашої мандрівки:

Подорож до Південної Америки

Дати мандрівки

23 липня-14 жовтня 2012 року. 83 дні (неповних три місяці) – це дуже мало часу на таку відстань і на таку кількість країн. Майже половину часу ми провели у двох країнах – Еквадорі (17 днів) та Перу (19 днів), трохи менше в Болівії, Колумбії та Панамі. Ще в трьох країнах ми взагалі були по кілька днів: Парагвай – 4 дні, Бразилія – 3 дні, Аргентина – 1 день. Чому так? Ми занадто довго були в Еквадорі і Перу, тому останні дні дуже швидко пересувались і мало затримувались у містах. Але про це звісно ж не шкодуємо. Дуже хотілось довше побути в Аргентині, але ніяк не виходило з часом. І зважаючи на дорожнечу Бразилії ми намагались якнайменше бути в цій країні.

Планування поїздки

Якогось детального плану ніколи не існувало. Була мрія побачити Південну Америку. Хотілось відвідати Мачу-Пікчу, яке ми так і не побачили. Згодом захотілось полазити по еквадорських горах. Всі інші місця виникали спонтанно під час поїздки, так само виникав і маршрут. Тобто була відправна і фінішна точка – все інше суцільна імпровізація. Саме в цьому і полягає перевага самостійних подорожей, на відміну від готових турів аґенцій. Ти ніколи не знаєш, де будеш завтра чи за тиждень, чи за місяць.

Найперше з чого я почав планування поїздки – це авіаквитки. Спочатку ми обрали відправну точку – Панаму. Причина банальна – саме туди були найдешевші квитки для моєї дружини з Європи – близько $800 в один бік за маршрутом Франкфурт-Панама. Я летів зі Штатів. Квиток зі США до Панами майже ніколи не змінюється в ціні і обійшовся мені в $250. Слід сказати, що рішення летіти в Панаму згодом виявилось дуже економічно невигідним, тому що вибратися з Панами в Колумбію не так вже й просто і дуже дорого, тож вартість перельоту і перебування в цій країні набагато перевищила зекономлену різницю.

Фінішною точкою нашої поїздки мав стати Буенос-Айрес, але з цього міста квитки були надто дорогі, тому довелось змінити пункт вильоту на Ріо-де-Жанейро – теж непоганий варіант. Квитки за маршрутом Ріо-Франкфурт обійшлись нам по $550 кожен. Це повна халява, зважаючи на ціну та відстань. Такі хороші ціни на авіаквитки в Південну Америку пропонує авіакомпанія Condor, яка є крилом Люфтганзи. Чув також, що непогані ціни можна знайти на іспанських та португальських авіалініях. Шукайте і знайдете

Візи

З восьми країн, які ми відвідали, візи для українців потрібні лише в Колумбію та в Болівію. Всі інші безвізові. Але безвізовість країни не означає, що вас так легко впустять туди. Наприклад, при в’їзді до Панами потрібно показати квиток, що засвідчить ваш виїзд з цієї країни (зворотній або в сусідню країну). В інших країнах нічого показувати не потрібно, принаймні в нас ніхто нічого не питав.

Колумбійську візу ми робили в Панамі. Коштувало це задоволення $95 з особи і ще багато різних документів – бронювання готелю, бронювання авіаквитків, лист-прохання та різні копії. Йдучи в консульство південноамериканських країн, будьте готові до того, що крім іспанської, іншою мовою тут ніхто не спілкується. Візу роблять досить швидко – на наступний день вона готова. Ось так виглядає колумбійська:

Подорож до Південної Америки

Болівійську візу ми робили у прикордонному перуанському містечку Пуно. Віза для українців безкоштовна, але потрібні деякі документи – бронювання готелів та квитків. Також, дядько, який приймав документи, просив довідку про щеплення від жовтої лихоманки, але в нас такої не виявилось, втім, він сказав, що й без цього можна. На наше велике прохання візу зробили за кілька годин. Виглядає вона як великий штамп.

Щеплення та страхування

Жодного щеплення, як і страхування, ми не робили. Але якщо ви плануєте їхати у джунглі Амазонії, то радимо вам пройти курс щеплень від жовтої лихоманки і малярії, щоб нічого не підхопити. Хоча це все на ваш страх і ризик.

Клімат та високогір’я

У цей період в Південній Америці була зима та початок весни, але то ніяк не відбилося на погоді, тому що у цих широтах вона майже однакова цілий рік і, повірте, там зовсім не спекотно, хоча до екватора – рукою подати. Причиною цьому абсолютна висота території. В Болівії, Еквадорі та Колумбії знаходяться три найбільш високогірні столиці світу. Тільки уявіть собі, що висота болівійської столиці Ла-Пас (на фото) – 3660 м над рівнем моря!

Подорож до Південної Америки

Значну частину подорожі ми провели на висоті більше 2500 метрів, але жодного дискомфорту чи проявів гірської хвороби не відчували, тому що набирали висоту поступово, а після кількох акліматизаційних сходжень на вершини вище 4500 м в нас була вже чудова форма для сходження на будь-які вершини.

Гроші

Грошей потрібно багато. Південна Америка зовсім недешева і виною тому, мабуть, американські туристи, які розбестили місцеве населення. Тому, якщо ви розраховуєте на індійські ціни – forget it! Південна Америка за цінами приблизно як Україна (можливо, житло трохи дешевше), а у деяких державах цілком європейські ціни.

Орієнтовні підрахунки витрат після закінчення мандрівки склали $8000 (разом з авіаквитками), що по суті не так і багато для майже трьох місяців подорожей двох людей. В середньому це виходить по $70 на двох на день. Багато грошей йде на різні вхідні квитки, де ми постійно торгувались і впарювали свої студентські (які ніколи не зашкодять). Наприклад, на водоспади Іґуасу вхід коштує 26 баксів, на Мачу-Пікчу – близько 50, а таких місць, які треба обов’язково побачити – ой, як багато. Хоча є й приємні безкоштовні винятки, які нічим не гірші за розкручені попсові місця. Про них розповім колись згодом.

Також, ми часто потрапляли на різні activities, як от сходження на Котопаксі, дайвінг, скелелазіння, сендбордінг. Воно хоч і коштує трохи грошей, але вартує того, бо враження неймовірні.

Спочатку ми не дуже економили, тому велика частина грошей була потрачена в Панамі і Колумбії. Та в процесі довелось значно скоротити бюджет і вибирати найбільш економні готелі, найдешевшу їжу і т.д.

Найдорожчою країною виявилась Бразилія, трохи дешевші за неї – Панама та Колумбія, найдешевша – Болівія. Інші країни приблизно на одному рівні. Про Аргентину важко щось сказати, бо ми були лише один день в туристичному місці, але це також недешева країна.

В Еквадорі та Панамі місцева валюта – це американський долар – дуже зручно, в усіх інших є свої грошові знаки –  в Колумбії та Аргентині – песо, в Перу – нуево соль, в Болівії – болівіани, в Парагваї – ґуарані, в Бразилії – реали.

Частину грошей ми брали готівкою, але більшу частину зберігали на картці, з якої час від часу знімали потрібні суми. Банкомати є всюди, навіть у найменших містах. Обмінники теж достатньо популярні

Транспорт

Левову частку шляху ми проїхали на автобусах і це найбільш дешевий спосіб подорожей по Південній Америці. Інколи ми проводили дуже багато часу в бусах. Наприклад, з Фоз-ду-Іґуасу до Ріо-де-Жанейро їхали 25 годин, з Болівії до Парагваю – 23 години. Деколи автобуси були дуже комфортними, як наприклад у Перу, інколи про комфорт можна було лише мріяти. Дуже часто в автобусах показують фільми, як правило, погані фільми, наприклад стрічку з Жан-Клодом Ван-Дамом у головній ролі, про яку ви навіть не здогадувались. Майже завжди в автобусах грає музика – іспаномовна, гучна та запальна. Тепер про подорожі автобусами ми знаємо майже все.

З Панами до Колумбії нам довелось летіти літаком, тому що наземний шлях надто небезпечний, щоб туди ходив хтось крім контрабандистів та наркоторговців. Можна було добиратись приватною яхтою у Колумбію, але це довго та й дорожче, ніж літаком. Одного разу в Колумбії ми ще раз летіли авіарейсом – з Картахени до Медеїну. Все через те, що авіаквитки були дешевшими за квитки на автобус. Іноді й таке буває.

Автостоп загалом реальний, але якось бажання стопити не надто виникало (мабуть вже старий став). Та й часто ми брали квитки на нічні автобуси, щоб зекономити на готелі і мати вільний від переїздів день.

Потяги у Південній Америці дуже рідкісне і дороге явище. Ми ними не користувались.

Житло

Майже завжди ми ночували в бюджетних готелях. Як правило, двомісний номер – найбільш оптимальний і за ціною, і за якістю. Нам пощастило, що ми були у «несе зон», тому навіть була можливість торгуватися. Найдешевший готель був у Болівії – $8 за ніч у двомісному номері, найдорожчий у Панамі – $30. Середня ціна південноамериканських готелів – $12-20.

Ось такий номер з балконом та видом на центральну площу міста Отавало, що в Еквадорі, обійшовся нам у $15:

Подорож до Південної Америки

У великих містах ми намагались використовувати couchsurfing, але вписатись вийшло лише у Кіто, Лімі та Ріо-де-Жанейро. Що цікаво, у Кіто нас запросив до себе один німець Джуліан, який торік ночував в мене у Львові. Неймовірна історія, тепер він наш хороший друг:

Подорож до Південної Америки

Крім того, у нас був легкий намет, куплений за 23 євро у будівельному супермаркеті, в якому ми ночували за весь час може десять ночей. Після кожної ночівлі ми домовлялись, що викинемо його, але в результаті привезли з собою додому.

Наш намет на березі Карибського моря:

Подорож до Південної Америки

Наш намет на березі озера Тітікака на висоті 3820 м:

Подорож до Південної Америки

Наш намет в містечку Самаіпата (Болівія) – місця бойової слави Че Ґевари:

Подорож до Південної Америки

Зв’язок та Інтернет

Жодних проблем із цим не виникало. З собою в нас був лептоп та айфон з українським номером. Безкоштовний вай-фай був майже в кожному готелі протягом усієї подорожі, роумінг також працював завжди, але телефоном ми користувались нечасто. До речі, розетки в Південній Америці такі ж як у Штатах, тому треба брати з собою перехідники.

У деяких містах безкоштовний безпровідний інтернет був прямо на вулиці:

Подорож до Південної Америки

Безпека

Найголовнішим здобутком нашої подорожі вважаю те, що за майже три місяці з нами не сталось жодних неприємностей, ми не хворіли (серйозно), нас не били, не грабували і не розводили на гроші. Ми рідко переплачували, тому що перевіряли ціни й торгувались, а якщо й переплачували за щось, то це були незначні суми.

Південна Америка «славиться» своїми чутками про пограбованих туристів. Але в тому й справа, що це лише чутки. І процент пограбованих чи розведених амндрівників дуже малий. Адже мало хто напише у відгуках, що все було чудово. А от якщо стається щось погане, то про це трублять у всі Інтернети. Злочинність у Південній Америці не вища, ніж в Україні (інколи мені здається, що Україна більш небезпечна для іноземців) і тут діють ті ж елементарні правила безпеки, що й скрізь – не гуляйте у темну пору доби по безлюдних місцях, не показуйте великі суми грошей, слідкуйте за своїми речами, будьте доброзичливими і нічого поганого з вами не трапиться. Найбільш небезпечними є великі міста, тут особливо треба бути обережним в громадському транспорті та поблизу автовокзалів, не варто спілкуватись з підозрілими людьми чи йти з ними кудись. Але водночас не треба вже бути аж занадто закритим до людей. Південні американці, з якої країни б вони не були, дуже доброзичливі й товариські, тож не втрачайте можливості з ними поспілкуватись.

Говорячи про безпеку, мушу зізнатись, що кілька разів я становив більшу небезпеку для місцевого населення, ніж воно для нас. Одного разу нам подали недоварену курку, а в іншому випадку водій забув нас попередити про зупинку і висадив у 5 км за містом. Тоді у мене вже нерви не витримували і я був готовий когось вбити. На щастя, все закінчувалось без наслідків.

Ще кілька разів у нас були проблеми зі шлунком, але це ставалось лише двічі й щоразу від однієї й тієї ж страви під назвою севіче – це сира риба і морепродукти, мариновані у лимонному соку та цибулі. Надзвичайно смачна штука, але для наших шлунків протипоказана.

Люди

Не буду розповідати про демографічний склад і всі національності, які є у Південній Америці. Та, повірте, що населення на цьому материку дуже колоритне. Особливо цікавими є індіанці, що досі розмовляють своїми мовами, як от кечуа, аймарі чи ґуарані. Щодня жінки вдягають національні костюми, які дуже яскраві та часто схожі на українські.

Еквадор:

Подорож до Південної Америки

Перу:

Подорож до Південної Америки

Болівія:

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Панама:

Подорож до Південної Америки

А ось ці яскраві жіночки – це представниці індіанської народності Куна, яка живе на островах у Карибському морі. Їх ми сфотографували в аеропорту Панами. На ногах в них можна побачити прикраси з бісеру, а в носі у кожної була сережка:

Подорож до Південної Америки

Як я вже писав, люди ву більшості дуже привітні та добрі. Це справді так. Місцевим дуже цікаві туристи, тому приготуйтесь до постійної уваги до вашої персони. Кілька разів нас просили сфотографуватися, особливо школярі люблять цю справу. Тому деколи доводилось попрацювати «мавпочкою», позуючи з усіма охочими:

Подорож до Південної Америки

Дуже цікавими є місцеві ринки, де можна купити славнозвісні вироби з шерсті лами чи альпаки. Один з найкращих таких базарів був в еквадорському Отавало, але про нього якось окремо треба розповісти:

Подорож до Південної Америки

Іспанська мова

Думаєте, англійська – мова міжнародного спілкування? Тільки не в Південній Америці. Свій багатий словниковий запас англійської та британський акцент можна засунути куди подалі. Виключно іспанська мова. Незалежно, чи це власник турфірми, чи продавець у магазині, чи індіанець кечуа, чи тьотя з рецепції 5-зіркового готелю, чи навіть працівник консульства. Ніхто з вами не буде розмовляти англійською, бо її ніхто ніколи не вчив. Тому перед поїздкою до будь-якої з країн Південної Америки обов’язково вивчіть хоча б основні фрази іспанською, інакше буде досить сутужно. А якщо ви вільно розмовляєте іспанською – перед вами відкриваються чудові перспективи інтеґрації з місцевим населенням. Ми іспанської не вчили, але на щастя, в нас був самовчитель і ще Phrase book від Lonely planet, які нас дуже виручали. Тож за місяць подорожі ми вже нормально давали собі раду й навіть могли торгуватись чи обговорювати політичну ситуацію на Близькому Сході :-).  Більшість занять з іспанської ми проводили в автобусах.

Путівники

В подорожі ми постійно використовували путівники Lonely planet. Знаю про неоднозначне ставлення до серії цих книжечок, але інколи вони нас справді рятували. Дуже зручно, що там є мапи й навіть, якщо ви приїхали до якогось міста посеред ночі, у вас завжди є під руками потрібна інформація.

Ми мали один великий путівник South America on shoestring, правда німецькою мовою, бо його купила моя дружина Марічка. Не надто вдалий вибір для такої подорожі, бо книжка дуже велика, а інформація аж надто узагальнена. Ще в нас були окремі путівники по Еквадору і Перу, і вони себе повністю виправдали, бо ми найбільше часу провели саме в цих двох країнах. Самі розумієте, якщо брати путівники по всіх країнах, то це буде кілька зайвих кілограмів вантажу, тому є сенс використовувати путівники в електронному вигляді, скачати кожен з яких не складає жодної проблеми.

Час від часу ми почитували електронну версію книжки широко відомого автора у вузьких колах Максима Кідрука під назвою “Подорож на пуп Землі”. Просто, щоби пореготати. Автор три роки тому частково їздив тим же маршрутом, що й ми, і кожного разу перебуваючи в тих же місцях, ми дивувались такому яскравому (мало не епічному) опису цілком звичайних речей, як наприклад перетин кордону.

Практично застосовувати його писанину категорично протипоказано. І взагалі, це книжка для людей, які ніколи не потраплять у Південну Америку, тому що кожна розповідь – це історія, зміст якої зводиться до одного речення: “Дивіться, яку дурницю ми утнули цього разу, або як ми вкотре затупили”. Дія цього всього відбувається в Південній Америці, тому це може бути цікаво. Та насправді смішно читати, як дорослий чоловік героїзує свої безглузді вчинки. Як, для прикладу, можна було без акліматизації та в шортах пертись до базового табору вулкану Котопаксі на висоті 4800 м? Межа між героїзмом та дурістю дуже вузька і автор не втомлюється її переходити, беручи то череп з давнього поховання, то купуючи пляшку води за $10. Fail, одним словом

Їжа

Південноамериканська кухня смачна і дуже поживна. В кожному реґіоні була змога спробувати якісь особливі страви, характерні лише для цієї місцевості. Але часто доводилось харчуватись досить одноманітно – рис і курка, ще боби і виняткова гидота – смажені банани. Як правило, в кожному ресторані було menu del dia (меню дня), куди входив повноцінний обід за дуже хорошу ціну. Такого меню нам вистачало на двох. А в Бразилії їжа продається на вагу, тому не варто в ресторанах лякатися цін, бо це ціна за кілограм і таку порцію з’їсти одній людині дуже складно

Особливо тішила нас надмірна кількість морепродуктів:

Подорож до Південної Америки

Майже в кожній країні цей вид їжі можна без проблем замовити у будь-якому ресторані. Та й спеціалізовані рибні ресторани «севічерії» траплялись дуже часто. В кожному з таких ресторанів можна замовити щось подібне до цього:

Подорож до Південної Америки

На озері Тітікака надзвичайно смачна й дешева форель. Тарілка такої смакоти під назвою trucha frita на болівійському боці найбільшого високогірного озера у світі коштує $3

Подорож до Південної Америки

Всюди дуже багато фруктів, а Колумбія – це справжній фруктовий рай:

Подорож до Південної Америки

Хоча Еквадор також не гірший:

Подорож до Південної Америки

В Еквадорі та Перу дуже популярна страва під назвою cuy. Це ніщо інше, як морська свинка, оцей звір, який і не морський, і не свиня, і який продається в наших магазинах домашніх тваринок. Тут їх вирощують до розмірів середнього кроля:

Подорож до Південної Америки

А потім успішно поїдають. Важливо, щоб були кігті та зуби – це єдиний доказ, що перед вами морська свинка, а не щур. Виглядає ця страва так:

Подорож до Південної Америки

З екзотики ще можна спробувати м’ясо лами чи альпаки, але ми його так і не скуштували.

Ucrania

Саме так звучить назва нашої країни іспанською. Щоразу, коли ми промовляли це слово, то доводилось спостерігати різні стани здивування на обличчі місцевого населення. Частина взагалі не мала поняття де це, ще частина думала, що в нас цілий рік зима і дуже дивувались, коли ми розказували, що в Україні зараз тепліше, ніж тут. Але загалом всі добре ставляться і думають, що Україна це десь приблизно така ж крута країна, як Німеччина. Наївні…

«Русскіє турісти»

Існують ще місця на земній кулі, де нога російськомовного туриста ступає дуже рідко. Одне з таких місць – Південна Америка. За весь час подорожі ми зустріли двох російськомовних осіб, та й ті вже довгий час не живуть у Росії, а мешкають постійно в Штатах. Натомість у Південній Америці є ізраїльські туристи. Повірте, що молоді демобілізовані ізраїльські військові нічим не ліпші за «русского туріста». Окрім громадян держави Ізраїль, нам ще дуже часто траплялись німці та швейцарці. Настільки часто, що інколи Марічка частіше розмовляла німецькою, ніж іспанською. З однією такою парою зі Швейцарії ми потоваришували і кілька разів перетинались, оскільки наші маршрути тривалий час співпадали.

Алкоголь та наркотики

Скажу відразу – кокаїн ми не пробували. “От лохи” – подумаєте ви і, мабуть, будете праві. Але ми не особливо займались пошуками заборонених речовин, тому так і вийшло, що кокс нас обминув, як і інше зло. Зате ми жували коку. Купити її можна в Перу та Болівії так само легко, як в нас тютюн:

Подорож до Південної Америки

Ефект трохи дивний – терпнек рот, це ніби помагає при гірській хворобі, але насправді – гидота-гидотою. Про жоден наркотичний ефект не може бути й мови, не існує наркотиків за $1,5:

Подорож до Південної Америки

З алкоголем проблем не було жодних. Напій мандрівки – ром, а саме коктейль Cuba libre. Купуєте півлітрову кока-колу чи пепсі, половину випиваєте або виливаєте, доливаєте рому, коктейль готовий. Тепер будь-яка нудна прогулянка по найнуднішому місту з найнуднішою архітектурою набирає зовсім інших барв, ви легко йдете на контакт з людьми навіть без знання мови, а про ваші пригоди потім складають легенди.

Процес приготування Cuba Libre:

Подорож до Південної Америки

Пиво в Південній Америці досить дороге – від 2-3 доларів за пляшку. Починаючи з Еквадору хмільний напій продавався в пляшках нормальної ємкості – 0,6 – 1 л, що не могло не тішити.

Болівійське пиво Cordillera:

Подорож до Південної Америки

Через величезну кількість німців дуже смачне пиво у Парагваї. Навіть назви напою відповідні й етнічний німака на фоні:

Подорож до Південної Америки

Непогане пиво у Панамі, тільки більшої пляшки, ніж 0,33 не знайдеш:

Подорож до Південної Америки

Також, у Південній Америці є свої місцеві особливі алкогольні напої, що зустрічаються лише там. Наприклад, чіча. Ми її пробували кілька разів у Колумбії та Перу. Буває алкогольна і безалкогольна чіча. Головним інгредієнтом, з якого виготовляють чічу, є маїс (кукурудза по-нашому). Вже по приїзді в Україну ми дізналися, що процес виготовлення цього напою дуже цікавий. Спеціально навчені люди, щоб розчепити крохмаль, який є в насінні, пережовують маїс у власному роті, роблять невеличкі кульки, а потім випльовують їх назад. Смачного!

Природа

Це одна з найважливіших причин, щоб їхати сюди, бо настільки красивих місць не так багато на нашій планеті. Та що тут розказувати, дивіться фотографії. Гори, моря, Тихий океан, пляжі, джунглі, річки, каньйони, водоспади, пустелі, оази, вулкани, озера, острови, підводний світ – всю цю красу ми бачили на власні очі:

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Подорож до Південної Америки

Тож якщо у вас виникне бажання чи випаде нагода поїхати у Південну Америку – не зволікайте й не сумнівайтесь, ви не шкодуватимете про жоден проведений день і про жоден витрачений долар на цьому материку. Якщо виникнуть запитання – звертайтесь, з радістю допоможемо і відповімо.

Джерело: http://amukha.livejournal.com

Facebook Comments

Залишити коментар

Коментарів

  • Це ж треба так! Я б не зміг забити на три місяці на роботу, викласти 8 кілотон баксів і чкурнути на інший кінець світу! Поважаю таких людей!

  • повірте, що перед трьома місяцями подорожі було ще три не таких цікавих місяці тяжкої праці в Штатах. У кожного свої мрії

  • Андрію, а до Індокитаю не хочете катнути?

  • колись вже був в Таїланді та Лаосі. Хотілось би якось ще раз звичайно і надовше, так, щоб вже всі країни там відвідати. Можливо наступної зими

  • Андрію, а стосовно Камбоджі підкажіть, блск. Як туди віза відкривається?

  • Захоплююся такими людьми як Ви!!! Дуже дуже круто! Маю кілька сотень запитань по південній Америці (поки що знайома лише з Бразилією), і стільки ж по організації поїздки. Я була б дуже рада, якщо могла б поспілкуватися з Вами, перейняти трішки досвіду і сміливості.