Крістоф Рехаґе (Christoph Rehage), хлопець з Мюнхену, вирішив здійснити одну свою мрію, зібрався з думками і у двадцять шостий день свого народження відправився у Велику подорож. І мандрував пішки майже рік, здолавши 4600 км. Ідея дуже проста – дістатися виключно пішки з Пекіну до Мюнхену.
Всесвітньо відомим цього хлопця зробило відео, змонтоване по закінченні подорожі, де відображується зміна обличчя Крістофа протягом всієї мандрівки:
«Після публікації відео я отримав величезну кількість відгуків. І відчув, що люди побачили в моїй особі щось, чого насправді в мені немає. Я зовсім не якийсь крутий та вільний духом відчайдух чи затятий мандрівник. Мабуть, я просто один з тих, хто просто захотів щось зробити. І зробив.»
Крім шаленої кількості Інтернет-користувачів, подорож Крістофа зацікавила кілька великих європейських видавництв.
В результаті, торік були опубліковані фотоальбом та подорожні записи з транскитайської прогулянки.
Крістоф зізнається, що написання книги далося вкрай важко – «багато хто вважає, що подорожувати пішки та писати книгу про подорож це дуже нескладно. Обув чоботи – і пішов, взяв ручку – і почав писати. Але завіряю – ні те, ні інше не є простою справою, як здається».
Крістоф пояснює, чому він обрав саме пішохідний формат подорожі – «Я полюбляю ходити пішки, бо це дає змогу заволодіти власним шляхом. Мандруючи пішки ти перестаєш бути туристом, місця відкриваються у новому яскравішому світлі, стають твоїми. Ви починаєте належати один одному – мандрівник та місцевість, ти перестаєш відчувати себе чужинцем».
Середній денний перехід у мандрівці складав 20-30 км, рекорд – 63 кілометри за день.
«Якось, просто крокуючи десь по просторах Китаю, я раптом зрозумів, чи точніше відчув, що прямо зараз йду за своєю мрією, що перевтілюю її в реальність. І цієї ж миті я почав стрибати пританцьовуючи, голосно співати та сміятися».
«Найціннішим відкриттям у подорожі для мене стало усвідомлення того, що ти не стаєш вільним, просто крокуючи по дорозі. Багато людей дивляться відео, гадаючи – «Як я хотів би бути таким вільним, як цей хлопець! Він може робити, все що йому заманеться» – і не розуміють, що я просто був заглиблений у процес, та й крокувати – це все що я хотів та міг там робити. Питання свободи є глибшим».
А найприємнішим досвідом для Крістофа була взаємодія з місцевим населенням – добрими та привітними жителями китайських провінцій. Особливо мандрівника тішили зустрічі з усміхненими дідусями та гомінкими дітлахами – «Гурток діток, що в’ють вінок для мене – в маленькому селі посеред пустелі, в маленькій оазі щастя.»
На питання чи не думав Крістоф зберегти свою тревел-бороду, він відповідає, що йому певною мірою подобалася нова зовнішність, а ля Форест Гамп, але не думає, що борода йому личить – «в житі кожного чоловіка є бородаті і є безбороді часи».
Щодо порад усім тим, хто жадає відправитися у свою омріяну, епічну, повну пригод подорож, Крістоф говорить: «Sounds pathetic, but here it is: Take the first step!» – мовляв, звучить патетично, але ось: Зробіть перший крок! Але й не залишає зацікавлених без детальних рекомендацій щодо спорядження, планування маршруту, фототехніки та фінансів. Все це на окремій сторінці його блогу:
http://www.thelongestway.com/extras/miscellaneous-advice
Варто зазначити, що подорож триває, просто маршрут розбитий на кілька етапів.
Минулого літа Крістоф повернувся на місце зупинки та продовжив свій шлях додому, подолавши ще 600 кілометрів за місяць, в притул наблизившись до кордону з Казахстаном і перетнувши відмітку 5000 загального кілометражу подорожі. Попереду Середня Азія, Іран, Туреччина, Балкани.
Наразі Крістоф-пішохід удома, закінчує навчання та напевно будує плани щодо продовження своєї мрії, продовження Великого шляху додому.
Сторінка мандрівника на Фейсбуці – http://www.facebook.com/CRehage
За матеріалами блогу Крістофа – http://www.thelongestway.com/
Підготував Євген Бритавський.
