Світ очима бродяг

Камбоджа. Джунглі, храми і кхмери.

Камбоджа

Автор: Володимир Кременчуцький

Камбоджа, одна з найбідніших азіатських країн, має багату, складну й криваву історію. І, можливо, ця держава ніколи не приваблювала б таку кількість туристів, як зараз, аби наприкінці 19 століття у джунглях не було знайдено закинуте середньовічне кхмерське місто – Анґкор Ват, що є однією з найзначніших азіатських, та й, мабуть, світових, пам’яток архітектури. Але не лише Анґкор Ватом цікава Камбоджа. Як мінімум можна згадати про Пномпень, невелике столичне місто, розташоване на каламутних водах Меконґу.

Пномпень
В жаркий сезон води Меконґу настільки каламутні й мілкі, що приваблюють хіба що бомжуватого вигляду селян, які перуть свій одяг, та хлопчаків, що взагалі не звертають увагу на навколишній бруд.
Камбоджа й Пномпень – місця контрастів. Поряд із сяючим Королівським палацом і Срібною пагодою, центральними спорудами кхмерської столиці, розташована набережна Меконґу. На набережній стоять дорогі кафе, а буквально в десяти метрах, під огорожею чи під кущами, що дають рідкий затінок у полудневу спеку, сидять десятки селян, абсолютно бідних, про що власне їх вигляд і свідчить.

Десятки мотобайків ганяють по вулицях і бульварах Пномпеню, в оточенні куп сміття, представницьких іномарок і десятків жебраків. Вдень тут цілком безпечно, а от вночі невідомо. Певно, що також не надто лячно, але перевіряти чомусь жодного бажання нема.

Мене не лишало враження, що населення й архітектура (звісно, мова йде про якісь пам’ятники – храми, палаци, монументи тощо) настільки не поєднуються між собою, що ти чекаєш, коли нарешті одна з цих, ворожих одна до одної, субстанцій розсіється мов дим. Але нічого такого не відбувається.

Камбоджа

Перше, що бачить людина, коли виходить з невеликої будівлі міжнародного аеропорту – десятки й десятки мотобайків, що поспішають по неширокому шосе до міста. Час від часу вони чергуються з фургонами, оповитими хмарами жовтого пилу й переповненими місцевими мешканцями, які туляться один до одного. Кхмери ховаються від пилу й спеки під національними картатими хустками і звисають, немов виноградні ґрона, з вантажівок. А туристу напевно не обійтися без того самого мотобайку – найефективнішого і найпоширенішого засобу пересування по країні.

Пномпень – місто порівняно невелике, й практично будь-якого іноземного туриста буде поселено до туристичного анклаву на північній міській околиці. Це місце розташоване на березі озера, у яке ввечері падає червоне сонце, і поряд з яким стоїть мечеть, що зникає у хмарах пилу.

Пномпень

Пномпень

Неподалік є симпатичний бульвар, прямуючий до пагорбу над Меконґом. Пагорб тоне в деревах і його увінчано гарним ватом, культовою буддійською спорудою з архітектурною формою, що притаманна для цього реґіону планети. Ват Пном, про який іде мова, особливо гарний у ті години, коли сонце починає схилятися до заходу, лоскочучи своїм рожевим промінням сірі стіни.

Ват Пном

Ват Пном

У центрі міста, як вже було зазначено, розташувався королівський палацовий комплекс. Позолочені дахи незвичної форми, оригінальні статуї і любов до найдрібніших деталей, які вирізняють місцеву архітектуру, затримують твою увагу надовго, і в цьому комплексі можна провести значну кількість часу. Те ж саме стосується й сусідньої Срібної пагоди, названої так на честь скарбу, покладеного на зберігання всередину.

Срібна пагода

А поряд – та сама набережна Меконґу, повна контрастів, набережна, на якій гордо майорять прапори різних країн, і з якої видніються похмурі баржі, що пливуть вниз по Меконґу в бік В’єтнаму.

Безумовно, слід відвідати меморіальні місця, пов’язані зі злочинами червоних кхмерів, які знищили в 70-ті роки половину населення країни. Пам’ять про цей жахливий геноцид мусить жити, чому й сприяє музей, зроблений у початковій школі, яку червоні кхмери перетворили на місце тортур. Нічого зайвого – чорно-білі фотографії з особових справ жертв, іржаві ліжка й наручники, знаряддя тортур.

На затишному подвір’ї ти дивишся на пальми, і в такі тихі моменти розумієш, наскільки не потрібна жорстокість у нашому світі. А потім мотоцикліст повезе тебе оранжевими від пилу дорогами до місця, де червоні кхмери вбивали своїх жертв – число нещасних було настільки великим, що багатьох просто забивали мотиками.

Тут відкрито невеличкий меморіал, центральним елементом якого є невелика пагода, заповнена черепами вбитих людей. І черепи ці навіть не лякають тебе, а змушують замислитися.

Камбоджа

Камбоджа
Аж ось я вже їду з Пномпеню, прямуючи через всю країну до містечка Сіем Реап, і дивлюсь у вікно автобусу на кхмерські села. Все думаю про камбоджійську столицю. Особливо яскраво згадуються дивні пам’ятники, які зустрічаються на вулицях Пномпеню

Пномпень

Сіем Реап

Це місце цікаве виключно як точка доступу до середньовічного кхмерського храмового комплексу Анґкор. Часто його називають Анґкор Ват, але це не зовсім правильно, оскільки Анґкор Ват – це конкретний, наймальовничіший, найвідоміший і найбільш розкручений храм. В дійсності ж на величезній території розкидано десятки храмів. За великим рахунком, це все руїни Анґкору, древньої столиці кхмерської держави. Деяким храмам вже більше тисячі років.

Релігійні споруди перебувають на різній стадії занедбаності, але низка – у дуже хорошому стані. Не дивлячись на юрби туристів, Анґкор варто відвідати. Монументальність, грандіозність та тонка краса храмів змушує забути про все. І кожен з них хоч трохи, та різний – переміщуючись на мотоциклі чи велосипеді від одного до іншого, ти все ще намагаєшся вгадати, що побачиш, і ніколи не вгадуєш, і не втомлюєшся дивуватися.

Пном Бакенґ на вершині пагорбу, з якого відкривається незабутній краєвид. Байон з його висіченими гігантськими обличчями, а також інші численні храми назавжди лишать слід у вашій пам’яті.

Сием Реап

Сием Реап

Сием Реап

Сием Реап

Особливо слід відзначити напрочуд гарний храм Та Пром, що весь оплутано гігантським корінням дерев

храм Та Пром
І, безумовно, кульмінація відвідин Анґкору – зустріч світанку в головному храмі комплексу, Анґкор Ваті. З вами схід сонця зустрічатимуть ще сотні туристів, але це неземне видовище змусить вас забути про людей взагалі. І потім, хто вам заважає ще в сутінках проникнути до всередину храму, коли людей буде значно менше, й спостерігати як вогненний диск встає з-за джунглів, освічуючи першим рожевим світлом витончені фігурки на стінах святині?

Ангкор Вате

Ангкор Вате

Ангкор Вате

Так чи інакше, Анґкор вартий того, щоб бодай раз у житті побачити ці загублені в тропічних хащах будівлі.

Анґкор

Анґкор

Анґкор



Booking.com

Переклад з російської: Юрій Борисов

Джерело: http://kremenchugskiy.livejournal.com

 

Facebook Comments

Залишити коментар

Коментарів

  • Все! Записую у свій список, “що маю відвідати”!!!

  • Шкода шо далеко їхати, та й чомусь трохи боюсь я цих екзотичних країн

  • Щось ти, Олежику, записуєш-записуєш, вже напевно загальний зошит на 96 аркушів списав, а нікуди не їдеш

  • ще дуже рекомендую відвідати озеро Тонлесап.
    про нього можна знайти в інтернеті щоб довго не описувати.