Світ очима бродяг

Це наша історія про Salvador, Bahia, Brazil. Яким він здавався та яким виявився насправді

Людський фактор

Сальвадор — місто, про яке не почуєш двох однакових думок. Його бояться, обожнюють, гиджуться, недолюблюють, поважають, розказують страхіття, згадують багатолітню історію та придумують все нові і нові байки. Мені Сальвадор нагадує старенького спрацьованого дідуся, якого знайшли на вулиці і надягли у новий стильний плащ, щоб не соромно було показувати сусідам і знайомим. Проте ніхто не подумав про те, щоб його вмити, переодягнути, підстригти і нагодувати. Якщо придивитися уважно, то видно і брудну сорочку і діряві мешти, чути сморід, втому, бідність і голод. Але в очах разом з тим помічаєш щось більше — в них іскриться життя, вони трішки лукаво посміхаються…
Автор: Oksana Vladyka

У довгій подорожі стандартні туристичні місця набридають досить швидко, а люди – ні. Бо усі вони такі різні: з незвичайними історіями, іншим світоглядом, своїми турботами, радощами, мріями. Це одна з найцікавіших частин подорожі – спілкуватися з людьми з іншого кінця світу, різних статків, віку, раси, релігійних і політичних поглядів. В Бразилії нам на шляху зустрічалися дивовижні особистості, вони допомагали нам — ділилися своїм домом, досвідом, порадами, пригощають їжею і хорошим настроєм: лікарі, фермери, музиканти, програмісти, авіамеханіки, військові, топ-менеджери, медсестри, художники, тур-гіди, далекобійники, маркетологи, фотографи і хіппі. У всіх є свої уявлення і думки про країну, кризу, політику, релігію і сподівання на майбутнє.

Чорне і Біле

Нам важко судити наскільки гостра проблема расизму в Бразилії — бо ми тут прожили не так багато часу, але у наших розмовах майже щоразу так чи інакше зачіпалася ця тема.

Salvador, Bahia, Brazil

Століття рабства, яке в Бразилії було скасовано в 1888 році, не минають без сліду. Ось один абсурдний на наш погляд історичний приклад: у центрі Сальвадору працював ліфт, що з’єднував порт і набережну і верхнє місто. Оскільки раби у ліфт не мали права заходити, вони змушені були бігти на гору поки ліфт піднімав їх власників, для того щоб відкрити їм двері.

Salvador, Bahia, Brazil

Багато хто стверджує, що сьогодні проблеми вже немає — ніхто нікого не дискримінує, рабство залишилося в минулому, але чимало людей абсолютно іншої думки. Як в більшості країн з рабством за плечима, в Бразилії залишився гіркий осад від цієї ганебної глави в історії. Наведу думки наших знайомих і власні спостереження.

Salvador, Bahia, Brazil

В центрі Сальвадору є закинуті будинки — їх власники залишили їх багато років тому через поганий стан і дорогу реконструкцію. У цих будинках живуть бідні люди: без жодних на це прав і в жахливих умовах. У будь-який момент теоретично можуть з’явитися власники і їх виселити. До речі з цього приводу у Бразилії є закон: якщо сім’я безхатченків може довести, що проживала у залишеному будинку 5 років, і власник на нього увесь цей час не претендував, то право власності переходить до такої сім’ї. Проте через безграмотність вони часто не згають про свої права і, як і у нас, законодавство часто тільки на папері. Тому усі такі поселенці є незаконними, а довести своє право на квадратні метри вони можуть тільки у суді. На це потрібні кошти або юридична грамотність. Замкнутий круг. Так вони живуть — сподіваючись, що власники просто забули про ці будинки.

Salvador, Bahia, Brazil

Ми познайомилися з однією з таких сімей — голова сімейства був ув’язнений на 3 роки за торгівлю наркотиками, коли поліція зловила його з 60 грамами кокаїну. Відсидівши термін, він вже довго не може знайти роботу, щоб забезпечити свою сім’ю. На момент нашого візиту чоловік мав йти на співбесіду на роботу в готелі, сподіваюся йому пощастить.

Історія іншого хлопця не така сумна — його спіймали з кілограмом тих же наркотиків і він відбувся адміністративним штрафом.Різниця між цими двома була у статках і у кольорі шкіри. Статус та гроші в Україні теж вирішили б таку ситуацію. Але тут додається ще один фактор і багато бразильців вважають, що саме він суттєво впливає на решту.

Salvador, Bahia, Brazil

При обшуку поліцією в автобусі — усі чорні пасажири були виставлені під стінку на вулиці. В автобусі залишилося 2 людей: водій і наш знайомий — єдиний білий пасажир. І йому було про це явно не приємно згадувати: як інші пасажири на нього дивилися і як він себе почував в той момент.Усі з ким ми спілкувалися на цю тему наголошували на різному ставленні поліції, чиновників, судів до білих і чорних. Нещодавно сталася гучна трагедія, коли поліцейські випустили цілі магазини (більше 100 куль) в машину п’яти чорних хлопців, які не зупинилися на їх вимогу.

Ми також пожили в багатому котеджному містечку у Сальвадорі. Це ніби місто в місті. Обгороджене парканом, з шлагбаумом і охоронцем при в’їзді, з трьома десятками будинків, власним ресторанчиком, пекарнею і басейном на кожному подвір’ї.

Salvador, Bahia, Brazil

За кілька днів, що ми провели там, ми не бачили жодного темношкірого жителя, тільки прибиральниці, охоронці, домашні робітниці. В принципі усі заможні сім’ї, і частина середнього класу мають домашніх робітниць, і це вважається абсолютно нормальним.Ще одним незвичним фактом є те, що досі у сучасних бразильських багатоповерхівках є два ліфти: одним їздять мешканці, інший — для сміття, собак і домашніх робітниць.

Бідні і багаті

В Сальвадорі і в цілому в Бразилії ця різниця є просто кричущою. Бідні, брудні, смердючі фавели, де люди ледь виживають, закинуті будинки з тимчасовими мешканцями без світла, води і газу межують з розкішними висотками за високими парканами з кришталевими люстрами в холах або котеджними містечками, де абсолютно інше життя — схоже на американське передмістя: стрижені газони, красиві будиночки, білі парканчики, басейн і барбекю на подвір’ї. Мешканці таких містечок ходять в гості, гуляють в їх межах, а в місто виїжджають тільки автомобілями — до торгового центру чи ресторану. А старе місто не люблять і оминають, там не прийнято гуляти на вихідних чи на свята. І Сальвадор стає схожим на автостраду.

В фавелах високий рівень злочинності, там багато хто зав’язаний на торгівлі наркотиками, контрабанді, шахрайствах і грабежах. Але не можна стверджувати що всі бідні люди там злочинці.
Чоловік без копійки за душею але з умілими руками попросився в мешканців будинку відкрити ось цю невеличку крамничку з продажу і ремонту взуття просто в під’їзді будинку.

Salvador, Bahia, Brazil

Вони погодилися — і так він заробляє на рис з бобами. Саме такий вираз в Бразилії відповідає нашому “заробити на хліб”

У Сальвадорі є особлива вулиця, про яку не пишуть в путівниках, хоч вона має цікаву історію і неймовірно гарний вид на океан і захід сонця. Ця вулиця йде паралельно з акведуком — першим водопостачанням міста. У нішах акведуку небагаті, але працьовиті сім’ї споруджували двоповерхові будиночки з майстернею на першому поверсі і житловою зоною на другому. Досі їх нащадки живуть і працюють в цих будиночках. Але вже не довго — скоро їх усіх виселять, щоб перелаштувати в бутік-готель з неперевершеним видом на океан і захід сонця. Мабуть тоді про цю вулицю почнуть писати в путівниках.

Salvador, Bahia, Brazil

Політика та економіка

Теперішня ліва влада намагається якось компенсувати існуючу соціальну нерівність. Мабуть робить вона це не надто вдало, бо саме зараз у Бразилії розгортається політична криза, як наслідок економічної. За останні 2 роки реал знецінився майже вдвічі, але це не настільки турбує населення, як у нас – великого попиту на валюту немає. Бідне населення турбується про їжу та базові потреби і нарікає на інфляцію, а багате інвестує кошти у нерухомість, акції, нові автомобілі. В цілому люди тут значно більш ніж в Європі схильні до споживацької поведінки і схожі на українців бажанням продемонструвати усім свій статок.

Випадково ми стали свідками і навіть учасниками мітингу протесту у Сан Пауло. Але про це в наступному пості.

Salvador, Bahia, Brazil

У Бразилії останні 12 років при владі були ліві: з 2003 року два терміни президентства Лула да Сільва співпало з періодом економічного розквіту Бразилії і, кажуть, він вирішив багато проблем в країні. Незважаючи на досягнення, люди добре пам’ятають кілька гучних корупційних скандалів за час його президентства. Наступниця Ділма Русеф продовжила політику соціальних програм.

Наприклад в університетах у чорних є більша квота при вступі. Це викликає незадоволення частини населення, як і соціальні виплати бідним сім’ям з дітьми. Якщо така сім’я живе на менш ніж 140 реалів (36 доларів) на місяць на людину, вона може звернутися в програму Bolsa Familia. Ця щомісячна допомогу виплачується в обмін на відправлення дітей в школу і дотримання основних медичних вимог, наприклад вчасні щеплення для дітей. Багаті бразильці люблять скаржитися, що ця програма підриває стимули до праці і послаблює економіку Бразилії. Кажуть такі батьки не хочуть працювати, а натомість народжують дітей просто для виплат. Я особисто теж проти соціальних виплат такого плану — вони спонукають людей до ліні і безробіття, виховують патерналізм, бо люди легко звикають до таких програм, і потім постійно очікують від держави допомоги. Краще забезпечувати їх робочими місцями, навіть низькокваліфікованими.

Salvador, Bahia, Brazil

Але потім я дізналася про розмір виплат – 70 реалів на місяць на людину. Для порівняння – це ціна великої піци в ресторані, чи обіду на двох. Абсурдом здаються скарги на місячну допомогу бідним з вуст людей, які за вечерю витрачають більше.

Тобто суми не така велика, щоб заохочувати людей сидіти і нічого не робити. Але вона достатня, щоб досягнути своєї мети. Існують переконливі докази, що діти одержувачів допомоги Bolsa Familia мають кращу відвідуваність і успішність, краще освічені і в кінцевому підсумку мають більше шансів на вступ в університет і кращу роботу.

Ось думка нашого хоста в Ріо з цього приводу: “Часто бідні сім’ї не відправляють дітей навчатися, діти працюють вже з малого віку і через відсутність освіти згодом не знаходять хорошої роботи і далі живуть в бідності. Таке замкнуте коло. Тому уряд виплачує кошти щоб діти навчалися, таким чином інвестує в майбутнє покоління. А це покоління батьків вже є втраченим, і забезпечувати їх усіх роботою є надскладним завданням.”

(І мабуть принесе менше підтримки електорату на наступних виборах, подумала я.)