До Вашої уваги інтерв’ю з незвичною людиною. Отже, знайомтеся – Віталій Серб, що не говорить сербською, може їздити автостопом більше місяця практично без грошей та виступає за дозвіл на використання вогнепальної зброї.
Віталію, почнемо з напрочуд «оригінального» питання: чому Серб?
Народився я у селищі Слов’яносербськ під Луганськом. Хтось колись назвав мене через це Сербом, так і пішло.
Слов’яносербськ – цікава назва для українського райцентру. Там дійсно багато вихідців з Балкан живе?
Зараз ні, може просто асимілювалися з місцевим населенням, але понад 200 років тому влада Російської Імперії заселяла Луганщину балканцями. Коли я був у Сербії та казав що народився у Слов’яносербську, вони дуже дивувалися, не знали що є “српскі ґрадєц в Україні”
Давно захоплюєшся балканською культурою?
Взагалі не захоплююся. Цього року вперше побував на Балканах – сподобалося, як і багато де.
А у профілі написано, що сербську знаєш! Дезінформація!
Якби сказав Мирон Маркевич (Головний тренер футбольного клубу «Металіст» (Харків) – прим. «Бродяг»): “Профіль то таке…” 🙂 В мене там рідне місто – Тирґу Муреш, наприклад. Не вір інформації у соціальних мережах! 🙂
Зрозуміло! 🙂 У скількох країнах вже побував?
На даний момент 26 країн плюс 3 невизнані (Придністров’я, Абхазія та Косово). Усі їх відвідав за два останніх роки.
Їздиш виключно автостопом?
У більшості випадків. З тих країн, що відвідав, не їздив стопом лише у Польщі, Нідерландах, Франції та, звісно ж, у Ватикані. Навіть у крихітному Сан-Марино довелося проїхати автостопом. Чесно кажучи, більший кайф отримую саме від автостопних поїздок, ніж від цивільних.
Ну так, у Ватикані зі стопом були б проблеми. 🙂 Пригадуєш свою першу поїздку?
Автостопну? Все почалося з того, що доводилося діставатися додому після виїзних матчів Зорі майже без грошей, коли ще й не було потягів у потрібному напрямку, це й було моїм першим автостопним досвідом. А перша осмислена поїздка мабуть була до Білорусі: ми поїхали туди з другом, але на кордоні його не пустили, тож до картопляної країни ми так і не потрапили.
Бацька побачив загрозу для суверенітету РБ у ньому? 🙂 Взагалі, ти часто подорожував по тоталітарних країнах?
Ні, просто цей ідіот забув вклеїти другу фотку в паспорт у 25 років. Ні, не часто. Мабуть Білорусь єдина, і то, коли подорожуєш не звертаєш на це уваги, лише з розповідей можеш щось дізнатися.
Чекай, а у Середній Азії ти не був хіба?
Максимум до Казахстану доїжджав і то лише в найзахідніших містах був.
Яка частина світу тобі подобається більше і чому – Європа чи Азія?
В Азії майже не був, але вона мене тягне більше ніж Європа, яка майже всюди однакова – скло та бетон. Особливо мрію про південно-східно Азію: Індію, Непал, Таїланд. Може колись поїду туди на зиму.
Ти знаєш, я теж так тривалий час думав про Європу, що вона одноманітна і так далі. Але Іспанія з Португалією змусили мене переглянути мою думку. Дуже самобутні країни, не схожі ні на що!
Так, багато чув хороших відгуків про Піренеї. Вони, та мабуть Скандинавія для мене поки найцікавіші об’єкти, куди хочу завітати у Європі.
Як тобі ідея нашого сайту? Що, на твою думку, слід у ньому змінити?
Сайт цікавий, особливо мені подобається, що можна легко й зручно знайти статті про країну, що тебе цікавить. Що змінити? Навіть не знаю, наче розвиваєтесь у правильному напрямку. 🙂
Дякуємо на добрім слові. Все, що ми робимо – ми робимо тільки для вас! Скільки в середньому уходить на одну подорож коштів?
По-різному: буває бюджетно, буває надбюджетно) Найменше витрат пішло на тогорічний тур навколо Чорного моря – 80 євро на 36 днів. Взагалі більше 300 євро не витрачав.
80 євро на 36 днів?! Хіба таке можливо?
Звісно можливо! Якщо постаратися, то можна обійтися й меншою сумою. Їжу можна готувати на вогнищі, спати в наметі чи на «вписці». Я завжди беру з собою українські консерви, які в нас дешевші ніж за кордоном та, звісно ж, сало, яке дуже ситне та довго може зберігатися. А у таких країнах як Туреччина чи Грузія люди дуже гостинні – у кожній другій машині водій тебе нагодує, а іноді й у гості покличе, ти їм просто не можеш відмовити!
Наступне питання дуже цікавить одного мого приятеля. Чи був у тебе секс на «вписках»?
Ні (сміється).
Шкода. Яка країна тобі запам*яталась найбільше і чому?
Мабуть, Азербайджан. Але запам’ятався він не з найкращого боку. Я був там лише два дні, але навряд чи колись забуду цю країну. По-перше там я порвав зв’язки на нозі, довелося накладати гіпс, по-друге автостоп у Азербайджані виявився проблематичним, усі водії вимагали гроші, безкоштовно мало хто погоджувався підвезти.
Щось Азербайджан багатьом мандрівникам не сподобався. Раман Свєчнікав, білоруський автостопщик у інтерв*ю для нашого сайту теж казав, що в нього лишились не найкращі враження від відвідин цієї країни. А до Карабаху не їздив?
Ні, не їздив. Хочу якось виділити хоча б місяць на Кавказ, може й до Карабаху завітати.
У подорожі завжди буває вільний час. Наприклад, на привалі. Чим займаєшся? Книжки читаєш, граєш на гітарі, чи як?
В мене у подорожах немає вільного часу, я намагаюсь якомога більше побачити. Що ж це за подорожі такі, коли нема чим зайнятися. Книжки можна і вдома почитати.
А якщо у лісі десь ночуєш і випала якась годинка вільного часу перед сном?
Ляжу спати раніше, щоб на наступний день раніше встати та продовжити свій шлях. 🙂
Чи доволилось тобі відбиватись від нічних звірів?
Жодного разу.
Як ти ставишся до дозволу зберігання вогнепальної зброї вдома?
Добре ставлюся. Статистика показує, що в країнах, де дозволено вільно володіти вогнепальною зброєю, рівень злочинності завжди нижчий.
Якого предмету, що ти не можеш із собою взяти фізично, найбільше бракує у подорожах?
Мій ноутбук. А якщо б у наметі ще розетка була, та wi-fi… Ой, щось я розмріявся:)
Чи є у кухаря Віталія Серба рецепт коронної страви у похідних умовах?
Кухар з мене поганенький, а от добре відомий тобі Ігор Нєпосєда (Ігор Давиденко – прим. «Бродяг») навчив мене підсмажувати моркву з цибулею (особливо добре це виходить на салі) та додавати у кашу, зварену на тому ж вогні. Потім додаєш туди консерву – коронна страва готова – смачно, швидко, поживно і головне не сухом’ятка!
Подорожуєш більше сам чи з кимось у парі?
Звичайно подорожую з кимось у парі. Але цьогорічна поїздка на Балкани була моєю першою великою подорожжю, у яку я відправився самотужки. Я й раніше долав автостопом відстані більше 1000 км наодинці, але так щоб усю мандрівку – вперше. Зробив це свідомо і не розчарувався. Великий плюс їздити одному – вища швидкість автостопу. Коли подорожуєш в такий спосіб, постійно контактуєш з людьми, нестатку спілкування я не відчував. Завдяки безкоштовному wi-fi, який можна знайти усюди, підтримував зв’язок з рідними та друзями. Самотньо почувався лише під час ночівлі у наметі. Самому ставити намет, готувати їжу та сидіти біля вогнища не дуже прикольно.
До речі, якими мовами послуговуєшся у подорожах? Чи виникає інколи мовний бар*єр з аборигенами? Можливо, розкажеш нам якусь кумедну ситуацію з цього приводу?
Усюди люди хоч трохи володіють англійською, дякуючи ній можна хоч якось спілкуватися де завгодно. Хоча наприклад в Туреччині з цим проблеми – більшість простого населення розмовляють тільки своєю мовою, тож доводиться вивчати хоча би елементарні фрази місцевою мовою.
У цьому році на об’їзній Чернігова зупинив фуру з турецькими номерами. Коли я привітався та розповів, що ми їдемо автостопом у бік Києва турецькою мовою, водій ледь сигарету не проковтнув з подиву. Ось тобі й кумедна ситуація, до речі
А ще у Албанії англійської майже не знають, але іноді розуміють італійську, якою я так само елементарно володію.
Та сама ситуація у деяких районах Румунії. О, Румунія! Ось тобі ще одна кумедна ситуація. Щойно заїхали в Румунію, абсолютно без знання мови й карти, трохи заблукали. Я побачив фуру, підійшов до водія та ламаною румунською з англійськими словами спитав, чи є в нього карта доріг Румунії. Він мене зрозумів, відповів ствердно та почав шукати мапу. Я трохи відійшов та подивився на номери, вони виявилися молдовськими.
– Молдованин что ли?
– Да.
– По-русски понимаешь?
– Конечно!
– Ну а что ж мы тогда выделываемся! 🙂
Врешті цей хлопець пригостив нас чаєм з пряниками та ще провіз 100 км у потрібному нам напрямку.
Які країни у планах?
Ну, Бразилія у нас зірвалась, на жаль. Як я вже казав, хочу приділити увагу Кавказу, особливо Грузії; та Туреччині, особливо східній її частині, що поблизу Сирії. Кажуть, якщо ти був лише у одній частині Туреччини, то ти не був у Туреччині. От я й хочу порівняти. І, звісно, буду чекати на жеребкування відбору до чемпіонату Європи – які країни потраплять у групу до України, ті самі країни потраплять у мої плани! 🙂
Віталію, бажаю тобі здійснити усі твої мрії. Що побажаєш нашим читачам наостанок?
Дуже дякую! Хочу побажати не боятися подорожувати та відкривати нові обрії. Для цього необхідне лише бажання, все інше другорядне!
Бесіду вів Юрій Борисов.
Більше інформації про Віталія тут – http://vk.com/happyanimal
Дякую за цікаве інтерв’ю! Прочитав із задоволенням!