АРТЕМ РУСАКОВИЧ: АВТОСТОПОМ ЇЖДЖУ З 16 РОКІВ

Сьогодні у нас в гостях росіянин Артем Русакович – мандрівник-автостопщик, укладач путівників, журналіст, громадський діяч і просто цікава людина.

Артеме, розкажи трохи про себе нашим читачам.

Я пишу путівники, працюю гідом, кур’єром, жуналістом, редактором і дизайнером карт. У вільний час мандрую різними країнами, цієї весни хочу поступити на другу вищу освіту. Якось так, якщо стисло.

Ти подорожуєш сам, переважно автостопом. Чому так? Адже це дуже довго, виснажливо та й небезпечно, як вважає більшість пересічних людей!

Тому що це: а). безкоштовно; б). цікаво (можна познайомитись з людьми, з котрими ти б у повсякденному житті чи цивільній подорожі не зіштовхнувся); в). часто банально зручніше в силу відсутності необхідності шукати якийсь рейсовий транспорт – просто вийшов на трасу й поїхав. Так, буває довго й виснажливо, але вищезгадані переваги з головою компенсують недоліки, а небезпека автостопу сильно перебільшена

Зі скількох років їздиш автостопом?

З 16 років.

Згадай свій перший досвід.

Я проїхав з Чебоксар до Москви (700 км) на дев’яти автівках, швидко й без проблем.

У чому полягає філософія автостопу? Чи є така?

Не знаю. Я жодної філософії з цього приводу не придумав. Просто їжджу, тому що так цікаво й зручно.

Більшість наших читачів – люди без великих доходів. Тому наступний нюанс буде для них дуже важливим. Скільки в середньому коштів іде на одну поїздку закордон?

То залежить від країни й стилю подорожі. В середньому десь від 300 до 600 долларів на місяць. Це суто ті гроші, що витрачаю під час мандрівки по країні, сюди не включено авіаперельоти.

Чи доводилось тобі подорожувати абсолютно без грошей?

Ні.

Свого часу ти об’їздив такі доволі гарячі точки, як Чечня, Дагестан, Іракський Курдистан. Водночас, ти майже не подорожуєш спокійною й благополучною Західною Європою. Чи можна сказати, що ти шукаєш гострих відчуттів?

Не стільки гострих відчуттів, скільки, скажімо так, гострих вражень. У Західній Європі якось усе нудно, вилизано, до всіх цікавих місць підведено асфальтовані доріжки, а люди не те що війну й революцію – навіть серйозних стресів у житті не переживали, як мені здалося.

Тому якось цікавіше подорожувати менш цивілізованими країнами: і люди, й життя там яскравіші, до того ж нема інших туристів, тож відчуваєш себе певною мірою першопрохідцем.

Як ставляться до твоїх мандрів батьки?

Спочатку трохи нервували, але потім побачили, що нічого страшного в цьому немає, і більш-менш заспокоїлись.

Артеме, от прочитає якась людина це інтерв’ю й скаже сама собі: “Йо! Та австостоп – це ж круто! Тре’ й собі спробувати!” Що можеш таким персонажам порадити? Ну, наприклад, яких типових помилок припускаються автостопщики-початківці й як їх уникнути?

Пораджу почитати книжку Антона Кротова «Практика вільних мандрівок» (текст є в Інтернеті) – там зібрано усі необхідні рекомендації для початківців (де стояти, як голосувати, про що розмовляти з водієм тощо), ну а якщо їдете закордон, зазирніть на сайт hitchwiki.org – там викладено детальні рекомендації по кожній країні і навіть є розмовники з потрібними фразами.

Чи можеш згадати якусь курйозну ситуацію під час стопу?

Одного разу в нас був безпрецедентний випадок: під час святкування Нового року на вулкані в околицях Мехіко місцевий водій вантажівки підвіз у кузові нашу групу з п’ятнадцяти (!) чоловік.

За твоїми особистими спостереженнями, у якій країні найкращий стоп, а у якій найгірший?

Найкращий – у Польщі, Таїланді та майже в усіх мусульманських країнах (окрім Казахстану, якщо вважати його мусульманським). Найгірший – у США й Іспанії. Ще автоспин не надто швидкий у Монголії, але не тому що люди не зупиняються й не підвозять, як у Штатах чи на Піренеях, а тому що машин дуже мало.

Може, по Монголії легше на верблюді пересуватись? 🙂 Знайомий розповідав, що там «корабля пустелі» можна придбати лише за 200 долларів.

Можливо, не пробував. 🙂

Чи є у планах освоїти такі екзотичні види мандрівок, як авіастоп і гідростоп?

Поки немає.

Яка країна більш за все сподобалась?

Одну не можу назвати. Сподобались Грузія, Туреччина, Польща, Марокко. Ну, й більшість інших країн теж в цілому припала до душі. 🙂

Зараз ти вже третій місяць перебуваєш у Мексиці. Додому не тягне? 🙂

Тягне. 🙂 Та вже недовго лишилось. 🙂

Як ставишся до спиртного в дорозі?

Погано. Та й взагалі спиртне не дуже люблю. Хіба що зовсім слабоалкогольні напої, на кшталт вина чи медовухи.

Які країни думаєш відвідати наступного разу?

Найближча велика поїздка в мене буде по Росії – планую влітку писати путівник по Уралу.

Наостанок, що побажаєш нашим читачам?

Побажаю нічого не боятися й пробувати щось нове.

Бесіду вів Юрій Борисов

Інші подорожі Артема Русаковича тут – hitch-hiker.livejournal.com