ІГОР ДАВИДЕНКО. НА БАЙКАЛ ЇХАВ 12 ДНІВ

Я познайомився з ним на гостьовому секторі стадіону «Васіл Левскі», під час матчу збірних Болгарії та України в Софії.

Ігор Давиденко (більш відомий у певних колах, як Нєпосєда) щойно приїхав з двома друзями автобусом зі Стамбулу, аби підтримати синьо-жовтих. Коли розбалакались, виявилося, що хлопчина активно подорожує по світу. При цьому, не витрачаючи якихось надзвичайних сум – він ще студент.

До вашої уваги інтерв’ю з черговою людиною, яка доводить – найскладніше у будь-якій мандрівці вийти з дому, а далі – справа техніки.

Отже, Ігорю, з чого все почалось? Маю на увазі, що саме надихнуло тебе зірватися з місця й поїхати світ за очі вперше?

По-перше, я дуже люблю футбол, і з 15 років почав вкрай активно підримувати місцеву луганську “Зорю” на фанатській трибуні. Отже, почалось все з банального бажання відвідати гостьову футбольну зустріч луганчан із київською “Оболонню” (24 березня 2006 року), тиждень тому як сім років промайнуло.

До того їздив тільки з мамою у сусідні Ростов-на-Дону та Ростовську область до родичів. А після того виїзду й почалось, по можливості почав “пробивати” виїзні зустрічі в інших містах України.

Після виходу “Зорі” у вищий дивізіон влітку 2006 року, намагаюсь відвідувати пратично всі ігри команди, вчора повернувся з мого 106-го виїзду з Полтави.

Футбол – це круто! Тобто разом з фанами “Зорі” замовляєте бус і їдете кудись?

Залізничний транспорт – найкращий спосіб подорожувати Україною. У 90% випадків, футбольні поїздки по Україні пробиваються улюбленою Укрзалізницею. За потреби замовляємо баси, навіть, був певний період, коли з автобусами допомагав футбольний клуб. Але я завжди був і буду фанатом подорожей Україною саме потягами.

Авжеж, залізниця – це романтика! Проте, я зауважив, що в останні кілька років у тебе з’явився неабиякий інтерес до автостопу.

Все ти вірно зауважив, 2008 року з просторів Інтернету я дізнався про такий цікавий спосіб подорожувати, але якось руки-ноги до того не доходили.

Переломним моментом стала інформація від друзів зі Львову, які приїхали на свій виїзд у Донецьк автостопом. Тож, не замислюючись, ми з другом вирішили поїхати до Полтави на черговий виїзд автостопом. І так затягло, що після міста на Ворсклі рушили далі, відвідавши друзів у Хмельницькому, Львові та Ужгороді.

З Луганську до Ужгороду? Нічого собі! Скільки ж це ви в дорозі були?

Насправді, сам час у дорозі був мінімальний, жодних труднощів, але, враховуючи те, що зупинялись ми в містах у друзів, щоразу на декілька днів, жодної уваги на швидкість пересування не звертали

Чи добре підбирають на трасі двох хлопців?

Враховуючи в який час. Якщо надворі темно, буде важко застопити когось, але немає нічого неможливого. Взагалі, я дотримуюсь правил пересуватися саме вдень, а вночі спати. Нормально підбирають, більш ніж півгодини по Україні в парі не стояв.

Де ночуєте під час подорожі?

Намет, «вписки» (ночівля в когось на квартирі – прим. «Бродяг»). Залежить від планів подорожі!

Наприклад, влітку цього року ми з товаришем гайнули в автостопну подорож на озеро Байкал, усю відстань від Луганська до Іркутська ночували у наметі, бо дуже поспішали на озеро, а на зворотньому шляху вже зупинялись у різних містах на «вписках».

Байкал – рожева мрія багатьох мандрівників… Як довго їхали до найглибшого прісного озера світу?

Взагалі, можна доїхати за тиждень. Але ми витратили 12 днів, адже нас ще покликали в гості у місто Омськ, де затрималися на пару днів. Тож, я трохи збрехав у минулій відповіді, щодо ночівлі у наметі до самого Іркутська. Вірніше, забув. (Посміхається)

Порадь новачкам автостопу, як ліпше – одразу їхати на велику відстань, якщо дуже хочеться, чи все ж таки потренуватися на коротких дистанціях для початку?

Краще обрати невеличкий маршрут кілометрів так на 500-1000 в один бік, не більше. З’їздити кілька разів у невеличкі такі мандрівки, та після вже, думаю, можна буде себе випробувати у великій подорожі. Бо досвід з Інтернету не отримаєш до тих пір, поки не вийдеш на трасу та не піднімеш руку.

Чи не страшно сідати у машину до незнайомої людини, особливо коли їдеш сам?

Ну, якщо людина зупинилась, значить, вона хоче зробити добру справу – чого ж боятись?! Чи не страшно вийти зі свого будинку о другій годині ночі у вашому спальному районі? – От на це питання я вже не дам однозначної відповіді.

На які теми спілкуєшся з водіями найчастіше? Є якась стратегія?

А завжди від обставин залежить. Частіше за все розповідаю про свої подорожі та пригоди. А бува й таке, що водія не переслухаєш. Дотримуюсь принципу “одноразових друзів”, як писав у “Бійцівському Клубі” Чак Паланюк. Хоча, з деякими «драйверами» й досі підтримую зв’язок.

Цікавий принцип. Треба буде загуглити. Подорожі якось плануєш, чи все відбувається спонтанно?

Якщо чесно, не люблю планувати заздалегідь. Але буває по-різному. Наприклад, мою найдовшу 54-денну подорож було заплановано лише за 2 дні до від’їзду! Люблю планувати цивільні мандрівки, до Європи, наприклад, або по Україні.

Перша подорож закордон була до Росії?

Автостопна – так. Я поїхав до товариша в Санкт-Петербург на День Народження у березні 2009 року.

У скількох країнах вже був? Які найекзотичніші?

21. Ще був у двох невизнаних – ПМР (Придністровська Молдавська Республіка – прим. «Бродяг») та Абхазії, але у загальну кількість не враховую. Найекзотичніші…ну, ясна річ, Абхазія та Придністров’я, адже де-юре цих країн немає, а також Монголія й Киргизстан – українці туди вкрай рідко їздять.

Так, ми пам*ятаємо твою подорож у грудні в Абхазії за мандаринами :-)! (Свого часу, ми викладали відео цієї мандрівки Ігоря на нашій сторінці у популярній соціальній мережі Facebook – http://www.facebook.com/brodiahy. Для тих, хто не бачив, подаємо ролик трохи нижче – прим. «Бродяг»).

Ага. “Свято наближається!” (с)

У подорожах ти вичаєш світ, досліджуєш культуру інших країн чи просто шукаєш якихось вражень?

Я думаю, все разом! Дуже люблю природні пам’ятки, мабуть, більше ніж просто дивитись архітектуру міст.

Звичайно ж, навіть у цивільних подорожах, намагаюсь зупинятися в місцевих завдяки «каучсьорфінгу» (похідна від назви популярного ресурсу http://www.couchsurfing.org, на якому тисячі людей у різних містах світу пропонують безкоштовний нічліг для мандрівників – прим. «Бродяг»), щоб ретельніше познайомитись із навколишнім світом.

Як ставишся до того факту, що, згідно останніх соціологічних досліджень, понад дві третини українців ніколи не були закордоном?

Ніяк не ставлюсь, маю багато знайомих, які навіть з Луганську не дуже охоче кудись виїжджають, хіба що раз на рік на море. Насправді, багато хто думає, що подорожувати дорого, але це відвертий міф. Подивись, скільки щодня випивається алкоголю й витрачається на інші розваги! Люди самі собі розставляють приорітети!

Це правда. Часто заходжу на твій сайт http://neposeda.me, де ти пропонуєш дешеві варіанти подорожей. Хорошу справу робиш.

Так, закликаю читачів підписуватись на оновлення ресурсу!

От ми твій сайт і прорекламували:-)! Де мій гонорар :-)?

Завтра вишлю “Новою Поштою” :-). (Сміється).

Ще й “Нову Пошту” прорекламували! Вимагай від них премію! Куди буде твоя наступна подорож?

Зараз не маю чітких планів через те, що наприкінці травня захист бакалаврської.

Взагалі, хочу відвідати матч національних збірних Чорногорії та України 7 червня в Подгориці (Столиця Чорногорії – прим. «Бродяг»). Яка це буде подорож, цивільна чи автостопна – ще не знаю. І чи взагалі вона відбудеться.

Але якщо поїду – обов’язково приділю увагу всім країнам Балканського півострову. Тим паче, ще не знаю, коли складати іспити на п’ятий курс. Тому, на жаль, нічого чіткого спланувати не можу. Але є велика вірогідність, що відвідаю Грузію та Вірменію у липні. Але повторюсь знову, я не люблю планувати :-)!

Наше традиційне питання – твоє ставлення до алкоголю у подорожах?

Дивлячись в яких подорожах :-)! Поїхати у Прагу й не випити пива дивно :-)! Щодо автостопних мандрівок, то в дорозі, звичайно ж, категоричне ні. А от скуштувати чогось місцевого закордоном – легко. Головне, не перебирати!

Ігорю, я помітив, що на багатьох закордонних фото з твого блогу ти з українським прапором. Відчуваєш себе частиною української нації будь-де?

Авжеж! Слава Україні!

Героям слава! До речі, у якій країні світу найкраще ставлення до українців, з твого досвіду?

Та всюди добре ставляться. Хоча, мабуть, в Грузії якесь особливе ставлення!

Згідний. Сам ледь від них відбивався :-)! Був ризик залишитися у цій країні назавжди :-)! У Красноярську ти був на «вписці» у Кротова – легендарного російського мандрівника. Які враження на тебе справила ця людина?

Антон Кротов – один з найдосвідченіших мандрівників у світі, всім раджу прочитати його невеличку книгу “Практика вільних мандрівок”, в Інтернеті знаходиться елементарно. Вперше з ним зустрівся на його лекції у Дніпропетровську, коли він рухався в напрямку Стамбула.

Звичайно ж, свої таргани в голові є у кожного, але в будь-якому випадку він заслуговує на повагу. Від спілкування з ним особисто отримав задоволення.

Сподіваюсь, за декілька років ми братимемо в тебе ще одне інтерв’ю, але вже як із одним з найдосвідченіших мандрівників у світі. Успіхів і побільше цікавих подорожей! Що побажаєш наостанок нашим читачам?

Дякую! Зичу кожній людині у світі ставити перед собою мету й твердо до неї наближатись, і не важливо, стосується це подорожей або чогось іншого у житті!

Бесіду вів Юрій Борисов

Інші подорожі Ігоря Давиденка тут – http://igor-neposeda.livejournal.com