Євротур. Частина 1. Польща. Краків і Вроцлав

Автор: Юрій Шандра

Мабуть, всі чули, багато знають, та дехто їздив в так звані Євротури.

Такий от в них стандарт – кінцева точка маршруту – Париж, триває тиждень, включає у себе ночі в готелях, переїзд з одного міста до іншого автобусом, незабутні враження тощо.

От і я вирішив потрапити у цей вир більш-менш запланованої мандрівки, відмовившись від ідеї бродяжництва та автостопу.

Оскільки надворі був квітень, Україна проводжала мене похмурою погодою.

Для початку – Польща.

Там я відвідав два міста: Краків та, на зворотньому шляху, Вроцлав, тут хочеш чи не хочеш, паралелі з рідним Львовом наводяться самі по собі.

У Кракові був майже день, тому мав часу вдосталь. Прогулюючись по Стародавньому Вавелеві і слухаючи розповіді про місцеву легенду – дракона, що жив у підніжжя Wawela (пагорб – пол.), випадково натрапив на старшу панянку на ім’я Anielka.

Забігаючи наперед, скажу, що на вигляд їй не даш більше 60 років: комунікабельна, користується Iphone 4 (хоч і використовує лише 2 функції: вхідні та вихідні дзвінки), вона пам’ятала часи Польської республіки, коли разом з батьком приїжджала до Львова на прогулянку та до родичів.

Отже, наша зустріч: я, з роззявленим ротом, задивившись на найвищий шпиль замкової стіни, ледве не збив якусь бабульку, відразу почав вибачатися, почервонів, бо підійшов її внук (досить неприємний молодик), відчував себе ніяково, але, на диво, пані виявилася досить приємною – підтримала мене, та почала розмову. Не буду вдаватись у подробиці, але після 15-ти хвилинної розмови, вона зголосилася чи радше наполягла на тому, щоб “показати” мені місто.

Незапланована екскурсія почалася відразу біля стін грандіозного та розкішного замкового комплексу – Вавеля. Під його стінами ми пробули багато часу, оскільки там і справді є на що глянути.

Продовжилася Яґеллонським університетом, де навчалися Василь Стефаник, Микола Коперник, Папа Римський Іван Павло ІІ та ймовірно викладав Юрій Дрогобич.

А завершилася екскурсія вже таким звичним та цікавим Головним Ринком. Недарма це місце було центром політичного життя Польщі більш ніж 500 років і одним з перших ввійшло до Списку спадщини UNESCO:

Декілька слів про Вроцлав.

Не хочу збрехати, але напишу як пам’ятаю: четверте місто Європи за кількістю мостів після Венеції, Амстердаму й Санкт-Петербургу (недаремно його називають польською Венецією).

Цікавою атракцією для туристів є усім відомі вроцлавські гноми, яких там просто незліченна кількість. Ще одним цікавим для туристів об’єктом, причому він пов’язаний із комунізмом, є пам’ятник жертвам воєнного стану «Перехід 1977 – 2005», розташований на розі вулиць Свідницької та Пілсудського: люди йдуть під землю, у підпілля, щоб врятуватися й вийти вже на іншому боці, у кращому майбутньому: