Світ очима бродяг

Алтай

IMG_5923

Автор: Сергій Кудяшов

Як я на Алтай їздив.

Свою Алтайську одісею розпочав з того, що доїхав автостопом до Москви. Російські прикордоники, як завжди, потішили: протримали мене хвилин сорок, бо зміна, що обслуговує пішоходів, пішла спати. В Москвабаді, а точніше десь між 2 і 3 транспортним кільцем МКАДу, я опинився з молдаванами десь о 10 ранку. До найближчої станції метро дістався новим рейсовим автобусом Сканія з ввічливим водієм і чистим салоном. Виходжу з автобуса і тут на тобі:

1

Загалом, за тих 10 годин, що я провів (правда, за межі центру не потикався) в місті М. зруйнувалися всі мої стереотипи про це місто. Чисто, середноазійських мігрантів бачив небагато, п’яних ватніків в обісцяних штанях з балалайкою так і не зустрів.

Першим ділом попрямував на Красну площу (поки їхав у метро помітив, що чоловік читає censor.net.ua, – на деяких гілках метро є wi-fi), біля історичного музею зустрів молодика у вишиванці. До дєдушкі Лєніна не пустили, сказали що мій 120 літровий наплічник дуже великий. Далі пішов на Лужніки, – як фанат футболу, не міг не побачити стадіон, де Шева забив свій легендарний гол.

2

Стадіон Лужніки.

Поруч з ареною розташований хороший парк. Потім піднявся на Воробйові гори. Далі поїхав до Останкінської телевежі, не розрахував з часом через що ледве не запізнився на поїзд. Для того, щоб купити квиток на метро (40 руб) і відстояти чергу до турнікетів на станції ВДНХ, я витратив 15 хв.

3

Останкінська телевежа.

Потяг “Москва-Барнаул” відправлявся з Казанського вокзалу. Електронний квиток купував через картку жідобіндерівського банку: разом з комісією з рахунку було знято 1700 грн. В вагоні за столиком навпроти помітив пляшку моршинської, як виявилося, четверо земляків їхали за контрактом ремонтувати Барнаульску ТЕЦ.

Коротко про погоду: коли виїджав з Києва було +30, в Москві +20, десь в Омській області термометр на вокзалі показував +3, Барнаул мене зустрів рясним дощем та температурою повітря в +9 за Цельсієм. Мої родичі не попереджали мене про зливи, що лютують на Алтаї вже місяць. Відповідно про повінь я почув, коли якісь туристи, що сиділи поруч у вагоні уточнювали інформацію про стан доріг в селі, де вони забронювали будинок, отож для мандрівки на Алтай я обрав час найбільшої повені за останні 40 років.

Головною метою мого візиту було знайомство з ріднею, яку у свої 25 ніколи не бачив, та впасти на хвіст своєму дядьку, який возить туристів в Монголію. Та не так сталося як гадалося, і наступну організовану групу дядько повезе аж у середині липня. Як запасний план, я розглядав Байкал та, почувши, що до Іркутська ще 2000 км, (а я вже і так 4500 проїхав!), а до Владівостока взагалі 6200, я пережив шок на зразок того, коли дізнався, що космос безкінечний. І тут я почав розуміти ватніків, які волають “Какую страну развалілі!”, бо дивитися розміри СРСР на карті це одне, а самому проїхати від Риги до Сахаліну – це інше.

Монголія пролетіла, Байкал далеко (а ще до того я не мав спорядження для самостійної подорожі), залишався гірський Алтай, але для початку мали закінчитися дощі та трохи підсохнути земля. Чекаючи на прояснення погоди, гуляв по Барнаулу та на день з’їздив в Новосибірськ.

Місто Барнаул засноване у 1730 році горнозаводчиком Дємідовим який побудував тут заводи. Нині місто нараховує 630 тис. мешканців.

IMG_5920

IMG_5923

Барнаульський річпорт. Обь – найдовша річка РФ.

IMG_5925

IMG_5929

Старий будинок на центральній вулиці.

IMG_5930

Магазин “Червоний”.

IMG_5933

Один з авторів “лонлі пленет” назвав цей пам’ятник “Ленін-тореадор”.

IMG_5938

IMG_5939

Нульовий кілометр доріг Алтайського краю.

IMG_5940

Пам’ятник жертвам радіаційного впливу. Окрім героїв Чорнобиля варто згадати про Семипалатинський полігон, який майже впритул межує з Алтаєм. Нині в деяких західних районах Алтайського краю кількість онкохворих в кілька разів більша, ніж в середньому по краю.

IMG_5941

IMG_5942

IMG_5944

IMG_5943

IMG_5948

Дім під шпилем.

18

Пам’ятник переселенцям на Алтай. Варто згадати, що у 1906 році українці складали 52% населення Славгорода (нині третього за чисельністю міста краю).

IMG_5952

Соборна мечеть.

IMG_5962

Вхід у музей автокрадіжки імені Юрия Деточкіна (х/ф Стережись автомобіля).

IMG_5960

IMG_5958

Капкан у музей приніс місцевий пенсіонер, щасливий власник старої Волгу, яку власне і мав охороняти від злого ока цей мисливський пристрій. Та старість – не радість і після того як капкан другий раз спрацював на дідовій нозі він вирішив від гріха подалі здати його в музей.

stopp

Далі буде.

Facebook Comments

Залишити коментар