Світ очима бродяг

Анадир. Чукотка

Анадир. Чукотка

Автор: Дмітрій Коростєльов

Анадир – адміністративний центр Чукотки. Тут мешкає біля 12 тисяч чоловік, що не так вже й мало для північного сходу Росії. Не зважаючи на суворі кліматичні умови й віддаленість від розвиненої частини країни, місто дуже яскраве, цікаве й позитивне.

У місцевому аеропорту гостей Півночі зустрічає робота фотографа Андрєя Смірнова. Цей кадр, зроблений, скоріш за все, з борту гелікоптера, в цілому дає достатньо повне уявлення про величину й забудову міста. Якби Анадир (наголос на другому складі) не був центром автономного округу Чукотка, то мав би статус звичайного селища міського типу:

Андрей Смирнов. Фото

У 2012 році квиток з Москви до Анадирю й назад коштував близько 1000$.

Оскільки столиця Чукотки знаходиться у прикордонній зоні, просто так туди не потрапиш. Потрібен спеціальний дозвіл. Одразу після посадки літака до салону заходять прикордонники й перевіряють наявність належним чином офрмлених документів, що дають право перебувати у Анадирі. Є ще такий нюанс: у відрядному посвідченні має бути вказано номер паспорту особи, що їде до відрядження, а не лише ПІБ.

Місцевий аеропорт невеликий, але дуже сучасний і доглянутий. Взагалі, повітряний транспорт має для реґіону надзвичайно важливе значення. Практично усі перевезення, включно з локальними, здійснюються або по морю, або повітрям. Причина банальна – специфіка клімату. Економічно невигідно будувати автомобільні дороги чи залізницю в арктичних умовах, адже населення краю лише 50 тисяч чоловік (0,07 осіб на квадратний кілометр):

Аеропорт. Анадир

Від міста аеропорт відокремлено вузькою Анадирською затокою.
Між столицею Чукотки та її повітряними воротами у літній період курсують пороми. Ось такий «Шторм» бере на свою палубу до чотирьох авто. Поїздка на маршрутці від летовища до будь-якої точки міста обійдеться в 1000 рублів (250 гривень), у цю вартість вже включено переправу. Весь шлях до Анадирю займає трохи більше ніж півгодини, причому біля 25 хвилин йде на водний відрізок:

Анадир. Лиман

Хоч Анадир і було засновано ще у 1889 році, у наш час він забудований переважно панельними й блочними радянськими п’ятиповерхівками:

Анадир. Чукотка

Усі будинки стоять на глибоко вбитих у багаторічну мерзлоту сваях і мають переважно яскраве забарвлення. Це туристи ладні захоплено милуватись суворими субарктичними краєвидами; ті ж, хто проводить тут більшу частину року, втомлюються від дещо тьмяних картин природи й відсутності повноцінної рослинності. Навіть у значно південніших скандинавських містечках і те намагаються розфарбовувати фасади у яскраві кольори, намагаючися компенсувати нестачу їх у природному лаконічному пейзажі:

Анадир. Чукотка

Ця площа на березі Анадирського лиману носить ім’я Леніна. Праворуч можна побачитипам’ятник покровителю мореплавців Миколі Чудотворцеві, встановлений, як неважко здогадатися, значно пізніше, ніж майдан отримав свою назву – 2004 року. За ним видніється будівля музейного центру «Спадщина Чукотки», до якої ми ще повернемося. Ліворуч ви бачите кафедральний собор Живоначальної Трійці:

Анадир. Чукотка

Він є найбільшим з усіх дерев’яних храмів, що побудовані у зоні багаторічної мерзлоти. Звісно, цей собор також стоїть на сваях (за іншими даними, під ним просто штучно заморожено ґрунт), як і всі будівлі у місті. Висота його становить 25 метрів. Це єдиний собор Чукотки:

Анадир. Собор Живоначальної Трійці

Анадирська затока виходить до Берингового моря. Більшу частину року лиман вкрито кригою. Літній час активно використовують для завозу морем товарів і вантажів, які дозволяють Чукотці перезимувати. Звичайно, щось привозять і взимку повітрям, але це дуже дорого:

Анадир. Чукотка

Вугілля, без сумнівів, призначено для місцевої ТЕЦ:

Чукотка. Вугілля

Міський порт Анадирю слугує не лише для прийому вантажів з «Великої землі», у ньому також базуються рибальські судна:

Анадир. Порт

Ловля і переробка риби відіграє значну роль у «реальному секторі» міської економіки:

Анадир. Чукотка

Перетворений на бар «Каравела» списаний катер на одній з нечислених вулиць Анадирю:

Анадир. Бар "Каравела"

Пам’ятник загиблим за свободу. Наскільки я розумію, мова йде про події 1920 року, коли на Чукотці було тимчасово скинуто радянську владу. Ясна річ, монумент присвячено загиблим при цьому більшовикам:

Анадир. Пам'ятник більшовикам

Взагалі, тема Громадянської війни на Далекому Сході, тим більше на його власних далеких околицях, достатньо цікава. Де-факто бойові дії закінчились тут значно пізніше, ніж заведено вважати. Через віддаленість реґіону, погано розвинені комунікації і малу чисельність населення навіть невеликі загони (чи банди – кому як більше до вподоби) були доволі грізною силою і могли суттєво впливати на ситуацію в цілому. Знов-таки зовсім поряд – через Берингову протоку – знаходилася американська Аляска.

Слід зазначити, що сам Анадир було засновано за наказом Алєксандра ІІІ саме через загрозу експансії з боку США. Спочатку адміністративний центр утвореного Анадирського округу носив назву Ново-Маріїнського посту:

Анадир. Пам'ятник більшовикам

Звісно, не обійшлося тут і без Ілліча. Стоїть він на фоні Палацу дитячої творчості:

Анадир. Пам'ятник Леніну

Пам’ятник відомому чукотському письменникові Юрію Ритхеу (1930-2008):

Юрій Ритхеу

Окрім працюючої на вугіллі ТЕЦ, в Анадирі є також резервна центральна водогрійна котельня. Для неї проведено трубопровід від місцевого газового родовища. Враховуючи клімат, резервування джерел тепла тут є аж ніяк не розкішшю:

Анадир. ТЕЦ

Навіть у розпал літа полярним днем прохолодно – трохи вище десяти градусів тепла. Щоправда, взимку не так холодно, як у глибині Чукотки, – рятує близькість моря. Втім, і тут трапляються морози за мінус сорок:

Анадир. Чукотка

Оскільки прокладати труби у багаторічній мерзлоті неможна, усі комунікації проходять на поверхні, складаючись у чудернацькі геометричні рисунки:

Анадир

Нових будівель у Анадирі небагато, та іноді їх будують з привезеного дерева (будівельного лісу на Чукотці просто немає):

Чукотка

Як бачите, стіни роблять подвійними, – щоб повітряна прослойка краще зберігала тепло.

Усі зовнішні двері, до речі, відчиняються всередину всупереч вимогам пожежної безпеки. Логіка тут проста – добрий снігопад може так засипати вхід, що без гідравлічного домкрату зсередини двері будинку назовні просто не відчинити:

Зруб

Труби часто захищають подібними заслінками, схрещеними з флюгерами, – тим самим захищаючи від вітру й снігу. Вітри в Анадирі зазвичай дуже сильні – природних перешкод для них немає:

Чукотка

Навіть це компактне й маленьке місто має досить розвинену службу таксі. Багато автівок оснащено таксометрами, водії видають пасажирам квитанції. Поїздка у межах міста (а далі доріг, власне, й немає) коштує 50 рублів (12,5 грн) з пасажира. Бензин, звісно, дорожче, ніж у іншій Росії – біля 40 рублів (10 гривень) за літр АІ92.

В автомобільному парку Анадирю, як і в інших куточках Далекого Сходу, з величезним відривом переважають вживані «японки»:

Чукотка. Таксі

На фотографіях це не дуже помітно, але автівок на 11-тисячне місто дуже багато. Тим більш дивно, адже, за великим рахунком, їздити тут нікуди. Натомість є перехрестя зі сфітлофорним регулюванням:

Анадир. Пішохідний перехід

За дорогами стежать рясно насаджені камери зовнішнього спостереження:

Анадир. Камера стеження

У місті є навіть один автобусний маршрут, при цьому проїзд безкоштовний:

Анадир. Зупинка

Офіс місцевого радіо з креативною назвою «Пурга» (завірюха – рос.):

Радіо "Пурга"

Супермаркет. Ціни на продукти харчування тут очікувано високі. Я б сказав, космічні. Але навіть вони поділяються на ціни сезону навігації й зимові. Другі, зрозуміло, ще вищі.

Наприклад, влітку кілограм яблук коштує на українські 75 гривень, а взимку – 105 грн, літр «літнього молока» – 12-15 гривень, «зимового» – 18-20 грн. Оленина «стартує» від 55 гривень, м’ясо з «Великої землі» коштує до 200 гривень за кілограм. Ковбаса – від 137,5 грн, редиска – 105 укровалюти, капуста – 70 гривень, кабачки – 125, морква – майже 90 грн, виноград – 150 гривень, цитрини – 125 грн, помаранчі – 112,5 гривень. Біла хлібина – від 8 грн і вище:

Анадир. Супермаркет

Дорожнечу життя компенсує стримана краса північної природи. Де б ви ще таке побачили!

Анадир. Чукотка

Постійні суворі вітри дозволяють використовувати нетрадиційні джерели енергії. А ще поблизу аеропорту видобувають вугілля, тож чукотська столиця значною мірою сама себе забезпечує електрикою:

Анадир

Важливу роль у економіці міста відіграє радіозв’язок:

Анадир. Чукотка

Анадир. Чукотка

Закинута тропосферна станція лінії зв’язку «Північ»:

Анадир. Чукотка

Залишки більш пізньої тропосферної радіорелейної станції – важкої воєнної «Атлет». Загалом, воєнних об’єктів зв’язку під Анадирем хоч греблю гати, що легко пояснюється стратегічним розташуванням міста. Щоправда, багато з них вже перетворились на руїни:

Анадир. Чукотка

Не буду замахуватись на більш чи менш детальний екскурс по краєзнавчих експозиціях анадирського музейного центру, але дещо покажу. Звісно ж, виставлено чимало традиційних виробів з різьбою по кістці. Окрім національних сюжетів є й такі от речі – ви бачите кольорове гравіювання на іклі моржа, що зображує будівництво телевізійної станції у селищі Уелен 1984 року:

Анадир. Чукотка

Більш автентична робота 1962 року, вона має назву «Вихід у море»:

Анадир. Чукотка

Книжки, видані чукотською мовою у Ленінграді в 30-х роках минулого століття:

Анадир. Чукотка

Не забуто й про тваринний світ півострову:

Анадир. Чукотка

Втім, із представниками місцевої фауни можна познайомитись, не виїжджаючи з Анадирю. Цей ведмедик гуляв по звалищу на околиці міста. Помітивши, що за нею спостерігають, тварина негайно втекла:

Анадир. Чукотка

А ось неофіційний символ Анадирю – ховрах-єврашка. Багато з цих тварин абсолютно не бояться людей, ба навіть беруть їжу з рук:

Анадир. Чукотка

Тему цін на харчі я вже піднімав – вони тут високі. Вартість товарів, що привозять морем, вже не так суттєво відрізняється від цін «Великої землі». Тим не менш, практично за все мешканцям Анадирю доводиться платити значно більше, ніж решті далекосхідників:

Анадир. Чукотка

Виняток становить оплата за комунальні послуги. Скажімо, утримання 1-кімнатної квартири обходиться її власникам приблизно в 1 тисячу гривень. Для Далекого Сходу Росії це недорого:

Анадир. Чукотка

Зрозуміло, що система ЖКГ тут дотаційна. У ринкових умовах вона б миттєво розпалася. До речі, мені розповідали, що навіть у буремні 90-ті тут ніколи не було перебоїв зводою та опаленням. Не дивно – варто у полярну зиму бодай на день залишит місто без тепла – усіх мешканців доведеться одразу евакуювувати:

Анадир. Чукотка

Нових будинків тут небагато. У будівництві немає великої потреби, адже населення міста з 1991 року скоротилося на третину – більш ніж з 17 тисяч до 11 з гаком.

Чисельність населення продовжує скорочуватися, але вже значно меншими темпами, ніж у 90-ті – даються взнаки прямі федеральні вливання і діяльність одіозного Романа Абрамовича, що зупинив деградацію міста. Власника «Челсі» на півострові шанують, що й не дивно:

Анадир. Чукотка

Нерухомість дорога. Ходова 1-кімнатна квартира коштує в районі 47 тисяч доларів. Місцеві сумно жартують про ті часи, коли квартири міняли на авіаквиток до Москви:

Анадир. Чукотка

Інший сумний жарт стосується анадирських зарплат. Як кажуть, середньої зарплати там немає, вірніше, її ніхто не отримує. Одні заробляють по 37,5-50 тисяч гривень в перерахунку на українську валюту, інші – по 6-8 тисяч.

Що таке зарплата у 8 тисяч гривень на Чукотці, гадаю, пояснювати не треба, адже ціни на продукти й комуналку ви вже знаєте – це злидні. Як правило, такі копійки мають бюджетники.

Втім, чиновники, які заробляють скромні для Анадирю 10 тичяч грн на місяць, мають також величезні квартальні премії.

В принципі, це зрозуміло: якби тут не було великих грошей, мешканці півострову вже б давно розбіглися. До того ж серед населення Анадирю чимало тих, хто приїхав сюди на заробітки. Так повелося ще з радянських часів, і ця система себе цілком виправдовує. За декілька вахт на Чукотці цілком можна заробити на квартиру в тепліших реґіонах Російської Федерації, особливо якщо економити й фрукти у своєму раціоні замінити на крупи :-)!

Доглянута набережна, як і загальний приємний вигляд міста, – без сумнівів, є заслугою Романа Абрамовича:

Анадир. Чукотка

У місті немає очисних споруд, тому стічні води зливають прямо у море. Риби й чайки цим фактом, схоже, цілком задоволені:

Анадир. Чукотка

Соціальних проблем, звісно ж, вистачає. Наприклад, дуже гострою є проблема алкоголізму серед корінних мешканців – чукчів. Однак назвати сьогоднішній Анадир неблагополучним містом язик все ж таки не повернеться:

Анадир. Чукотка

Більше половини населення міста складають росіяни. Чукчі мешкають преважно у невеликих поселеннях:

Анадир. Чукотка

За великим рахунком, Анадир – це місто чиновників. Містоутворюючим підприємством, якщо так можна висловитися, є адміністративний апарат Чукотського автономного округу. Морський порт, переробка риби, видобуток вугілля, зв’язок і навіть військові не змогли б усі разом вдихнути життя у такий великий за місцевими мірками населений пункт, існуючий в екстремальних умовах заполяр’я:

Анадир. Чукотка

Між тим інфраструктурі цього північного містечка могли б позаздрити значно більші російські міста:

Анадир. Чукотка

Якщо у місті є низькі кущі й дерева (підозрюю, що навіть за ними дуже важко доглядати у субарктичному кліматі), то за його межами рослинність вкрай бідна:

Анадир. Чукотка

Ще слід зазначити, дуже пощастило з погодою – Берингове море не так часто тішить Чукотку стійким сонцем.

До речі, на цій світлині можна побачити першу з двох церков Анадирю – ще дореволюційний Храм Преображення Господня:

Анадир. Чукотка

Фантастичні місця!

Анадир. Чукотка

Переклад з російської: Юрій Борисов

Джерело: dkphoto.livejournal.com

Facebook Comments

Залишити коментар

Коментарів

  • От навіщо такі статті публікувати! Я тепер маритиму Чукоткою, а можливості (фінансової, насамперед) туди злітати зараз немає!

  • Та долетіти ще можна, а от прожити… Ціни на нерухомість вражають

  • мене хвилює швидкість місцевого інтернету 🙂