Автор: Максим Старостин
Продовжуємо відкривати естонські болота. На останніх трьох зі своєї колекції я вперше побував 2009 року. Цього разу мета була одна: знайти мочари, котрі будуть дещо ближче до Нарви, ніж ті, які відвідав раніше. Адже приїжджають родичі, і щоб показати їм таку красу, доводиться їхати бозна куди.
Про те, що у районі Ійзаку є болото з прокладеними по ньому доріжками, я читав уже давно. Цього разу в путівнику написано: Туристична стежка Котка в районі Ійзаку (6 км) пролягає через верхове болото Рюйтлі, де можна ознайомитися з різноманітними лісовими спільнотами й побачити дерева з різноманітними незвичними вадами росту. Вздовж стежки можна побачити також тартак, мальовниче болотне озеро й болотний острів, хижу Кар’юзе, шалаш і «золоту копальню».
От тільки першого разу цю стежку мені знайти не вдалося. Ми тоді доволі довго кружляли навколо оглядової вишки в Ійзаку, але нічого подібного не було видно. Цього ж разу я ретельно відібрав інформацію в Інтернеті, звірився за мапою, і поїхав, вже знаючи напевно, де й що шукати.
Отже, заїзд до стежки відбувається по другорядній дорозі, що веде направо невдовзі після виїзду з селища Ійзаку, якщо їхати вбік Тарту. На вказівнику так і написано – “Kotka matkarada” (піша стежка “Орлина”).
Ось таку мапу цього місця вдалося знайти в Інтернеті:
З двох значків парковки я обрав верхній і поїхав прямо. Там, як виявилося, піша стежка саме перетинає дорогу, і по ній можна піти як праворуч, так і ліворуч. Залишивши авто біля дороги (парковки там насправді немає), я пішов ліворуч, щоб все ж таки вийти до вишки.
Метрів за 300 мені трапився місток, а ось після нього стежка закінчилась, і я потрапив у якісь хащі. Довелося вертатись назад. Як виявилось, я не помітив вкритий снігом дерев’яний настил, котрий вів углиб лісу одразу за місточком. По цьому настилові я і вийшов на болото.
Вкусный и ароматный чай может поднять настроение любому. Если вы хотите купить чай в Одессе, то лучше это сделать с помощью интернет магазина. Так и выбор больше и цены меньше.
Слід зазначити, що у таку пору року я опинився на болотах вперше. І також необхідно сказати, що весна – то не найліпший час для їх відвідин. Дерев’яні містки майже скрізь ще вкрито снігом, йти незручно, і крім того, на сонці сніг тане, і від того містки стають ще більш слизькими. Плюс весняний паводок, місцями місточки йдуть практично на одному рівні з водою, тож коли на них стаєш, під ногами виступає вода. А в одному місці взагалі дошки так сильно прогнулися, що ноги пішли під воду по самі литки. Я намагався це місце перескочити, але у підсумку все рівно змочив ноги. На зворотному шляху, щоб не намокнути ще раз, у цьому місці довелося роззутися і перейти це місце босоніж.
Врешті-решт через болото я дійшов приблизно до того місця, що позначене на мапі цифрами 10 і 11. Оглядова вишка виявилась невисокою, лише з двох ярусів. Згори можна було подивитися на заболочену місцевість, звідки я щойно прийшов. А ще тут із лісу виходила дорога, по якій, судячи зі слідівшин, можна було під’їхати до самої вежі. Тож наступного разу треба буде їхати прямо за вказівниками, це набагато зручніше.
Потім містки прямували кудись далі, можливо це й був описаний у путівнику «болотний острів». Там ще стояла вирізана з дерева страшна голова. Інша голова, зігнила й розбита, валялася поряд. Іти далі я не став, повернувшись назад тим самим шляхом. А можна було перейтися лісом, що вкриває острів, вийти на болото і повернутися до розвилки іншою стежкою. Але це я зроблю іншим разом. А поки можна втішитися, що тепер я знаю болото, до якого з мого міста Нарви лише 80 км їзди.
А тепер світлини:
Початок природної стежки одразу за цим містком
Далі доріжка уходить у ліс, в бік болота
Містки виходять з лісу на болото
Містки через болото
Йти дуже незручно – слизько
А ось тут я навіть змочив ноги
Посередині болота
Майданчик для відпочинку. З іншого боку сюди можна під’їхати на машині
Оглядова вишка на пагорбі поряд із автостоянкою
Вид на болото з оглядової вишки. Он по тій доріжці я сюди прийшов
Вид на болото
Ще краєвиди
Попереджувальні знаки – на містках слизько!
На місточках не лише слизько, місцями вони взагалі під водою!
Через болото можна дійти до острова
На болотному острові. Злий дух охороняє його 🙂
Для любителів точності традиційно відмічаю болото на мапі від Regio:
Червона стрілка вказує на місце, де стоїть оглядова вишка й куди теоретично можна доїхати на авто. Синьою стрілкою позначено пункт, в якому я лишив автівку, це місце перетину пішохідної стежки з дорогою. І, нарешті, зеленою стрілкою промарковано місце, де починаються дерев’яні містки, одразу за місточком через струмок потрібно повернути ліворуч.
Переклад з російської: Юрій Борисов
Джерело: 097mcn.livejournal.com
Гарне болітце