Боснія поділяється на Республіку Сербску (49% території) й Мусульмансько-Хорватську Федерацію (51% площі країни), кожна з власним президентом, урядом, прапором, гімном, гербом тощо.
У 90-х роках там точилася справжня війна між сербами та мусульманами,
на бік яких перейшли хорвати. Справа скінчилась тисячами вбитих,
поранених і біля мільйону біженців з обох сторін, введенням оонівських
військ, поділом країни й примиренням ворогуючих таборів.
В’їзд до Боснії зі сторони Хорватії вільний, навіть штампів у паспорті не
ставляють.
З житлом також немає проблем, вздовж усіх трас повно готелів, мотелів, і
просто гестів, які в них мають назву PENSION або німецькою ZIMMER.
Переночувати коштує від 10 євро на людину,зі сніданком.
Гроші в них називаються – конвертібілна марка, а дрібна монета – фенінґа,
саме так, з «а» в кінці.Напевно на честь колишньої німецької валюти, дуже
популярної раніше на Балканах.
Курс 1 євро – 1.95 конв.марки, що дуже зручно для розрахунків.
Ціни на все суттєво нижчі ніж у Хорватії, за винятком сувенірів.
Черга на кордоні.
Вирушив до Боснії я на орендованому в Хорватії Опель Корса – авто так собі, дідька лисого розженеш, та й вгору ледве повзе. Ще й дурна кнопка перемикання задньої передачі на ручці, постійно плутаєш з незвички.
Заїхав до країни я у містечку Славонскі-Брод на сході Хорватії.
Одразу потрапляєш до Сербскі з її кирилицею та православними храмами. Хай трохи, але все ж таки щось рідне!
Кінцева мета – Сараєво.
Поступово рівнинна місцевість переходить у передгір’я й дуже гарні високі гори.
Рафтинг на боснійській річці.
Гірські дороги у Боснії дуже вузькі – в тунелях доводиться пригальмовувати й пропускати зустрічні автівки.
Дуже симпатичні боснійські міста.
І красиві гірські краєвиди.
На вулицях Сараєва.
Чимало будівель у Сараєві зберігають сліди минулої війни.
Стіни рясно подзьобані отворами від куль і снарядів, де необхідно залатані цеглою або чимсь іншим, та замазані цементом.
Дуже цікавий будинок – весь у цегляних латках.
Цікаво, як він не розсипався взагалі від таких пробоїн.
Захоплююча картина для тих, хто вперше бачить подібне.
Найпрестижніший готель Сараєва – Holiday Inn.
Готель було відремонтовано, але він також береже пам’ять про війну.
Загалом, у Сараєві не все так занедбано, як у мене на світлинах, багато чого вже відновлено, більшість будівель відреставровані й пофарбовані, будують нові гарні житлові масиви.
Таких будівель зі слідами війни лишилось обмаль, і з кожним роком все меншатиме.
Тож, якщо бажаєте подивитися, раджу поквапитись.
Вежі-близнюки 1986 року побудови – повністю відновлені.
Як і будь-яка поважаюча себе столиця, Сараєво повинен мати бодай один хмарочос, який вже зводиться.
Трійця у латках.
Це сліди обстрілу в старому місті.
Красуня «Нива» з Сараєва.
Сараєво – місто на половину заселене мусульманами, проте жінок у хусточках мало, десь одна зі ста. Інколи трапляються підозрілі бородані в типових шапочках «а-ля Усама Бін Ладен», і багато мечетей по всьому місту.
В іншому ж типове центральноєвропейське місто з дуже мальовничим мусульманським старим центром.
Мусульманки в Сараєві без проблем дозволяють себе фотографувати.
Старовинна центральна частина міста виглядає по-східному дуже колоритно, і має турецьку назву – Baskarsija.
Одна з родзинок Сараєва – вежа з годинником із арабськими цифрами.
Кафедральний собор.
Православний храм.
Синагога.
Найкрасивіша будівля у Сараєві – колишня Ратуша часів Австро-Угорщини також сильно постраждала від бойових дій нещодавньої війни.
В старому місті є, де попити водички.
Величезний мусульманський цвинтар, на якому поховані загиблі у війні 90-х років.
Сараєвський трамвай.
І тролейбус.
Після боснійської столиці я вирушив до Мостару – отам вже багато зруйнованих будівель, трохи нижче викладу світлини з того міста.
До речі, як я зрозумів, у Боснії всі дуже вдячні миротворцям.
Місця дислокації миротворчих сил з різних країн.
Навіть чилійці там побували, якщо не помиляюсь.
У Мостарі є монумент загиблим іспанцям з миротворчих сил.
Є у Сараєві й інше визначне місце – Латинський або Принципів міст. Поряд із ним 1914 року сербський терорист Ґавріло Принцип вбив австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда, що й стало причиною початку Першої Світової війни.
Латинський (Принципів) міст.
Вид з мосту на місто.
Кілька кварталів у старому місті займають усілякі лавки й сувенірні крамнички.
Файний чайник.
Найцікавіше з сувенірів (сараєвський хіт сезону) – це використані гільзи від куль і снарядів, перероблені в ручки, кавомолки, лампи і просто гільзи з з вибитими на них візерунками. Ці гільзи представлено усіма розмірами – від крупнокаліберного кулемету до гігантських снарядів. Ціни – від 10 євро за найменші до 200-300 євровалюти за найбільші
На сараєвському ринку.
На узбіччях дуже часто продають мед різних сортів, і у різних ємкостях.
По дорозі на Мостар – види на озеро Ябланічко.
Вся Боснія – це величезний будмайданчик, неймовірна кількість кранів по всій країні. На один старий будинок припадає десять нових і двадцять у процесі будівництва.
Дорогою на Мостар.
Старовинне місто Мостар – столиця Герцеговини.
У Мостарі, як і в Сараєві чимало будівель нагадує про бойові дії.
Під час війни місто сильно постраждало, але в останні роки починає потроху відроджуватися з попелу.
Іспанські миротворці залишили місто нещодавно, вони перебували тут 12 років і втратили за цей час 20 людей загиблими.
Мостар відомий своїм старовинним мостом. Навіть назва міста перекладається як “страж мосту”. Міст було зведено турецьким архітектором у 16 столітті, але було зруйновано у 1993 році внаслідок артилерійського обстрілу.
Відновили об’єкт лише 2004, і він знову став візитівкою міста, що приваблює купу туристів.
Виглядає споруда солідно й гарно, і витримує тягар величезної кількості народу, що скупчується на ньому.
Місцеві парубки розважають публіку – стрибають з мосту в крижану воду річки Неретва. Звісно ж не просто так, від нудьги, – вони збирають гроші з бажаючих сфотографувати стрибок, й доки не назбирається потрібна сума у валюті, ніхто нікуди не стрибне. Отак і стоять на краю мосту, поки у туристам терпець не урветься, й вони не почнуть скидатися грошима на стрибок.
Вид по обидва боки мосту.
Навколо мосту суцільні сувенірні лавки й крамниці.
Панорама Мостару й маленький місточок – копія головного мосту.
В околицях Мостару.
Боснійські панорами на шляху до кордону з Хорватією.
Наостанок, на переході в районі Ґабела з боснійського боку й Меткович з хорватського зауважую рекламку, яка запрошує усіх охочих відпочити на рів’єрі й островах Дубровнику.
Переклад з російської: Юрій Борисов
Джерело: http://forum.awd.ru/viewtopic.php?t=40074
Там ще є боснійські піраміди які вже 5 років розкопують
що за піраміди?
Не знаю, їх лиш розкопали, можна знайти в гуглі
А я ще знаю, що в Боснії народився Дарійо Срна)
Гарна розповідь. Особливо приємно, що автор не поскупився на фото:-)
У Монголії не поскупився.