Бразилія. Ору-Прету. Золота столиця

Автор: Давид Вартумашвілі

Мандрівники, що вирушають до Бразилії, просто зобов’язані відвідати Ору-Прету. Це місто такий самий символ країни як, наприклад, Копакабана чи водоспад Іґуасу.

До того ж, золота столиця найбільшої південноамериканської держави відкриє вам Бразилію зовсім з іншого боку. Виявляється й тут є тиха затишна провінція з дивовижною концентрацією історичних храмів на душу населення.

Багато хто ігнорує це місце, тому що до нього не так легко потрапити. Є два шляхи дістатися Ору-Прету і обидва дуже незручні. Автобус з Ріо-де-Жанейро їде, гадаю, годин 10-12, можливо, з проміжними пересадками. Найближче велике місто з аеропортом – Белу-Орізонте, від нього до Ору-Прету теж слід їхати автобусом, години зо дві. Ми обрали варіант, що заощаджує кошти (але не час) – прилетіли у Белу-Орізонте (це така собі зменшена копія Сан-Паулу), там провели кілька днів. Потім я придбав квитки до Ору-Прету, відстоявши у найбільшій черзі в своєму житті. І ось ми тут.

Ору-Прету перекладається як чорне золото. Чорне тому, що такого кольору були золоті самородки, які видобували в цих краях. Із золотом пов’язані розквіт та становлення міста, яке у 18-му столітті було одним з ключових у Бразилії. Слідом за вгасанням золотої лихоманки зупинився і розвиток Ору-Прету. Тепер цей величезний шмат законсервованої історії став одним із туристичних центрів.

Головний майдан міста – площа Тирадентіса, національного героя Бразилії. Голову четвертованого Тирадентіса було виставлено на загальний огляд саме в Ору-Прету, можливо, на цій самій площі. Тепер тут пам’ятник бразильському героєві.

Будівля на протилежній частині майдану – Музей Повстання інконфідентів, який і описує саме ці події.

Брати Феміди на даху Музею Повстання:

Центральна площа розташувалась на вершині пагорбу, від неї в усі сторони розбігаються мальовничі викладені бруківкою вулички

На площі:

Цю будівлю було зведено у 1741-1748 роках і початково вона була Палацом Губернатору. Нині тут школа, де вивчають нюанси видобутку корисних копалин.

Обсерваторія:

Місто славиться своїми старими церквами у стилі бароко. Їх віддаленість одна від одної – 200-300 метрів.

Церква Носса Сеньйора ду Карму, побудована між 1766 та 1772 роками, розташована у самому центрі поряд із Музеєм Повстання. Біля неї є Музей Ораторського Мистецтва, у будівлі, в якій доживав віку відомий скульптор Алейжадінью.

По дорозі з автовокзалу до центру стоїть церква Носса Сеньйора дас Мерсес (1773). Біля неї гарний оглядовий майданчик з видом на цент міста.

Зовсім поряд церква Сао Франціско де Паула, яка вважається останньою з історичних у місті.

Видно її практично звідусіль. Вранці вона буває оповитою туманом, що справляє містичне враження.

Будиночок біля церкви:

Вид на місто:

Вниз у місто веде вузька доріжка. 2-3 старовинні вулички:

І ось вона – Носса Сеньйора ду Розаріо. Хто був її архітектором невідомо, але її вигнутий фасад вважається вершиною стилю бароко в цих місцях.

Поряд із церквою:

Ще кілька старих вулиць:

І перед вами собор Носса Сеньйора ду Пілар (1731):

По інший бік від площі ім. Тірадентіса знаходяться два храми, до яких має відношення Алейжадінью. Всередині, звісно, собори виглядають не гірше, ніж ззовні але знімати було неможна.

Носса Сеньйора дас Мерсес і Пердос (1772):

І Святого Франциску (1766-1794):

Навпроти останньої церкви знаходиться ринок сувенірів. Тут переважно якісь вироби з мильного каменю. Популярність саме цього матеріалу обумовлена тим, що, по-перше, його багато в околицях, і по-друге, саме з цим каменем працював майстер Алежайдінью.

Продавці, як правило, і є скульпторами.

Люди:

І вікна:

Вивіски:

В Ору-Прету ми зустріли Різдво (католицьке). З приводу цього більшість будинків були прикрашені:

Особливо сподобалась спеціальна машина для мильних бульбашок. Бульбашки літали по всій вулиці, на втіху дітям і дорослим:

Ще ми побували на залізничному вокзалі, звідки до сусіднього міста Маріана можна доїхати на старому паровозі по вузькоколійці. Але через сильний дощ, що пройшов напередодні, його скасували на декілька днів – певно, розмило дорогу. Зате на вокзалі спеціально для нас увімкнули іграшковий паровоз:

По дорозі з залізничного вокзалу ми піднялися на найвищий пагорб у місті й побачили панораму Ору-Прету:

Звичайна забудова. На одному з дахів можна побачити червону Ниву:

Ми:

Booking.com

Переклад з російської: Юрій Борисов

Джерело: vartumashvili.livejournal.com