Бразилія

Автор: Алєксандр Комаров

Що б ви очікували побачити в країні, у якої герб – сяюча зірка на маківці новорічної ялинки?

У Бразилії немає природних катаклізмів, тут ніколи не було цунамі, землетрусів, ураганів, тут відсутні небезпечні вулкани. Португальці й італійці, які прибули в 16 столітті, одразу ж полюбили нову землю. А ті ж англійці, що висадились у майбутніх Штатах, плювалися й просились додому. Звідси й численні культурні відмінності.

Для того, щоб краще ознайомитися з культурою сучасного бразильського населення, проінспектуємо типовий міський об’єкт: кіоск класу «Союздрук».

Перший сюрприз — тут приймають картки.

Другий сюрприз — замість Дар’ї Донцової на прилавках стоять Кант, Достоєвський, Сартр, Платон, Бальзак.
Нагадую, це кіоск, яких сотні, а не букіністичний магазин.

Бразильська культурність і начитаність настільки органічно вписується у повсякденне життя, що вже не дивуєшся, дивлячись на стопку Біблій поряд із кама-сутрою й Ґарфілдом.

Так само не дивуєшся пачці дисків з голими тітками в сусідньому закуткові.

Ще схоже на те, що у Бразилії заборонено на обкладинках журналів розміщувати жіночі груди, навіть у купальнику. Інакше чому майже усі дівчата на обкладинках у півоберти?

Бразилія – це суміш усього, що тільки можна, усіх рас, націй, культур і релігій. Минуле тут зустрічається з сьогоденням:

Тимчасове з постійним:

Навіть злиденність із певним комфортом:

Живе виникає прямо посеред мертвого:

Протилежні стилі спокійно співіснують один з одним:

А підпілля не воює з рештою міста:

Деякі поєднання просто апокаліптичні:

Ось сучасне мистецтво:

А ось сучасний підхід до мистецтва – класичну оперу показують прямісінько на вулиці, перед будівлею театру:

Здоровий глузд тут стоїть понад буквою закону. Наприклад, всі до єдиного переходять дорогу на червоний, а чом би й не перейти, якщо машин поряд немає? Цікаво, що останні також валять на заборонене світло. Водії під’їжджають до світлофору, дивляться по сторонах і, якщо проїжджа частина вільна, рушають далі. Це обумовлено тим, що не в усіх місцях безпечно зупинятися на перехрестях, навіть серед білого дня. Зупинившись у деяких бідних районах, далі можете поїхати вже без авто (якщо перша куля не влучить). Формально, за неповагу до сигналу світлофору штрафують, однак неписане правило безпеки – важливіше. Місцеві копи то розуміють і нікого не напружують.

Немає заборони на алкоголь у громадських місцях – пий скільки влізе, хоч і на вулиці. Проте є здоровий глузд і повага один до одного – ніхто не впивається і не лежить потім у калюжі власної сечі. (Щоправда, подзюрити прямо посеред вулиці, коли стемніє – нормальне явище). Пивні пляшки тут – 0,6 літра. А найпопулярніше пиво – Брама, воно і в нас також є.

Офіціанти використовують кпк, щоб відправити замовлення на кухню по безпровідному зв’язку.

А ще тут дико фанатіють від шапок-вушанок:

І від російської літератури. Вона тут найпопулярніша (тому стільки Достоєвського в кіосках). Книжкові полиці в будинках майже нічим не відрізняються від наших, от тільки мова, якою написані книги, інша:

Побутові предмети також мають свій прихований шарм:

Сірники такі ж, як і вдома:

Всюдисущий глобус на половині логотипів:

Є власна комуністична партія:

Елементи рідної мови:

Чи ось:

А ще, як і на Батьківщині, тут можна зустріти предмети зі змістом, що не піддається жодній логіці у світі! Наприклад, ось ця водостічна труба, злив якої зачинено на замок. Навіщо???

Мало хто з бразильців був на теренах колишнього СРСР, тому асоціації не завжди релевантні. Ось так зокрема місцеві уявляють російський рубль у бразильському Вестерн Юніон:

Футбол тут на другому місці за популярністю після бухла. На пляжах і у волейбол грають без рук.

Пеле, який продався одразу кільком компаніям, знайшов друге життя на рекламних плакатах. Ось банк «Сантандер»:

На цій рекламі король Футболу дає червону картку – болю (рідкі оплески). На задньому фоні обіймаються закохані, люди не надто скуті у висловлюванні власних почуттів: