Будиночки Фарерських островів

Автор: Марат Ґізатулін

Шістнадцять століть тому ірландські ченці-відлюдники невеликою групою поселилися на Фарерських островах. Через двісті років їх вигнали кельтські друїди. Тих у свою чергу зігнали норвезькі вікінги.

Острови переходили від одних племен до інших. Змінювалися люди й прапори, під якими жили й билися у ті неспокійні часи ці етноси. Одне лишалось незмінним – мінімалізм природи й людська настирливість у бажанні замешкати ці малопридатні до життя кам’яні брили. На Фарерах ніколи не росли дерева. Ніколи не росли дерева! Три слова, а скільки проблем. Багаття не розпалиш, м’ясо не підсмажиш, жир не розтопиш, глінтвейн не розігрієш, пиво не звариш. Усі будівлі з каменю. Кам’яні столи й стільці, кам’яні ліжка, кам’яні тарілки, виделки й ложки. Кам’яні іграшки. А уявіть собі драккар вікінгів із каменю. Я не знайшов інформації, де фарерці у давні часи брали деревину для господарських потреб. Скоріш за все завозили з сусідніх Шетландських островів і з Норвегії.

З моменту заселення Фарерських островів, а то майже двадцять століть, дерева так і не навчилися рости на цих територіях. Але люди вижили. Пристосувалися. Завозять деревину на суднах. І зводять традиційні будиночки з трав’яними дахами, котрі навіть у сильну зливу лише злегка шарудять стеблами трави й сиплють насіння стріхи наступного року.

Тут ніщо не отруює атмосферу й воду океану. Тут не випадає кислотний дощ. Тут немає пилу на підвіконнях. Тут сильні стародавні традиції. Тут на камені, всупереч легендам, не ростуть дерева.

Щоправда, у столиці Фарерських островів – місті Торсгавні є багатоповерхові будівлі. Згідно останнього перепису населення, в країні мешкає 48 тисяч чоловік. З них 18 тисяч обрали столицю. Решту мешканців розподілено по приблизно сто п’ятдесяти населених пунктах. Є острови, на яких проживає одна-дві родини.

ЯК ДІСТАТИСЯ

Найпростіший шлях потрапити на ці острови – літак. Є прямі авіарейси з Данії, Ісландії, Норвегії та Англії. Ліпше летіти з першої країни, адже вони там відбуваються щодня, та й до України Копенгаген значно ближче. Ознайомитися з розкладом можна тут – www.atlantic.fo.
З ісландського Рейк’явіку авіарейси до Фарер бувають 2-3 рази на тиждень. Авіасполучення з норвезьким Берґеном та англійським містом Станстед є лише влітку.

Варіанти морем значно складніші, але якщо вам таки закортіло дістатися Торсгавну саме таким чином, то ви можете скористатися поромом «Norr?na». Двічі на тиждень з данського міста Shirthas влітку, або раз на тиждень взимку з Есб’єрґу, що також там. До речі, острови мають водне сполучення з Ісландією, до якої також можна в’їхати за Шенгенською візою. Варіант для тих, хто бажає продовжити подорож островами Північної Атлантики. Більше інформації на цьому веб-ресурсі – www.smyrilline.com.

Потрібна данська віза з обов’язковою відміткою про дозвіл в’їзду на острови.

Найпопулярніший сайт, що пропонує відпочинок на Фарерах – www.visitfaroeislands.com (англійською мовою).

Переклад з російської: Юрій Борисов

Джерело: kukuksumushu.livejournal.com