Світ очима бродяг

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Автор: Анастасія Пастушок

При гігантських розмірах Аргентини, незаселеність її території вражає. Кількість мешканців становить 40 мільйонів і 12 з них живе в Буенос-Айресі та його околицях. 

Не часто нам доводилося помічати перезаселеність столиці, але одного дня в час пік ми поплелися в робочий район – Бараккас, де нас чуть не розмазали по асфальту натовпи люду, які спішили додому.

Народ летів, переганяючи один одного, собаки розбігалися хто куди, придорожні продавці всякого засміченого транспортними викидами хавчику користалися моментом, щоб підзаробити, проститутки вже почали виходити на зміну, а ми відчайдушно пробували звідти вибратися.

Тоді я зрозуміла, що 4 роки мого добирання на 192 маршрутці в гуртожиток і ті метрові черги на неї ні в якому випадку не порівняються з кілометровими чергами на автобуси в Буенос-Айресі. А автобусів там дуже багато і часто вони приїжджають зразу по дві штуки.

Столицю Аргентини можна охарактеризувати як місто еклектики, архітектурної анархії, футболу, графіті та довгих вулиць.

Аргентинці у своїй гонитві за «європейством» відчайдушно намагаються насадити певні рамки на архітектуру центру міста, порівнюючи її з Парижем та Мадридом. І взагалі, хочете вірте, хочете – ні, але Буенос-Айрес – це «Париж Півдня», хоча тільки деяким це суджено помітити:) Основна історична пам’ятка міста – це Обеліск, скопійований з одноіменного фалосоподібного гіганта Парижу. Він стоїть на, щоб ви знали (!), найширшому авеню в світі – «Авеню 9 липня», яким аргентинці дуже пишаються і який нічого особливого або винятково красивого собою не представляє, крім незліченної кількості автобусів, що ганяють по ньому як скажені.

Місто цілком унікальне, колоритне і привабливе саме по собі, тому в «європейський» центр ми майже не потикалися.

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Бродити по вуличках Буенос-Айресу, шурувати десяток кілометрів до якоїсь відмітинки на карті, на яку звернула увагу, сунути ніс в кожний закуток, щоб побачити як живе місто – це те, чим я жила в Буенос-Айресі 3 тижні, тому з містом за цей час я поріднилася, почала його сприймати як знайоме, для мене розкрите та мною осмислене.

Зроблю маленький екскурс в історію, інформацію для якого я почерпнула в нашій єдиній безплатній екскурсії по історичних пам’ятках міста.

  • В 16 столітті мали місце 2 відкриття Буенос-Айресу: перший раз іспанські завойовники були вигнані корінними племенами, але їм треба був порт, тому на чолі з Хуаном де Гараєм іспанці повернулися винищувати корінне населення і пробивати шлях «цивілізації». Полководець привіз 60 чоловіків і 1 жінку, що дає витоки ідеї про братський зв’язок усіх аргентинців.
  • Хосе де Сан-Мартін – відома в Латинській Америці особа, батько незалежності Аргентини, Чилі та Перу, який брав участь в боротьбі за визволення від Іспанії на початку 19 століття. Аргентина стала незалежною у 1816 році.

Коли говорять про «street art», ніколи не оминають Берлін і рідко згадують про Буенос-Айрес, але стільки красивих графіті, скільки ми бачили в Б.-А., я не бачила ще ніде. Різноманітна тематика – від соціальної до цілковито дитячої, повсюдна наявність та трансформуюча дія графіті надає місту особливої привабливості, своєрідності. Цікаво, що старі будинки деяких районів міста були цілеспрямовано (за ініціативою влади міста) розфарбовані в рамках проектів «реновації». Мешканці інших районів (наприклад, Ла Бока) самі розмальовували свої будинки фарбами, які були під рукою, тому що не мали грошей для купівлі одноколірних фарб.

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Щодо архітектури загалом, то Буенос-Айрес вражає відсутністю будь-якої гармонійності архітектурних ліній: тут будинок-гігант радянського виду стоїть між двома красивими колоніальними карликами, а аристократичний фешенебельний район всіяний багатоповерхівками з київських Позняків. Таке враження, що архітектори забудовували місто хто як хотів, але це, безперечно, формує його самобутність. Наприклад, часто можна побачити просто стіну (бо інша частина будівлі була цілеспрямовано зруйнована), яку залишили від якогось визначного місця. Самі розумієте, історичну пам’ять треба шанувати, хай і частково…:)

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Вулиці міста – це ще одна особливість, тому що вони – кількасоткілометрові, а нумерація просто скажена – може доходити до 7-8 тисяч:) Назви вулиць – це переважно назви країн та їх міст, але вулиця Сан-Мартін присутня в будь-якому містечку та селищі Аргентини і переважно є центральною.

В Буенос-Айресі багато класних дерев. Пальми, звичайно, мої улюблениці, але крім них ще чимало незвичних, небачених видів: багато шовкових дерев, одного разу я побачила апельсинове деревце, з даху нашого костелу було видно велетенське дерево авокадо (тільки до нього неможливо було добратися), а ще незліченна кількість вазонів моєї мами, які просто буяли на вулицях міста.

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Не буду писати багато про футбол, хоча він – невід’ємна частина Аргентини. Скажу тільки, що Буенос-Айрес символічно поділений на 2 частини в залежності від того, хто яку футбольну команду підтримує. Бідніша, робоча, душевніша частина вболіває за Boca Juniors, символом якої є всесвітньовідомий (для футбольних фанів) стадіон Bombonera та синьо-жовті кольори.

Багатша публіка вболіває за River Plate, стадіон яких знаходиться в доволі заможній частині міста і які представляють успішніші соціальні класи. Потрапити на футбольну гру доволі тяжко і затратно, бо ніхто просто так, не будучи членом фан-клубу (socio) команди купити квиток не може. Тому ті, хто є учасниками фан-клубу заробляють непогані гроші на туристах, продаючи їм квитки втридорога (переважно через інтернет).

Є й альтернатива: поїхати з туром, при цьому заплативши ще більше, адже тебе приїдуть забирати з хостелу на автобусі і навіть повезуть кудись поїсти. Так ніби реальному футбольному фану перед крутою грою треба їхній хавчик…

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

На останок хочу трошки розказати про окремі райони Буенос-Айреса. Ми жили в Сан-Тельмо: один із найстаріших районів міста, з колоніальними будинками, вузькими вуличками, найбільшою барахолкою (хоча воно більше нагадувало Андріївський узвіз, а не барахолку на Петрівці) в Буенос-Айресі та вуличними танцівниками танго. Не скажу, що вони танцювали дуже натхненно, але певний латинський шарм в них був. Крім того, щоб побачити реальне танго-шоу, треба забашляти дофіга грошей в якомусь крутому барі.

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Колись Сан-Тельмо було місцем проживання аристократів, але після епідемії жовтої гарячки вони перемістилися в інший район – Реколету. Там можна було побачити всяких розфуфирених тьолок, фешенебельні магазини, помпезні готелі, бігові доріжки. Але ще, в приємних сутінках вечора, вулички Реколети чимось нагадували вулички Нью-Йорка з фільмів Вуді Алена. Можливо тому, а, можливо, через те, що в той день ми просто були особливо щасливими, думки про Реколету супроводжуються приємними емоціями та асоціаціями.

Мабуть, найбільш самобутнє барріо Буенос-Айреса – це Ла Бока, що з іспанської означає «рот». Назва пов’язана з наявністю старого, вже не функціонуючого порту, який кілька століть тому став початком розростання Буенос-Айресу. Ла Бока – найрізнокольоровіший, доволі бідний і по-вечорах небезпечний район, прославлений вже згадуваним стадіоном. Саме там, в забігайлівці 2 на 2, зі столами, накритими поліетиленовими скатертинками, зацмаканим аргентинським прапором на стіні та маленьким тєліком в кутку, ми попробували реально аргентинську хавку: сосиски на грилі з якимись традиційними соусами до них. Було непогано, хоча відщикувалося довго:)

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Ще з одним районом столиці, з Пуерто Мадеро, пов’язано багато хороших прогулянок. Це – колишній портовий район, а зараз район аргентинських хмарочосів, крутих готелів та заможних людей. Дуже спокійний, малолюдний, зелений. Біля води – тренажери для занять спортом, а довкола – бігові доріжки. Трохи вглибині розкинулися дві лагуни. Думаєте – це такі собі казково чистенькі озерця з вражаючою голубою водою? Ні, ці лагуни чисто українські: зарослі травою, заболочені, заселені жабами. А поряд – реклама: як було «до» та як стало «після». Можете самі порівняти:) А ще ржачно те, що за 100 метрів від лагуни стоїть Хілтон.

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп



Booking.com

п.с. Доволі поширеною є традиція чищення взуття. Виглядає трохи дико, мимоволі викликає гостру реакцію на таку очевидну демонстрацію статусної нерівності між клієнтом та робочим, але все одно цікаво побачити:) Деякі чистильники – справжні майстри своєї справи: оснащені до зубів всякими пастами, щіточками, ганчірками.

Буенос-Айрес: місто-калейдоскоп

Facebook Comments

Залишити коментар