Бухарест – столиця Румунії

Автор: Ґєорґій Красніков

Бухарест нагадує Москву, таке ж величезне місто, оточене кільцями, а головне дуже різноманітне й суперечливе.

Стислий опис планування Бухаресту виглядає так. Невеликого розміру історичний центр, навколо якого розташовані будівлі в стилі сталінського ампіру. Далі йдуть мальовничі маєтки 19-20 століть, а околиці наповнені трущобною забудовою, доволі цікавого характеру:

З характерними заокругленнями на рогах будинків:

І тут вже встиг відмітитись російський нафтовий гігант «Лукойл»:

У подібному стилі забудована левова частка Бухаресту. Звісно, є ще й історичний центр. Місто неодноразово перебудовувалося, зараз більшу частину румунської столиці займає саме помпезна архітектура. Чималий відсоток припадає на різні міністерства:

У центрі можна навіть спостерігати перехід від пафосних будівель до трущобних:

Найбільша будівля Бухаресту – дім Народів, або палац Чаушеску:

Палац велетенський і жахливий, займає площу приблизно 250 на 250 м. Заради нього знесли чималий шматок старого Бухаресту. Детальніше про цю споруду добре написано тут: puerrtto.livejournal.com.

Навіть у центрі міста багато будівель мають совковий непривабливий вигляд. Брудні, обмальовані балонами тощо. Все це дуже нагадує пострадянську дійсність:

Кіоски, квіти, шаурма. Десь ми це вже бачили:

Що й казати, для такої не дуже багатої країни подібний стан будівель можна було б вважати цілком пристойним, за умови, якби це був не зовсім центр. Адже історична частина міста має бути доглянутою у будь-якому випадку. Якщо у провінційному Брашові румуни навели лад, то тут все має сяяти, зазвичай у таких країнах все найкраще завжди відходить столиці. Проте, реальність виявилась діаметрально протилежною …

Історична частина Бухаресту, або старе місто з пішохідними вуличками є досить великим кварталом зі старовинними маєтками, церквами, вуличними ресторанчиками. Все б нічого, але занедбаність самісінького центру головного міста країни шокувало нас. Огляд центральної частини Бухаресту в мене розпочався з цієї ґрунтової стоянки:

Колишня театральна студія:

Маєтки з балконами:

Головна пішохідна вулиця:

В одному з місць типові античні руїни збереглись:

Поряд з деякими у самому серці столиці розташовані шедеври румунського неокласицизму:

Далі ще веселіше:

Тим, хто звинувачує мене в тому, що я скрізь шукаю треш – ці вулиці й шукати не треба, вони знаходяться у центрі міста:

Цим кадром, напевно, можна передати той стан, у якому перебуває більшість постсоціалістичних країн. Злидні злиднями, а ультрасучасні комплекси будуються за розкладом:

Повторю ще раз. Ви бачите світлини ЦЕНТРУ! Столиці країни! Мені навіть важко одразу згадати настільки занедбане місто навіть у СНД:

Румунія, унікальна тим, що одночасно можна відчувати себе як у Європі, так у СНД, так і в Азії. У найкращих традиціях Близького Сходу тут бігають голі діти у помийних кварталах, збирають різне сміття:

У будь-якому важному європейському місті завжди є вуличні кафе. Це, звісно ж, дуже приємно, гуляєш собі, захотів поїсти, випити кави – будь-ласка, прямо не заходячи до приміщення, сидиш за затишним столиком, насолоджуєшся вуличною атмосферою. У Бухаресті з цим усе гаразд. Одразу видно, що тут Європа, а не якась там дупа:

На місці бухарестської мерії залишив вулиці у такому ж вигляді, як вони і зараз є . Це могло б бути фішкою головного центру Румунії – в усіх містах відвідувачі кафе насолоджуються гарною архітектурою, а тут вони можуть насолоджуватися спогляданням розвалин і помийниці. Як на мене, дуже оригінальний хід:

Обклеєна усіляким спамом тумба – ознака цивілізованого міста:

Насправді, у центрі Бухаресту доволі багато красивих будівель:

Ось, наприклад, розкішний маєток (у котрому, правда зараз банк знаходиться):

У найкращих традиціях нового часу прямо поряд із ним побудували справжній шедевр сучасної архітектури. Вочевидь, щоб краса маєтку віддзеркалювалася у ньому:

Румунський Центральний Банк:

Архітектурний інститут:

Рідкісне явище кольоровий будиночок, який віддалено нагадує мені аналогічні споруди на Кубі:

А ще бухарестські вулички приємні тим, що вздовж них насаджені мальовничі газони:

У деяких вуличних кафе ставлять навколо столиків декоративні кущі для краси:

Не зовсім зрозуміло, правда, навіщо. Адже поряд ростуть живі природні кущі:

А загалом, навіть центральна частина міста дуже нагадує центр Москви, тут так само можна стріти усі епохи. Якщо у Росії поряд можуть знаходитися будинок 19 сторіччя, сталінська висотка, брежнєвська дев’ятиповерхівка, і путінський склобетонний офісний центр, то тут буде дуже схожий набір:

Можна й так:

Чи ось ця кругла вежа, сіра й страшна. Схоже, класика архітектури 2-ої половини 20 століття:

А поряд казна що, із терасовою забудовою нагорі:

Ще одна “драбинка”:

Старовинна церква серед сірості:

Маленька сучасна прибудова до будинка-пам’ятника:

Ну а ось це, мабуть, переможець конкурсу з вмілого поєднання сучасного зі старовинним:

Околиці можуть починатися прямо з центру, через дорогу:

А ось такий гарний будиночок займає український культурний центр. На превеликий жаль, було зачинено:

Лікарня:

Ще доволі цікава будівля:

Штаб Соціал-Демократичної Партії Румунії:

Також, у центрі міста багато цікавих храмів. Ось, наприклад, Ставропольська церква:

Руська церква (належить румунському патріархатові):

Знаменита вовчиця, що годує засновників Риму. Цікаво, яке відношення вона має до Бухаресту:

В одному з місць я побачив людський натовп, що штурмував якусь установу. Виявилось, що це молдавани, які стоять у черзі за румунським громадянством. Як бачите, усім хочеться стати громадянами Євросоюзу, а у молдаван існує така можливість:

Поліцейський доволі суворо їх вишиковував і заганяв до відведеної резервації. Одним словом, давав змогу відчути себе охочим дістати омріяний паспорт з зірочками, другим сортом. Що не кажіть, нема тут європейського ставлення до людини, класовість відчувається дуже чітко:

Сіра агресивна забудова починається фактично одразу за центром. Площа Союзу:

Фонтани на площі:

А це одна з головних вулиць – Бульвар Ніколає Балческу. Теж не вирізняється розмаїттям барв:

Навпроти також розташувались залишки центру, щоправда геть страшні:

Але традиційно, якими б занедбаними не були будівлі, загальну атмосферу покращить щось сучасне:

Хоча інколи можна знайти приємний куточок:

Трущоби підступають до центру практично зусібіч:

Продовження головного проспекту, вже ближче до іншої ключової точки – Римської площі:

А ось і безпосередньо площа:

Ще у Бухаресті безліч проводів на вулицях. Навіть не знаю як ця проблема вирішується традиційно – ховають їх, чи що. Але тут, ґрона звисаючих проводів – повсякденне звичайне явище:

На стовпах вони ще супроводжуються коліщатками із зубчиками:

А ось ще корисна річ. Оприскувач:

Отже, підіб’ємо підсумки. Бухарест – місто, що чіпляє. Незважаючи на те, що стара його частина (та й не лише вона) виглядає місцями так, наче потрапила під артобстріл, є у румунській столиці щось таке, що притягує.

Тут немає такого багатства красивих видів, як у тому ж Брашові, чи у Львові, але неможна сказати, що Бухарест від цього стає нудним і нецікавим. Просто основна сіль міста не в цьому.

Помпезні будівлі, історичний центр, маєтки XIX століття, суцільна сіра трущобна забудова – відчувається, що у поєднанні всього цього є певна концепція. Тому ходити по місту не нудно у будь-яких місцях. Адже ті ж самі закапелки, в багатьох населених пунктах світу (та й у тому ж СНД), вони часто просто ніякі. А тут житлова забудова на околиці має якийсь свій шарм, вона цікава сама по собі, як явище.

Я пробув у Бухаресті лише один день, причому за цей день мій фотоапарат зробив понад 600 кадрів (що, напевно, є рекордом). Їхати з міста геть не хотілося, було таке враження.1 день на Бухарест дуже мало. Я ще не відвідав Дім Народів, не прогулявся по кварталах з будиночками XIX-початку XX століть (довелось обмежитися спогляданням їх з вікна тролейбусу), ну й багато чого ще.

Booking.com

Переклад з російської: Юрій Борисов

Джерело: griphon-275.livejournal.com