Світ очима бродяг

Чарівна Естонія

єстонія, замок

Щороку Естонію відвідує понад 3 мільйони туристів – вдвічі більше за населення країни. Більшість з них віддає перевагу короткотривалим мандрівкам, зазвичай у кілька днів, часто поєднуючи їх з візитами до сусідніх Литви та Латвії.

За останній рік Естонія відчула на собі весь тягар міжнародної фінансової кризи. Країна, яка більш, ніж десятиліття була взірцем успішності, завдяки своїй стабільній економіці, єдиній ставці податку, високим заробіткам, низьким рівнем безробіття та прискореній модернізації, раптом зіштовхнулася з 16-відсотковим падінням ВВП. Для туристів це не має великого значення. Ціни хоч і високі (на рівні країн Західної Європи), проте рівень сервісу, готельні стандарти та транспортна інфраструктура повністю відповідають їм. На вулицях Таллінну немає пробок, натомість на них повно представницьких автівок, які аж ніяк не будуть недоречними і в кращих районах крупної європейської метрополії.

Вершина розвитку ІТ

Вершина розвитку ІТ

Криза також пригальмувала швидкий розвиток ІТ-технологій в країні, який був одним з головних чинників успіху та свого часу призвів до створення інтернет-телефонії Skype. Готелі, торгові центри та численні громадські місця оснащено безкоштовними телефонними автоматами Skype. Навіть у пункті пошуку багажу в аеропорту є громадський термінал доступу до мережі Інтернет. Естонське посвідчення особи, зроблене у вигляді кредитної картки та оснащене мікрочіпом зберігання цифрових даних свого пред’явника, можна використовувати не лише для ідентифікації особи, а й для широкого спектру послуг. Наприклад, як квиток на проїзд у громадському транспорті, для цифрового підпису документів, онлайн-банкінгу чи електронного голосування. Загалом, Естонія посіла друге місце (після Фінляндії) у таблиці Європейської ліги з комп’ютеризації.

Заглиблюючись в історію

Візит до Естонії – це, насамперед, можливість зануритися у захоплюючу та маловідому історію реґіону. Впродовж століть, територія сучасної Естоніі була в зоні данського, німецького, шведського та російського впливів. Ганзейське місто Ревель (нині – Таллінн) було справжнім плавильним котлом, в якому змішалися культури, національності, звичаї та стилі життя. Історичним доказом цього є Старе місто в естонській столиці.

Достатньо лише зазирнути до Лютеранського собору Святої Діви Марії (більш відомого у місті як Домський Собор), подивитися на прикрашені гробниці всередині, щоб усвідомити складність історії реґіону та долі мешканців, які колись ідентифікували себе як балтійських німців.

Найбільш імпозантним є пам’ятник Фердінанду Ґраф фон Тізенгаузену, ад’ютантові царя Александра Першого. Він народився у Ревелі 1782 року й загинув героїчною смертю у битві під Аустерліцем 1805. Кажуть, Наполеон промовив свою відому фразу: “Quelle belle mort!” (“Яка гарна смерть”) до його тіла. Пізніше Лев Толстой використав його як прототип князя Андрія Болконського, одного з головних героїв своєї епопеї «Війна і мир».

Біля нього спочиває барон Фердінанд Вранґель, один з найвидатніших моряків Росії та дослідників Арктики. Міністр військово-морського флоту в середині 19-го століття, він був палким противником продажу Аляски Сполученим Штатам. Трохи далі знаходиться Адам Йоганн фон Крузенштерн, який очолював першу російську кругосвітку в 1803-1806, а також опублікував атлас Тихого океану й етнографічні роботи про острівних мешканців.
Останньою з відомих у соборі є могила Самуеля Ґрейґа. Незважаючи на шотландське походження, він дослужився до звання адмірала російського флоту і відзначився своєю відвагою у таких битвах як Чесменська (1770) та Хоґландська (1778), а також був придворним фаворитом російської імператриці Єкатерини ІІ. Після його смерті, не лише влаштувала йому величні похорони, а й призначила свого власного архітектора Джакомо Кваренґі, який відповідав за деякі з найкрасивіших будівель Санкт-Петербургу, розробити дизайн могили Ґрейґа.
Талліннське Старе місто, хоч і мале, а все ж таки можна загубитися серед тісних лабіринтів його вузеньких вуличок, що створюють два рівні – Верхнє і Нижнє місто. Верхнє місто було заселено аристократами та духовенством, тоді як нижнє зайняли купці та міщани. Відносини між цими двома групами часом були настільки напруженими, що довелося встановити брами між ними.  Щоночі брама зачинялась і потрапити з однієї частини міста до іншої можна було тільки через платний прохід. Це постійно викликало чвари між двома спільнотами.

Для шанувальників культури

Естонія

Таллінн – це значно більше, ніж лише історія. За версією Європейського Музейного Форуму, Естонський музей мистецтв KUMU було визнано найкращим музеєм Європи 2009 року, і це навряд чи дивно. На 5 тис. кв. м. представницької сучасної будівлі розміщено надзвичайно зручну галерею та конференц-залу, що робить його ідеальним місцем для зустрічі мистецтва зі своїми поціновувачами. Тут знаходиться понад 58 тис. картин, скульптур, інсталяцій та інших творів естонських митців, починаючи з ХVIII століття. Експозиція наочно демонструє шлях естонського мистецтва та вплив на нього інших європейських творчих тенденцій – такий собі своєрідний символічний діалог між культурами. І хоча естонські імена важко знайти у книгах з історії мистецтва, KUMU є достатньо цікавим та пізнавальним для любителів прекрасного, щоб ті його відвідали.
Населення другого за величиною міста Естонії Тарту сягає близько 100 тис. чоловік. Відоме раніше як Дорпат, його знають за одним з перших університетів у цій частині Європи, який було засновано королем Швеції Ґуставом ІІ Адольфом у 1632 році. Проте іноземці мають змогу захоплюватися містом лише з 1991 року, після здобуття Естонією незалежності, адже  через присутність у Тарту радянської військово-повітряної бази, раніше це було неможливо зробити. Відвідуючи Старе місто, варто згадати, що воно було зруйноване під час ІІ Світової вйни. За останні 18 років старовинні райони Тарту було відновлено, зокрема відреставровано більшу частину околиць, які цікаві своєю дерев’яною архітектурою.

Не буде перебільшенням сказати, що життя в сучасному Тарту зосереджене навколо університету. Протягом академічного року, через місто проходить сила-силенна студентів, багато з яких іноземці. Численні факультети пропонують навчання російською або англійською. Тарутський диплом цінується роботодавцями не тільки Естонії і Росії, а й інших країн також.

Гуляючи Старим містом у Тарту, варто виділити годинку для відвідин Музею іграшок – місця, де зібрано унікальну експозицію іграшок з Естонії, сусідніх країн і навіть Азії. Ляльки ХІХ сторіччя сидять позаду ведмедя Паддінґтона. Та найбільше вражає відвідувача виставка сумних ляльок з Естонії та Скандинавії. Деякі настільки депресивні, що диву даєшся, як батьки можуть таке дарувати своїм дітям.

Море, спа і перекуска

єстонія, море

Якщо бажаєте трохи перепочити від оглядин місцевих цікавинок, відвідайте один з числених спа країни. Щороку естонські спа-комплекси приймають понад 300 тис. людей, 80% з яких – іноземці. Їхня популярність обумовлена тим, що кілька століть тому було відкрито терапевтичну користь не тільки солоних балтійських вод, а й грязей на узбережжі і навіть далеко вглиб континенту. Сьогодні терапевтичний і косметичний масаж з використанням бруду та торфу пропонується у кожному естонському спа. Ці процедури рекомендовано для лікування багатьох недуг, починаючи із застуди та закінчуюючи ревматизмом.
Після кількох днів, проведених у головних містах країни, більшість туристів їде на день-другий до глибинки, часто абсолютно не займаної людиною. Естонські узбережжя та ліси приваблюють бажаючих поспостерігати за пташиним царством, а також є рідною домівкою для більш як 65 видів ссавців.

Ще однією візитівкою країни є 1,5 тис. островів у Балтійському морі, більшість з яких незаселена. Варто взяти човна і витратити кілька годин, щоб потрапити до цього незвіданого первозданного краю. Деякі острови малолюдні, тож там можна відпочити від цивілізації кілька днів. Деякі ж з них (особливо у сезон) переповнені людьми, тому потрібно заздалегідь перевірити це через місцеву туристичну аґенцію, вирушаючи у тур.

Солоденьке для Брежнєва

Естонія

Естонські кулінарні делікатеси можуть бути дивовижними. Однією з найпопулярніших закусок, яка продається повсюду людьми у традиційному вбранні, є мигдаль, який смажиться багатьма способами. Естонія також може претендувати на те, щоб бути домівкою марципану, зробленого із солодкого борошна та цукру. Його було створено фармацевтами для медичних цілей.

Першим центром виробництва солодкого делікатесу була найстаріша з нині функціонуючих у Європі аптека талліннської ратуші, яка згадується у письмових джерелах 1422 року. Кондитери почали займатися виробництвом марципанів лише у XVIII сторіччі. Найбільш відомим з них був Ґеорґ Студе, чия крамниця існує й сьогодні у Старому місті. Російські царі були постійними клієнтами – кораблі, забиті фігурками з марципану, відпливали до Санкт-Петербургу. Пізніше естонці не втомлювалися розповідати туристам, що великим фанатом місцевого марципану був радянський лідер Брежнєв. Замовлення на його 70-ти та 75-річчя були настільки великими, що місцеві марципанові фабрики мусили працювати 24 години на добу протягом тижня, аби задовільнити його.

Окрім солодощів, естонські ресторани готують цілу низку місцевих та зарубіжних страв. Перш за все, за рецептами Ганзеатської доби. Поряд із розмаїттям м’ясних страв, приправлених місцевими травами, завжди наявна свіжа морська риба. Рекомендуємо естонське пиво, особливо зварене невеличкими броварнями для місцевих потреб, інколи навіть для одного ресторану. Цей напій, часто приправлений травами чи медом, чудово поєднується з місцевою кухнею. Це саме стосується міцніших напоїв, наприклад, 40-45-градусного талліннського лікеру.

Головною вадою для польських туристів, які бажають відвідати Естонію, є відсутність прямого авіасполучення. Польські національні авіалінії LOT скасували рейс Варшава-Таллінн минулого року, в зв’язку зі світовою економічною кризою. Через це більішсть туристів мандрують автівками, що дозволяє також побачити по дорозі Литву й Латвію. Більш того, дехто навіть плаває на день з Таллінну до Гельсінкі. В розпал сезону щодня між естонською і фінською столицею здійснюється до 30 поромних рейсів.
Той, хто віддає перевагу авіаперельотам, може летіти через Копенґаґен, скориставшись послугами авіаліній SAS та Estonian Air. Політ до кожного з пунктів призначення триває лише півтори години, а час між авіарейсами може бути використаний для біглих відвідин центру міста – через кожні 20 хвилин від аерпорту відправляється автобус.

Джерело

Цей текст опубліковано завдяки The Warsaw Voice. Текст може бути використано лише за згоди авторів.

Переклад з англійської: Юрій Борисов

Facebook Comments

Залишити коментар

Коментарів

  • Нічого так країна.. На фоні колишніх союзних республік, це справжня Європа.

  • Ми з жінкою були в Таллінні минулої зими на Різдво. Враження феєричні! Казкове старе місто, доброзичливі люди, шикарний сервіс в готелі “Таллінк Експрес”. Їздили паромом до Ґельсінки – враження якнайкращі!!

  • Класна країна. Цього року також обов’язково відвідаю. Планую заскочити не лише до Таллінну, а й до Тарту.

  • Дуже цікава розповідь. Автор – молодець!

  • Вміє, але це не його оповідання, а переклад, що і вказано в кінці статті.

  • Зараз там не найкращі часи, але все одно, рівень життя найвищий серед колишніх радянських країн. Вони живуть не гірше, я б сказав, трохи краще за Польщу. А до кризи у Таллінні поважаючий себе спеціаліст менше ніж на 1000 євро не хтів йти працювать. Зараз чистими середня зп по країні десь 600 євро, пенсія – 300. У Таллінні цей показник вищий. Реально заробляти 700-1000, якщо з головою й маєш освіту. Жити в Естонії можна