Ханти-Мансійськ — місто майбутнього без майбутнього

 

Автор: Сергій Доля

Ханти-Мансійськ – фантастичне місто. Не зважаючи на те, що населення міста складає лише 75 тисяч, тут є шахова академія (на головному фото), концертно-театральний комплекс з органною залою, 2 льодові палаци, олімпійський басейн, виставковий центр, тенісний центр, 2 гірськолижні траси, встановлено біля 400 пам’ятників і скульптур, автомобільні розв’язки такі, що навіть Москва заздритиме, а замість світлофорів тут викопані підземні переходи, в яких влаштовують фотовиставки.

Ханти-Мансійськ – адміністративний центр Ханти-Мансійського Автономного Округу (ХМАО). Тут видобувається близько 55% всієї російської нафти. Округ сплачує до бюджету Росії 70000 рублів на секунду, але частина податків з видобутку чорного золота залишається у місцевій казні за рахунок чого місто бурхливо розвивається. За останні 10 років населення тут подвоїлося.

Крім того, округ займає перше місце в Россії за виробництвом електроенергії. Потужні електростанції також знаходяться у Сургуті та Нижнєвартовську.

Більшість будинків тут зроблено зі скла й бетону в “газпромівському” архітектурному стилі.

Усі спортивні споруди величезні й здатні прийняти чемпіонат світу.

Виставковий центр Югра-Експо за площею десь як московський Експоцентр. Концертно-театральний комплекс “Югра-класик” з окремою органною залою. Сам оргАн будувала відома німецька фірма “Йоганнес Клайс Оргельбау”, що займається будівництвом органів протягом 125 років. Орган 8 метрів заввишки й важить десять тонн! Клавіатуру цього могутнього інструменту оздоблено кісткою мамонтеня, знайденого на арктичному узбережжі. До речі, вік тварини близько п’ятисот тисяч років.

До появи на цих теренах нафтовидобувних компаній місцеві племена Ханти й Мансі мешкали у чумах.

Тому й у сучасній архітектурі часто простежується конусоподібний дах, що символізує мансійський чум. Він присутній навіть у федеральних будівлях, наприклад, у дизайні окружної податкової інспекції.

Будівлі у Ханти-Мансійську.

Пам’ятну стелу “Підкорювачам землі сибірської” також виконано у вигляді чуму. Її присвячено козакам, які підкорили сибірську землю. Висота стели 68 метрів, а зверху є оглядовий майданчик. На жаль, мені забракло часу, щоб на неї залізти.

У місті є університет, а студенти живуть ось у таких сучасних гуртожитках.

 

Житлові будинки виглядають дуже пристойно й сучасно.

Правда, я чув, що в зв’язку з нескінченими чемпіонатами світу й різноманітними фестивалями, які відбуваються у місті, багато старих будинків просто накрили сайдингом і замінили вікна на пластикові, а всередині це ті ж самі бараки з балонним газом, вигодами на вулиці й водою з колонки на подвір’ї. Під час саміту ЄС усі дерев’яні будиночки наглухо разом із вікнами затуляли парканами з високого зеленого профілю.

Не знаю чий це дім, але на воротах висів червоний серпасто-молотовий прапор СРСР, а з-за паркану стирчала фігура Леніна, яка раніше прикрашала центральну площу міста.

Минулої неділі у багатьох регіонах Росії відбулися вибори. Ханти-Мансійськ також було завішано передвиборчою рекламою.

У Медвєдєва такі білосніжні зуби. Прямо голлівудська зірка.

У місті є 4 православні храми. Найбільший з них – Храм Воскресіння Христового – просто велетенський. Висота головного куполу 60 метрів (як 20-поверховий будинок).

Перед храмом встановлено пам’ятник Кирилу й Мефодію.

Як було сказано раніше, дороги, мости й розв’язки такі, що МКАД може просто позаздрити, до того ж часто незрозуміло, чому неможна було обійтися звичайним світлофором, якщо по кожній з доріг, що перетинаються, машини проїжджають з частотою раз на хвилину. Замість цього тут будують довжелезні естакади. А ще тут є унікальний міст через річку Іртиш довжиною 1,3 км.

У центрі міста викопані підземні переходи (нагадую, що населення Ханти-Мансійську лише 75 тисяч!). У цих переходах миють підлогу й організовують фотовиставки.

У міській зоні багато парків. А це, мабуть, найулюбленіше для туристів місце, яке у народі називають “Мамонтами”.

Велетенські скульптури доісторичних тварин, більші у розмірі за справжніх мамонтів у 2,5 рази, видно здалеку. Загальна вага групи з 7 мамонтів — 70 тонн.

Окрім мамонтів у цій долині пасуться носороги, печерні ведмеді, коні й багато інших тварин. Туристи із задоволенням залазять на залізяки й фотографуються.

Між мамонтами й новісіньким культурно-розважальним центром “Арена-Югра” стоять 4 чуми для того, щоб розважати туристів.

Всередині чуму стоїть піч, а по боках два довгі столи для гостей.

Любителів місцевого колориту тут пригощають строганиною з муксуну, стерляді й оленини. На десерт заморожена чорниця з цукром.

А щоб сира заморожена їжа краще засвоювалася, трапезу супроводжують співом.

Після обіду незле й на оленях проїхатися.

У місті є два музеї; “Музей геології нафти й газу” і “Музей природи ти людини”, в якому ми були близько півтори години. Я не дуже полюбляю музеї, але в цьому було дійсно цікаво. Його оснащено за останнім словом техніки. В кожній залі встановлено дорогі проектори або інформаційні термінали з тачскріном.

Більш за все запам’ятався зуб мамонта розміром з добрий кавун, який можна потримати в руках.

І лук з тупою стрілою, з якого оглушували тварин, щоб не псувати їхнє хутро.

Я зауважив декілька речей, які видалися мені смішними. Наприклад, ця мережа аптек. Певно, власники хотіли написати “Аптека з кращими цінами”, а вийшло “Аптека з високими цінами”.

Це табличка на вході до храму.

Кола, лимонад, дюшес, крем-сода – мріяти, дійсно, більше нема про що! До біса мрії про Бора-Бора!

Загальне враження від міста залишилося категорично позитивним. Ханти-Мансійськ — це оаза розкоші посеред північного пралісу, такий собі Дубаї чи Саудівська Аравія. Але за цим пафосом приховано й багато багато соціальних проблем, таких як катастрофічна нестача дитячих садків або відсутність доступного житла. Наприклад, однокімнатна квартира тут коштує 3 млн. рублів (приблизно 100 тис. доларів) і квартир фактично не вистачає.

У 2002-2006 роках, коли зростали ціни на нафту, а половина основного нафтового податку залишалася в окрузі (зараз лишається менше 5 відсотків), у бюджеті з’являлися незаплановані доходи. Грошей було багато й місто смітило ними як хотіло. Саме тоді й з’явилися численні музичні, театральні й інші фестивалі, олімпіади й тому подібна розважалівка. Недаремно ті часи дістали тут назву діамантових.

Однак, важливо розуміти, що бюджет наповнює весь округ, а витрачає переважно Ханти-Мансійськ, який сам нічого не виробляє й не заробляє. В зв’язку з цим у великих містах округу, які мають якесь виробництво, дуже багато незадоволених розподілом грошей. Наприклад, мешканці Сургуту чи Нижнєвартовську з погано прихованим роздратуванням ставляться до Хантів, і їх можна зрозуміти — вони поповнюють бюджет, а ділять його у Ханти-Мансійську.

Звідси й саркастичні епітети та характеристики на адресу Ханти-Мансійську – “Село з асфальтом”, “Єврейський Північ”, “Ханти-Манжуйськ”, “Понти-Мансійськ”, “Столиця нафтового ельдорадо”, “Спальне місто середнього Приоб’я” тощо.
У місті дуже полюбляють гучні лозунги: Югра – територія спорту, Югра – територія екологічної небайдужості, Югра – територія надій, Югра – територія досягнень, Югра – територія здоров’я, Югра – територія майбутнього й т.д.

Жителі Ханти-Мансійську хвилюються, що їх об’єднають з Тюменню й перенесуть туди столицю. Тоді гроші й чиновники поїдуть туди, а в Хантах жити стане значно складніше.

Я питав у місцевих: “А що буде з вашим містом років так через 50, коли нафта скінчиться?” Найпоширеніша відповідь: “А нічого не буде. Поїдемо усі, а місто покинемо” Тож далеке майбутнє Ханти-Мансійську аж ніяк не безхмарне.

А поки це чудове місто притягує до себе нових жителів як магніт. Корінних Ханти-Мансійців тут практично немає — всі звідкись приїхали. Будь-яка місцева газета чи телеканал аж рябить від оголошень “Потрібен”, тож якщо ви плануєте змінити місце проживання, то Ханти-Мансійськ може виявитися чудовим вибором. Ласкаво просимо!

Переклад з російської: Юрій Борисов

Джерело: Страница Виртуальных Путешественников