Автор: Сергій Кудяшов
Кіпр в моїх планах не був приорітетним, але зірки на небі стали таким чином, що авіаквитки були взяті саме на цей острів. Завдяки сервісу Бравоавіа, я отримав знижку на перельоти у розмірі 150 євро. Більш детально про акцію можна прочитати тут. Ціна квитків на сайті Бравоавіа була рівна 160 євро, але вже майже наприкінці реєстрації сайт нарахував 20 євро комісії. Таким чином квитки обійшлися нам в 160+20-150(ваучер)=30 євро. Після того як квитки були взяті, треба було знайти де жити. Пошук на Каучсьорфінгу бажаних результатів не дав. Отож звернувся в групу на FB “Українці на Кіпрі”, де розмістив пост з просьбою захостити двох автостоперів на одну/дві ночі. На що отримав 3 пропозиції.
В зв’язку з курсом гривні вирішили їжу купувати вдома. Набрали мівіни, мюслі, печива на 350 грн. За кілька годин до вильоту подзвонив Дмитро, який обіцяв нас вписати у Лефкосії і запропонував трохи заробити: привезти три блока цигарок по 25 євро за упаковку (собівартість їх в Україні близько 10 євро). Тобто на кожному блоці сигарет я отримував по 15 євро. Вирішив отримати більше прибутку і замість трьох замовлених придбав ще один четвертий блок, який успішно продав в Лімасолі. Треба додати як саме ми провозили цигарки, одна людина може провозити тільки один блок цигарок, але наслухавшись лайфхаків від наших остарбайтерів в Італії, ми поклали цигарки, як в ручну поклажу, так і рюкзаки, які здали в багажне відділення. 2 пакета ручної поклажі + 2 наплічника в багажному відділенні = 4 блока. Єдине, за що я турбувався чи не буде мій 65 літровий наплічник завеликий для Wizz Air. Як виявилось – дарма турбувався: по габаритам він вписувався в норми перевізника.
Виліт з Жулян о 18:30 до аеропорту доїхали на двох тролейбусах. Посадка у міжнародному аеропорту Ларнака відбулась згідно розкладу о 21:15. Згідно плану, ми мали поставити намет на березі Солоного Озера це приблизно в 7-10 км від аеропорту. Половину шляху до озера подолали з львів’янином Олегом, який вирішив не витрачати гроші на таксі і дістатись свого готелю в Ларнаці пішки. На світанку зібравши свої лахи прокрокували у напрямку виїзду на Лефкосію. До слова, вже по приїзді додому, оцінюючи всю подорож загалом, вирішив, що найліпшим варіантом у цій ситуації було не йти до Солоного озера, а ночувати в аеропорту- там дуже класні широкі лави.
Типова вуличка на задвірках Ларнаки
Прокрокувавши пів-міста на напрямку Лефкосії вдалося застопити місцеву ларначанку Єлену яка їхала на роботу в столицю острівної республіки. В Лефкосії були о 9 годині ранку. Зконтактували з Дмитром, який забрав з центру міста та довіз до своєї домівки, де скинувши перенавантажений речами та їжею наплічник я знову відчув себе людиною. Легкий сніданок і ось Дмитро вже везе нас до історичного центру міста.
Пішохідна вулиця Ледра в центрі Лефкосії
Кіпр має надзвичайно цікаву історію але для розуміння сучасного становища острова раджу прочитати коротку статтю про Кіпрський конфлікт
Політична карта Кіпру
пункт пропуску на окуповану частину острова в історичному центі Лефкосії. Відкрили його тільки в 2008 році. До того часу потрапити з Республіки Кіпр (далі РК) в Турецьку Республіку Північного Кіпру (Далі ТРПК) можна було лише транзитом через інші держави.
Міграційки, які тра’ віддати північнокіпрським прикодонникам
Родзинкою Лефкосії є венеціанські стіни довжиною в 5 км. В Середньовіччі місто знаходилось тільки в межах цих мурів. Нині ця історична частина міста поділена навпіл між РК і ТРПК
Вежа з миротворцями ООН
Пару фото як турки використовують півтисячолітні мури
Фамагустські ворота
Ататюрк-звичайний
Вулична торгівля
Майдан Ататюрка
Нейтральна смуга РК і ТРПК в Лефкосії
Шкода, що на ретро автомобілях мене підвозили тільки на ЗАЗах, а на такому красені мабуть ніколи не проїдусь. Фото зроблене в ТРПК
Як облаштували мури в РК
Пам’ятник Свободі (РК)
Цвинтар посеред міста в Лефкосії (РК)
В одному з магазинів в центрі міста (РК)
На другий день перебування на Кіпрі ми вирішили відвідати Кіренею (турецькою Гірне) – місто на півночі ТРПК. Минувши паспортний контроль на вже знайомому нам пункті пропуску в центрі Лефкосії ми попрямували на об’їздну дорогу.
Фото зроблені в турецькій частині Лефкосії по дорозі до об’їздної
Банкаматік
На розвилці, де ми запланували стопити вже голосував афротурок. Я навіть встиг з ним привітатись як він застопив авто до Гірне. Водій – 84-річний дідуган їхав на свою дачу в околицях Гірне. Вже під’їджаючи до міста дід запропонував заїхати до нього на чай/пиво, а далі він відвезе нас до фортеці в Гірне, а згодом до замку Буфавенто. Та випивши каву і викуривши сігару дідунь передумав – везе нас тільки в Гірне.
На дачі в турка
Дроблю горішки ліщини які притягнув до пива турок-стариган
Дача якогось міністра ТРПК – біднувато як для України))
Вид на порт з фортеці
Християнська церква у західній частині фортеці
Вдалині видніється причал, який приймає паром з Туреччини
Експозиція амфор
Рештки човна, який затонув в 3 ст. до н. е.
Здається, це музей тортур
Афіша голосу Туреччини
Скеля на якій знаходиться замок Св. Іларіона. Фото зроблене в Гірне моєю колєжанкою.
Від Гірне до замку Іларіона вирішили йти пішки (взагалі це була дурна ідея, бо насправді там 16 км), вже на виїзді з міста нас підібрав турок і довіз до початку підйому на вершину гори. Далі застопили ще одне корито, на якому доїхали до замку. Курйозна ситуація вийшла з останнім водієм. Десь по середині шляху він запропонував зупинитися і зробити фото панорами Гірне, та вибрав місце поруч зі стоянкою військових, які примусили мене видалити фото. В принципі я винен сам, бо до початку серпантинів стояв борд з оголошенням про заборону зйомки на цій дорозі.
На підступах до фортеці
Дерево виявилось сильнішим за камінь
На вершині скелі нас очікував сюрприз – до гір підійшли хмари
Вдалині видніється Гірне
Від замку до Лефкосії доїхали на двох автомобілях.
Наступний, третій за ліком день зустрів нас дощем, який тривав з ночі аж до обіду. Оцінюючи нашу тижневу мандрівку мушу сказати, що Лімасол мені найменше сподобався.
Склалось враження, що Лімасол – це місто для пляжників, цікавих місць для туристів мало.
В Лімасолі найдовша набережна на острові
Вже після 15 години ми спробували поїхати в античне місто Куріон. Але поки ми доїхали до цього античного міста вже було 16:30, а він зачинявся о 17:00, тож нас не впустили, але пощастило хоча б утому що водій, який підвіз нас сюди повернув нас в Лімасол. Посиділи трохи в Маку, чекали поки нас забере наш лімасольський хостер Ігор. Його дружина Марія пригостила нас смачнющою лазанью, повечерявши та погомонівши, втомленні ми лягли спати. Зранку Марія відвезла нас в Колосі.
замок в Колосі
Нічим особливим замок в Колосі нас не зацікавив. Оглянули його за 15 хв. Наступним пунктом призначення мав бути вже знайомий нам Куріон. Пройшли пару кілометрів до потрібного нам повороту поки не застопили грека, який за його словами роздає гроші єврокомісії кіпрським фермерам. Грек не відразу зрозумів куди нам їхати, а коли збагнув швидко довіз нас до Куріону.
На цьому повороті простояли більше 20 хв поки нас не підібрав грек. Особливістю автомобільного руху в РК є велика кількість пенсіонерів-автомобілістів. Можете на них не розраховувати – вони точно не зупиняться для вас.
Над знайденою мозаїкою в Куріоні побудували укриття
Амфітеатр на 3500 глядачів. Після рестраврації у 1963 тут знову ставлять античні вистави.
Краєвиди з Куріону
Для заощадження часу ми не повернулись до головного входу в музей, перелізли через паркан і одразу опинились на старій дорозі Лімассол-Пафос і, що цікаво, можна було стопити в обидва боки і всеодно через десяток кілометрів виїдеш на автобан. На цій універсальній точці пинили литовську родину, яка й довезла нас до хайвею. Постоявши кілька хвилин з табличкою PAPHOS пинили чувака, який поспішав додому, бо в нього був рейс через 2 години з Пафосу до Лондону. Водій розповів, що кіпріотів зараз більше за межами Кіпру ніж на острові. Запитував про війну на Сході та дивувався, що від міста нашого проживання до лінії фронту 700 км, а від Кіпру до Сирії де нині теж триває війна 150 км правда не суходолу, а Середземного моря.
Дорогою до Пафосу
Пафос достатньо велике місто, ще й висадили нас м’яко кажучи не в центрі тож до набережної йшли більше години.
Трохи заблукали і натрапили на таке…
на правах реклами ))
Зайшли в Археологічний парк-музей Пафосу
Англійський маяк
Фортеця в порту
Порт у Пафосі. Мабуть найкраще фото за поїздку
Думали скупатись але вода була крижана
Церква Панагії Хрисополітіса. Це місце буде цікаве для паломників, бо за легендою до однії з колон був прив’язаний апостол Павло під бичування його батогом
Стопити додому почали, коли вже почало сутеніти. Пинили вантажний бус до Лефкосії. Водій, почувши що ми з України, запропонував приїхати повторно влітку і жити в його домі в кількох кілометрах від Айя-Напи.
Наступного дня ми мали побувати в Троодосі – гірському масиві в центрі острова. Дмитро відвіз нас на об’їздну дорогу Лефкосії. Точка була незручна, але десь через півгодини зупинився болгарин, який відвіз нас за місто на кілометрів 40.
Далі ми змінили ще 3 машини поки не опинились поруч з Олімбосом (всюди крім Вікіпедії цю гору йменують Олімпом)
Гори зустріли нас негодою
Тroodos square
Температура мінусова і сильний вітер. До цього ми не були готові. Лютував снігопад і вершина була в хмарах, тож ми вирішили спуститися трохи нижче до водоспаду Каледонія
Водоспад Каледонія. На вершині якогось дива бісилися британські тінейджери. Та й взагалі туристів з Британії на Кіпрі було чи не найбільше з тих, яких ми змогли ідентифікувати. До слова, місцеві двічі називали нас німцями)) туристів з Німеччини на Кіпрі теж не мало.
Дорога до водоспаду – це дуже красива стежка довжиною близько 2 км вздовж гірської річки.
Далі вийшли на дорогу до Олімбосу. Машин було обмаль думав перейти на іншу сторону дороги і стопити до Лімасолу, а далі додому. Та раптом зупиняється Андреас, на своєму Альфа-ромео і везе нас на Олімп, провів коротку екскурсію довкола Олімпу, а також запросив в ресторан на каву.
Андреас і Ольга на Олімбусі (1951 м). Це досить незвична гора – на її пік веде відмінна дорога, а на самій вершині знаходиться дві військові бази: кіпрська і британська. Андреас розповідав, що британці встановили тут радар, щоб прослуховувати СРСР.
Фото зроблене з Олімбосу. Можна розгледіти як острів закінчується і починається море. Андреас сказав, що у хорошу погоду звідси можна розгледіти Туреччину
Цей будиночок та земля навколо нього колись належали компанії з виробництва пива і вина КЕО, та пізніше уряд РК повернув його в державну власність і тепер ця будівля використовується для розведення кажанів. КЕО – підприємство головним акціонером є Кіпрська православна церква. В інтернеті обмаль інформації про неї, але з усних джерел на Кіпрі та з розмови настоятелем грузинського монастиря Давид Гареджі мені стало відомо, що церква в РК добре фінансово забезпечена, має власні землі та підприємства. Священики отримують зарплату як з держбюджету (зарплата сільських священників 650 євро, і це тільки те що виплачує держава), так і кошторису церкви. На початку економічної кризи у 2013 році церква запропонувала свій план допомоги країні, згідно якого частина церковної нерухомості мала бути передана в державну властність. “Дождь” сповіщав про те, що голова кіпрських православних мав зустрітися з патріархом Кирилом, щоб той у свою чергу бив чолом перел Путінішкой про кредит для Кіпру.
Автор фото Андреас
Від Тroodos square дорога розходиться у двох напрямках: На Лімасол і Лефкосію. Зупинилися сноубордисти, які поверталися в Лімасол і радо нас підвезли. Далі був дуже невдалий стоп на лімасольський обїздній, бус-шкарабарка, який довіз нас до повороту на Ларнаку і румунка Лаура, яка довезла майже під самий будинок Дмитра. Лаура розповіла, що зупинилась тільки тому, що згадала як саме голосувала в Бухаресті
В передостанній день мандрівки (субота) ми поїхали у Фамагусту (ТРПК). Цього разу з нами поїхав Дмитро. На мій пост у групі “Українці на Кіпрі” відгукнувся Артем і запропонував влаштувати екскурсію Фамагустою. Але так як він студент, то вільний час у нього тільки у вихідні. На Дмитровому авто ми доїхали до центру Лефкосії, далі перейшли на турецьку частину й крокували до об’їздної дороги. Це був мій перший стоп утрьох і він виявися дуже вдалим. Через 10 хв на табличку Gazimağusa (Турецька назва Фамагусти) клюнув англомовний континентальний турок, який знаходився на Кіпрі по справах.
Памятник Перемозі. Увінчує всю цю скульптуру Ататюрк. Мабуть, найстрашніший пам’ятник, що я бачив
Мури фортеці
Собор Св. Миколая побудований у 1348 році за зразком Реймського собору. Турки переробили цей храм у мечеть і назвали в честь свого воєначальника. Нині ця споруда являється символом міста.
Всередині собору-мечеті
Аби не забути коли наступний намаз
Руїни латинської церкви Св. Георгія
Зайшли в порт на вже забув який фестиваль – вхід 3 ліри (1 євро) – безлімітна кола, тарілка смаженої тюльки і салат з капусти.
бог рибалки
Фамагуста – це найкрутіший курорт Кіпру і саме тут відпочивали заможні європейці до 1974 року. Після поділу острова ця перлина залишилась за турками, потік туристів припинився. У місті є район під назвою Вароша, який створений для туристів з відповідною готельно-рестораною інфраструктурою. Але опісля операції Атілла цей район оточили колючим дротом і такою-сякою стіною. Так він і стоїть пусткою вже майже 40 років. Якщо порівнювати фото Вароші і Припяті, то складається враження, що скоріше заваляться будинки в українському місті-привиді ніж готелі Вароші.
снаряд поцілив в шахту ліфту
Погодьтесь, як на 40 років без господаря, ці готелі пристойно збереглись
Цією дорогою їздять тільки військові
Перший локомотив який здійснив рейс Фамагуста-Нікосія у 1904 році. Нині на острові залізничний транспорт не функціонує.
Колоніальний спадок – поштова скринька часів британської імперії
АЗС
Написи на стінах в закинутому будинку
Покинута барчуха
бог парковки
Як бачите на цьому фото закриту частину від решти міста відділяє металева сітка висотою в 1 метр
Артем та його товариш Володя розповіли нам про ситуацію в ТРПК: 30% прибутків ТРПК з ВНЗ. Сюди приїджають навчатися як іноземці, так і континентальні турки. По завершенні навчання отримують диплом турецького зразка. Є багато студентів з пост-совка, з якими у наших хлопців стаються ідеологічні конфлікти. ТРПК має власний прапор, але відсутній гімн, тож на урочистостях співають турецький.
Стоп додому був просто відмінний-вийшли за місто, постояли хвилинку і пинили “корито” з трьома турками, які до того ж солдати і показували відео з Вароші. Шкода, що англійської вони не розуміли – тож розмова не клеїлась, єдине, що я запитав за який стамбульський футбольний клуб вони вболівають і назвав імена турецьких футболістів, яких зміг згадати.
Автостоп в ТРПК чудовий!
В останній, сьомий за ліком, день перебування на острові Дмитро відвіз нас в Ставровуні
На вершині 700 метрової гори знаходиться монастир Ставровуні. Заснований в 327 році. Пережив напади єгиптян, мамлюків, кілька пожеж та реставрацію у кінці 1980-х
Монастир чоловічий. Монах на вході стежить, щоб жодна жінка не прошмигнула в середину
Вид з монастиря на церкву Всіх Святих. Якби автор вмів робити панорами, то читачі Невгамовних Бродяг могли б побачити як закінчується суходіл і починається море
Далі ми поїхали на схід в керунку Айя-Напи. Вирішили скупатись в Протаросі. Далі гайнули на мис Кабо-Греко
В час нашого візиту на Кіпрі почалась весна.
Вежі британської радіолокаційної станції на східній частині мису
“aварійний місточок”
Аби читачі розуміли, які грунти на Кіпрі
Вечоріло. Дмитро відвіз нас в Ларнаку. Ми спробували зайти в місцеву фортецю, але касир помітив, що мій студак вже прострочений. Тож всередину зайшла тільки Оля.
Сидячи на пляжі можна спостерігати як літаки знижуються для посадки в міжнародному аеропрорту Ларнаки
Церква Св. Лазаря- найбільша християнська пам’ятка Ларнаки
До рейсу залишалось близько 3 годин, Дмитро відвіз нас до аеропорту, де ми мирно похрапували в очікуванні рейсу.
Короткі нотатки у кінці подорожі:
Краще Кіпру (РК) може бути тільки Північний Кіпр (ТРПК) – такого висновку я дійшов, осмислюючи результати мандрівки. І якби я ще раз повернувся на острів Кіпр, то більшість часу я б провів на окупованій частині.
З собою ми взяли два лєвих студентських: один з них, яким користувався я, був вже рік як прострочений. Але нам вдалося абсолютно безкоштовно зайти в усі відвідані фортеці і музеї в РК і зайти за півцінни в Гіренейську фортецю.
Майже всі путівники використовують замість сучасної назви столиці Кіпру Лефкосії англійську колоніальну – Нікосія. Але на самому острові таке написання ви ніде не зустрінете. Ми трохи розчарувались, що заготовлена з дому табличка NIKOSIA нам може не знадобиться, але водії клювали на неї як в РК, так і ТРПК.
Автостоп на Кіпрі хороший. Але треба звернути увагу, що перед стопом на хайвеях треба дуже добре подумати над місцем для голосування. В ТРПК таких проблем не буде, скрізь обмеження в швидкості в 80 км/год і траси просто нашпиговані відеокамерами.
Кошторис подорожі:
Авіаквитки на двох туди-й-назад – 30 євро
Харчі які ми привезли з Вкраїни – 350 грн
Взагалом витрачених грошей на Кіпрі – 90 євро.
Чистий прибуток з цигарок – 60 євро
Тобто завдяки проданим сигаретам ми витратили на Кіпрі лише 30 євро
Аж студак звичайний брати чи тре айсік (міжнародний)?