Ла-Пас – столиця Болівії

Автор: Ніколай Гамайлюк

Якось мені випало провести 4 дні життя у Ла-Пасі. Не лише в самому місті, але й у його околицях.

Кажуть, що це найвище розташована столиця у світі – вона побудована на висоті 3660 метрів.

У місті значні перепади висоти, тож його мешканці керуються кількома правилами для життя:

– більше спати;

– менше їсти.

По суті, Ла-Пас ділиться на дві частини, власне на саму столицю Ла-Пас, і на Ель Альто – верхнє місто, що швидко розвивається – Аймара.

Розпочати знайомство з Ла-Пасом я вирішив звісно ж із центру, де й поселився.

Знаєте, якщо я до цього думав, що у Перу все дешево, то виявляється у Болівії ціни взагалі смішні!

Як вам таке: одномісний номер на центральній вулиці у не найгіршому готелі з туалетом – душем із гарячою водою, з телевізором, з кабельним телебаченням коштує лише 9 доларів на добу!

До міста я прибув пізно ввечері й закинувши лахи вирушив на зустріч з місцевим жіночим населенням, з яким списався напередодні).

Населення виявилось нічого так, з бару ми технічно перебазувалися до одного клубу, потім до іншого. І я зрозумів, що Ла-Пас мені вже починає подобатися…

Наступного дня я пішов вештатися містом. Чим гарний Ла-Пас, зі слів моєї нової знайомої, у ньому неможливо заблукати. Достатньо спуститися по вулиці вниз, і ти обов’язково потрапиш кудись у центр.

Втім, я завжди беру з собою мапу).

Ла – Пас, принаймні його центр – то суцільний живий ринок, купити можна багато чого саме тут і зараз.

Нахил вулиць досить значний, я завжди з цікавістю спостерігав, як великі автобуси гучно й натужно піднімалися догори.

А ще у центрі є музей коки, до якого я не міг зайти. Він цікавий, але не скажу, що супер. Багато корисної й чарівної інформації про виробництво коки і того, що з неї можна зробити. Коли я у Перу жував листя цієї диво-рослини, то долучався до стародавньої культури). Тож не все просто так).

А у цій самій будівлі непоганий. Рекомендую!

Після смачного обіду можна й прогулятися). Тим більше, Ла-Пас є ідеальним місцем для цього.

Отже, я вирушив на відомий «ринок відьм». Це місце знамените тим, що на ньому продаються всілякі народні лікувальні засоби, а також амулети й предмети сакрального змісту.

Деякі, наприклад ембріон лам використовуються для того, щоб закопати їх у куті нового будинку, аби все було добре.

Звісно, видовище досить специфічне.

Загалом місцеві не дуже полюбляють коли їх фотографують без дозволу, особливо у тому місці, де продаються амулети.

В ту мить коли я щось знімав, відчув ззаду удар по нозі. Першою думкою було, що зачепив хтось із перехожих випадково. Потім був ще удар, повернувшись я завважив дідугана, який щосили лупцював мене по кінцівці ціпком. Отакої!

Як вам отой гарбузик нижче?

До речі, зверніть увагу на те, як старанно жінки носять свої традиційні головні убори.

Втомившись вештатися вузькими вулицями, я вирішив перейтися до відомої площі, щоб насолодитися свіжим морозивом.

До речі, ще один цікавий факт. Не знаю з чим це може бути пов’язано, може з відсутністю гарних дівчат, але у Болівії лояльніше ставляться до гомосексуалізму, ніж у Перу, наприклад.

Як вам отака соціальна реклама?! Кожен десятий – гей.

І ось нарешті ми на площі з милою назвою Pedro D Murillo. Прогулянку завершено. Далі я перейшов до нічної програми… :))))

Переклад з російської: Юрій Борисов

Джерело: http://users.livejournal.com/_nikolya_/