Сьогодні мова піде про друге за величиною місто Латвії – Дауґавпілс. Воно специфічне тим, що понад 80% населення тут розмовляє російською, а не латиською. Пропоную вам прогулятися центром цього гарного містечка. Не дивуйтеся малій кількості людей – всі відсипаються після національного свята Ліґо, або десь на пікніках.
Як тільки не називалось раніше це 110-тисячне місто: Двінськ, Динабург, Борисоглєбськ. Напевно, найбільш русифікований населений пункт Латвії, тут навіть продавці з латиськими прізвищами на бейджиках самі звертаються до тебе російською, не знаючи, якою мовою ти розмовляєш. Проте, цей факт не заважає людям знати державну мову, і дуже часто російськомовні з Даугавпілсу знають її набагато ліпше за російськомовних, що мешкають у реґіонах, де латиші складають більшість.
Я б хотів наголосити, що саме російськомовні, а не росіяни. Росіяни живуть у Росії, в Латвії ж більшість російськомовних народилися тут і можуть бути за національністю не лише росіянами, а й поляками, литовцями, білорусами, українцями, ба навіть німцями.
Тож перейдемося вулицями Д-пілсу, починаючи від будівлі центрального залізничного вокзалу. Як на мене, будівлі дуже не вистачає таблички з назвою 🙂
Вулиця Ріґас, головна й пішохідна вулиця міста:
Прогулюючись містом, я намагався знайти відмінності. Відмінності між тим, що було 9 років тому й зараз. Відмінностей практично немає. Ті ж крамниці, лише зрідка нові вивіски. Все таке знайоме 🙂
Кафе “Побачення”:
Якщо придивитися, то можна побачити, що раніше тут був магазин LTS, і зовсім незрозуміло, чому магазин дитячих товарів залишив згадку про нього знизу вітрини:
Озираємося – в кінці вулиці видніється вокзал:
Дивимося ліворуч:
Цій кав’ярні також чимало років. Ми зайшли всередину з’їсти морозива. Більше ніколи не зайдемо 🙂 Дуже несмачно й по-радянському оформлений десерт вбив:
Це єдина будівля, якої раніше не було. Нова пошта:
Черепашки раніше не було. Нагадаю, раніше то років 8-9 тому 🙂
Самісінький центр, майже. Готель Латґола й торговий центр, прибудований до нього:
Латвійський ощадбанк на задньому плані існує в цьому місці, мені здається, раніше, ніж я ходити навчився:
Рідкісна вивіска російською. То є назва газети:
Бібліотека:
Праворуч можна роздивитися кафе “Старий друг”. Теж тут дуже давно стоїть:
Дім Єдності, він же ж театр:
Там вдалині, у будівлі з жовтої цегли колись був кінотеатр:
Готель Латґола з парадного боку й центральна площа міста перед ним – Площа Єдності:
Труднощі перекладу:
Дауґавпілський Університет:
Відновлена церква у парку:
А ось фонтану багато років:
Синагога:
Ходити з фотоапаратом по місту кумедно, люди дивуються, а водії машуть руками й позують 🙂
Автовокзал:
Колись давно кінотеатр, потім торговий центр, тепер меблевий магазин з обдертими плакатами «тут могла бути ваша реклама»:
Саме на цьому хідникові я робив перші кроки у своєму житті. Щоправда, завжди виходило так, що ходив тільки або праворуч за проїжджою частиною, або ліворуч (не в кадрі):
Якось я був разом із німецьким колегою у Д-пілсі по роботі, то він дуже здивувався назві “KGB”:
Це третій на сьогоднішніх світлинах парк:
А тут у радянські часи були каруселі:
Льодовий палац:
Російське консульство:
З VIP місцем для очікування відвідувачам:
Ось і все 🙂 Центр, можна сказати, обійшли! Репортаж закінчений!
Переклад з російської: Юрій Борисов
Джерело: zanderlv.livejournal.com
Досить непогано. Місто доглянуте, чисто. І це притому, що Латгалія є депресивним реґіоном. Втім, мені особисто Естонія й Литва подобаються більше. Вони більш західні. У Латвії ж майже 40% рос. мовного населення, а на сході країни практично усі. Якщо ви хочете відчути дух Латвії, слід їхати на північ країни – там латишів понад 85%.
Непоганий будиночок расєянє під консульство відгребли)
виходить росіяни = не європа?
Андрію, дивне питання
Безумовно, росіяни культурно й ментально не європейці. Хоча мені доводилося спілкуватися з багатьма рос мовними у Балтії – вони відрізняються від корінних русаків, все ж таки оточення сильно впливає. Проте, реґіони у яких домінує балтійське населення зовсім інші. Латґале і Курземе відрізняються так само, як Галичина і Донбас.
А я не згідний з тим, що міста Балтії, де переважає російськомовне населення, є “соціальним дном”. Наприклад, у Литві є таке містечко Вісаґінас, де литовську можеш за цілий день і не почути, але це місто постійно визнається найчистішим у країні за всіма рейтингами. У Таллінні, Клайпеді чи Ризі теж багато росіян, але вони не є совдепівськими. Звісно, ментальність відрізняєтсья, але не забувайте, що левова частка прибульців народилася і все життя прожила серед місцевих, це не могло не залишити відбиток. Деяких росіян у Балтії вже й одразу від місцевих не відрізниш. Коли я був у Таллінні, то кілька разів звертвався англійською, бо вони були схожі на естонців зовні, а у відповідь чув російську з помітним акцентом. Починав спілкуватися – росіяни.
А чим можна якнайдешевше дістатися з Києва(Львова) до Латвії?Буду вдячна за інформацію)
Миросю, найдешевший спосіб – це старий добрий автостоп 🙂
Більш цивільним способом…був колись потяг Сімферополь-Рига, який ходив через Київ. Здається, і зараз він є, але тільки влітку. Зі Львова є автобус до Вільнюсу, де можна пересісти на якийсь локальний транспорт до Латвії