Мадрид. Іспанія

Автор: Юрій Борисов

Мадрид – величезне й напрочуд цікаве місто, яке обов’язково потрібно відвідати.

Іспанія досить віддалена від України географічно. Можливо, саме тому наші співвітчизники не надто часто їздять в піренейському напрямку, віддаючи перевагу дешевшим (?) варіантам, на кшталт Туреччини, Єгипту чи Центральної Європи.

Люди вважають, що оскільки ця держава знаходиться далеко, то переліт забере купу грошей. Це так. Якщо летіти українськими авіалініями з Києва.

Також, небезпідставно більшість думає, що іспанську візу важко отримати. Це правда. Але можна увімкнути мозок і відкрити шенген у консульстві Словаччини чи Польщі, де вимагають мінімум документів.

Далі доїхати автобусом зі Львова до одного з польських міст, а вже звідти летіти НАБАГАТО дешевшими рейсами на піренейський півострів, щоб побачити, без сумніву, одну з найцікавіших країн Європи.

Знайомство з латинським світом я розпочав зі столиці Королівства Іспанія – Мадриду. Забігаючи наперед, скажу, що відтепер це одне з двох моїх найулюбленіших міст світу (друге – Стамбул).

Як і в багатьох європейських мегаполісах, у Мадриді проведене метро до аеропорту. Загалом, в іспанській столиці 12 ліній цього виду транспорту (на майже 5 млн. населення, разом з Хетафе та іншими містами-супутниками). Знак підземки виконано у формі ромбу:

Для автобусів і таксі виділено окрему смугу:

Таксі легко розпізнати за червоною діагоналлю (нагадує форму збірної Перу з футболу):

У центрі немає проблем з підземними парковками (привіт Києву):

Роздільний збір сміття, як і будь-де у Європі:

Іспанці подібні за ментальністю до нас – дуже відкриті люди. На вулиці до Вас легко може хтось підійти й щось почати розказувати. Те, що Ви не розумітимете іспанської, мало кого обходитиме.

До речі, хочу попередити, англійську навіть у туристичних місцях розуміють одиниці, тому наполегливо рекомендую придбати розмовник і вивчити бодай кілька основних фраз еспаньолом.

Схожість у ментальності з українцями добре помітна вранці, коли місто в прямому сенсі засипане сміттям (а одного разу я навіть бачив місцевого божевільного, що дзюрив у центрі Мадриду серед білого дня, але то все ж таки була людина несповна розуму – що з неї візьмеш!). Та на відміну від України, комунальні служби одразу прибирають й ретельно вимивають вулиці:

Місто – інтернаціональне. Причому тут дуже чіткий розподіл праці між іноземцями.

Зокрема, китайці (спочатку думав, що іспаномовні філіппінці, та ні – китайці) тримають роздрібну торгівлю овочами й фруктами. Вихідці з Піднебесної почувають себе у Мадриді досить комфортно – облаштовуються, народжують дітей:

Латиноамериканки працюють касирами у супермаркетах:

Араби та турки тримають невеликі кафе й торгують шаурмою чи кебабами:

Африканці ходять групами по 5-6 чоловік з білими мішками, набитими різним мотлохом – переважно дешевими підробками відомих брендів годинників, сумок і одягу.

Зазвичай, у них є старший, який з кимось переговорюється по мобільному. Побачивши на обрії поліцейський патруль, вихідці з Чорного континенту миттєво згортають свій нехитрий крам і зникають у лабіринтах Старого міста.

Поліція тут дійсно поважна структура. Викликати її потрібно за номером 091:

Інколи й викликати не треба, сама під’їде. На конях:

Також, стражі правопорядку активно ганяють на мотоциклах. Фото позичаю в пана Лосєвського, бо сам не зробив. У нього, взагалі, досить цікавий ЖЖ про спецтехніку різних країн. Рекомендую –mib55.livejournal.com.

До речі, в мотоциклетної поліції інший телефонний номер – 112:

Іспанці – дуже азартні люди. Мало не на кожному кроці – лотерейні кіоски:

Поштові скриньки легко сплутати з урнами:

Але насправді урни виглядають так:

Або ось так:

Для повної картини місцевої інфраструктури викладаю світлину мадридського пішохідного світлофору:

Сфотографуємо й каналізаційний люк:

Симпатично оформлені інформбюро для туристів:

Дерева підв’язують:

Що ще кидається в очі – велосипеди у Мадриді не надто популярні, на відміну від більшості європейських міст:

Дуже колоритні балкони:

Десь о першій дня сонце починає добряче припікати. Години до сьомої вечора на вулиці знаходитись нереально, тому місто засинає – починається так звана сієста. Мадридці рятується від спеки за допомогою ставень:

Або циновок:

До речі, що дуже сподобалось, іспанці практично не користуються кондиціонерами. Як правило, у кожній кімнаті стоїть по вентилятору (а інколи навіть два), що тут називають соковитим іспанським словом «вентіляльОр».

Як я вже писав вище, біля сьомої вечора спека спадає. А тільки-но сонце сховається за обрій, стає навіть прохолодно. Тоді Мадрид знов оживає. Люди, немов горох з драного мішка, висипаються на вулиці міста. І не тільки люди:

Але я забігаю наперед. Ще не всі денні фото показав.

Подорожуючи Іберійським півостровом, я робив невеликі замітки. З Вашого дозволу, викладу свої враження від першого проведеного дня в іспанській столиці.

“Якщо коротко про Іспанію, то люди приємні, хамон смачний, вино п’ється як компот, жінки доволі симпатичні, поліція ганяє на моторолерах, лимони аргентинські, мандарини уругвайські, касирки у супермаркетах чи то перуанки, чи то болівійки, багато циган і негрів, у ботанічному саду поспіли лимони й цвіте магнолія, продукти дешевші ніж в Україні.”

Чим ще дуже сподобалось місто, так це оформленням вивісок і вітрин. Не дивно, адже Іспанія – Батьківщина не одного всесвітньо відомого художника! Багаті мистецькі традиції добре проявляються у зовнішній рекламі. Відчувається стиль.

Винна крамничка:

Книжковий кіоск:

Перукарня. Керамічна плитка дуже подібна до відомої португальської «азулєжу». На превеликий жаль, не знаю, як вона називається у Іспанії:

Аптека:

Магазин іграшок:

Піццерія:

Ресторан:

Якийсь фаст-фуд:

Слюсарня:

Ресторан «Корова Вероніка» (vaca – це «корова» іспанською мовою):

Диско-паб «Game Over»:

А в цьому клубі грають старий добрий чорний блюз:

Стріт-арт теж симпатичний:

Не менш красиві вивіски з назвами вулиць!

Вулиця Ісуса:

Вулиця Святого Хосе:

Вулиця Святої Полонії:

Вулиця Крістофа чи то Фукара, чи то Фуґґера:

Вулиця Баклажанна:

Архітектура також має свій неповторний стиль:

Монастир:

Елітне житло:

Житло трохи простіше:

Еко-дім:

Дуже красивий парк Ретіро:

Пропоную читачам прогулятися разом з нами до Мадридського Ботанічного саду, в якому ростуть лимони й літають дикі папуги. До речі, дивно, що цитрини стиглі на початку серпня. Наскільки мені відомо, ці фрукти у Північній кулі збирають перед Новим Роком.

Вперше у житті побачив зелений мандарин:

Щось схоже на хурму, але можу помилятися. Ботанік з мене слабкий, на відміну від ботана:

Тропічна рослинність:

Загалом, сад доволі цікавий і повністю вартий двох євро – саме стільки коштує вхідний квиток. Оскільки Іспанія розташована у субтропічному поясі, то рослини переважно звідти. До речі, натрапив на …буряк! Отак от, співвітчизники. Звична на кожному українському столі рослина є екзотикою для іспанців. Буряк був настільки нещасний і випалений південним сонцем, що я навіть не став його фотографувати.

Частина ботсаду переходить у парк:

Дитина зосереджено дивиться на фонтан. Зверніть увагу на розмір листя каштану над хлопчиком:

Отож, Мадрид – місто багатокультурне й дуже цікаве. Можливо, тут немає такого блиску й помпи, як у розпіареній у нас в усіх усюдах Барселоні, але іспанська столиця напрочуд динамічна й жива. І, не зважаючи на великі розміри, затишна. Особисто я анітрохи не жалкую, що витратив п’ять днів свого життя на неї.

Іспанці – добрі й відкриті люди, позбавлені дурних й нікому непотрібних понтів. Але це в жодному разі не значить, що мадридці якісь колгоспники! Зовсім ні!

Навпаки, у кожному їхньому рухові відчувається дуже багата внутрішня культура, впевненість у собі, розуміння власної вартісності. Тільки при цьому ніхто не показує, що він кращий за тебе. Порода, так би мовити.

Особливо це стосується жінок. До речі, іспанки – гарні. Є в них якийсь вогник і шарм.

Тепер щодо футболу. Чомусь я завжди думав, що «Реал» – беззаперечний лідер вболівальницьких симпатій у Мадриді, причому з великою перевагою. Тим більшим було моє здивування, коли я зауважив, що у футболках «Атлетико» там ходить не набагато менше людей, а, якщо бути чесним, десь так само. Дітлахів у кошулях «Барси» я до уваги не брав, гадаючи, що то туристи.

Але одного вечора і в цьому почав сумніватися. Я зупинився поблизу бару, де саме транслювали «Реал»-«Бетис», і одним оком зазирнув у вікно.

До мене підійшов маленький хлопчик, явно місцевий, що перед цим копав бляшанку з під пива, і з непідробним інтересом став стежити за перебігом подій у матчі двох королівських клубів.

Потім він звернувся до мене іспанською, питаючи за кого я. – “За Реал”, – відповів я.

Хлопчина гонорово тицьнув у себе пальцем і сказав: – “А я за «Барселону»”.

Отак от.

Наостанок, хочу розповісти про цікавий випадок, що трапився зі мною в останній вечір перебування у місті.

Прогулюючись ввечері містом, натрапив на одну цікаву антикварну крамничку. Зайшов, бо люблю всякі оці листівки та старі фото.

Всередині до мене привітались троє іспанців передпенсійного віку – дві огрядні колоритні жінки й худорлявий чоловік, що радше нагадував цигана, хоча не берусь стверджувати, бо у етнографії не дуже сильний.

Одна жінка спитала мене іспанською, звідки я. Я відповів, що з України. І що ви думаєте? Трясця, даю гарантію: скоріше «Металург» (Запоріжжя) стане чемпіоном України, ніж ви здогадаєтесь! Тріо продавців затягло: “Дивлюсь я на небо та й думку гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю”!

Ось адреса цієї чудової крамниці у столиці Іспанії: Antiguedades, Prado, 8. В самому центрі!

Зупинитися у Мадриді раджу тут – Residencia-Alvaro.

Це в самісінькому центрі, поблизу станції метро Tirso De Molina. У серпні 2013 кімната в шикарній квартирі коштувала 30 євро. Хазяйку звати Тете, дуже мила й приємна жінка. Якщо будете в неї, обов’язково передавайте мої вітання!

Booking.com