Світ очима бродяг

Архіпелаг мумі-тролів

АРХІПЕЛАГ МУМІ-ТРОЛІВ, Гельсінкі

Автор: Юрій Борисов

Гельсінкі, що, розташоване на 315 островах,  не може похвалитися помпезністю Праги чи аристократичністю Відню, духом старовини Києва або нью-йоркською метушнею. Натомість фінська столиця напрочуд затишна, тут усе – для людей.

Я пливу поромом з Таллінну через Фінську затоку в компанії галасливих босняків, що святкують переможний для їх збірної футбольний матч, та фінських студентів, які скупили мало не весь алкоголь у припортових крамницях.

Один особливо експресивний вболівальник, під дружній регіт своїх знайомих, грається з фанфарою. Протяжні звуки ледве не доводять до інфаркту переляканого дідуся, що мирно собі дрімав із натягнутим на обличчя капелюхом.

Хтось заводить: «Боснія, Боснія!». Починаю розпитувати, хто такі,  – виявляється, заробітчани. Що ж, балканці завше охоче їхали до країн Північної Європи в пошуках кращої долі.

АРХІПЕЛАГ МУМІ-ТРОЛІВ, Сенатська площа

Гарячі хлопці

У Фінляндії з кадрами, як і в багатьох розвинених країнах, проблеми – молодь важко працювати не прагне, тож нішу на ринку праці поволі займають зговірливіші емігранти.

Фінський берег зустрів їх і мене сонячним ранком. Проте на березі я відчуваю, що це все ж таки північна країна і найпівнічніша європейска столиця після Рейк’явіку – сильний пронизливий вітер дме з моря, на термометрі – лише кілька градусів тепла.

Фіни дійсно такі гарячі, як в анекдотах. Тільки-но виглянуло сонечко, як молодь виходить на вулицю в шортах, а дехто й у футболках. Щодо одягу ніхто не комплексує, на тубільцях можна побачити що завгодно. Особливо колоритно виглядає хлопчина у кедах, літніх бриджах, пуховику та зимовій шапці.

Не зважаючи на те, що в місті діє метро (і це при лише 560 тис. населення!), більшість фінів полюбляють їздити на велосипеді, бо доріжки для роверів є скрізь. Двоколісного друга можна без проблем взяти й на прокат, але я – переконаний пішохід – рішуче відкидаю цю думку, адже це місто створене для неспішних прогулянок.

Лосі і нюхмумрики

Сусідні естонці дражнять гарячих фінських хлопців  “лосями” . Бо саме лось є символом цієї країни. Фіни нещадно експлуатують рогату тварину, ліплячи її на будь-які сувеніри –  значки, магніти, календарики, футболки.

АРХІПЕЛАГ МУМІ-ТРОЛІВ

Цілий поверх фірмового магазину Kankurin Tupa у центрі Гельсінкі присвячено мумі-тролям. Особисто в мене – прихильника цієї казки ще з дитинства, – стався невеликий культурний шок: тут увесь простір заполонили іграшки у вигляді мумі-тролів, гатіфнатів, гемулів, маленьких Мю, нюхмумриків і навіть самотньої Мари, яку так боялися маленькі герої казкових повістей Туве Янсон. Є футболки, магніти, чашки і навіть краватки з казковими персонажами. Я відчуваю себе зовсім юним, так і хочеться впасти у цю купу пухнастих персонажів! Гальмує вибір те, що коштують вони недешево. Банальний магнітик з мапою Фінляндії чи лосем – від ?5, найдешевша дитяча іграшка – від ?12. Знаєте, що? Не заходьте сюди з дітьми, інакше ризикуєте залишитися без копійки!

А от куди можна сміливо зазирнути, так це до магазинів товарів ширвжитку. Це щось на зразок розповсюджених в Україні крамниць «Все по 8 грн.». Тільки тут це називається «Все по ?1», або по ?2, ?3 і ?5.  Потішний дідусь-продавець з довгим сивим волоссям та в бейсболці Suomi з буддійським спокоєм довго чекав можливості зачинитись на обідню перерву, доки ми не набрали купу різного мотлоху – здається, таки не китайського, а місцевого виробництва.

Алкотуризм

Тривалий час Фінляндія входила до складу Російської імперії – й це сильно відбилося на архітектурі та пам’ятниках міста. Втім, все це дуже органічно поєднується з навколишніми європейськими будівлями.Біля Торгової площі можна побачити двоглавого орла, а на головній площі міста Сенатській стоїть пам’ятник російському імператору-реформатору Алєксандру ІІ. Він удостоївся монумента за те, що за нього Фінляндія одержала фактичну автономію і парламент, чого не було в самій Росії, а також власну валюту.

Росіян, як ви зрозуміли, тут теж чимало, все ж таки звідси – лише 250 кілометрів до кордону з ними. Після Другої світової війни Фінляндія проголосила політику нейтралітету і розбудови партнерських відносин з усіма сусідами. Тому, скажімо, для мешканця Ленінградської області (вона й досі так називається) отримати фінську візу не складає проблем. Тож тисячі туристів з Пітеру їдуть сюди на вихідні, підтримуючи своїм рублем фінську економіку.

Деякі фіни теж полюбляють вояжі до сусідніх російських міст, насамперед через те, що там набагато дешевше спиртне. Чутки про якийсь окремий “фінський алкоголізм” не виявились аж таким перебільшенням. На вулицях вештається чимало молодиків фінської зовнішності явно «під мухою». П’яні фіни дуже галасливі, але не агресивні, а навпаки доброзичливі та потішні.

Виявляється, субота – традиційний день молодіжних гулянь у Гельсінкі, коли представники найрізноманітніших субкультур і течій збираються і… відриваються по повній.

«Ми якось зустріли біля свого готелю двох парубків. Один з них пропонував нам скуштувати коньяку з колою. Коли ми відмовились, дістав косяк. Я йому кажу, що ні, я за кермом. Тоді він попросив допомогти транспортувати товариша, а той лежить просто неба і повторює, що йому капут», – сміється росіянин Володимир.

АРХІПЕЛАГ МУМІ-ТРОЛІВ, Гельсінкі

Суоменлінна або Свеаборг

Велична фортеця Суоменлінна (шведською мовою – Свеаборг) побудована шведами у середині 18 столітті. Вона розташувалася на одному з 315 (!) островів міської зони. Ця кам’яна споруда є знаменитим пам’ятником військової архітектури і належить до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Дістатися форпосту дуже легко і швидко – від причалу Торгової площі туди щогодини курсують катери. Квиток в обидва боки можна придбати в автоматі. Що характерно, при посадці проїзні документи ніхто не перевіряє, але напис англійською попереджає про штраф у розмірі ? 80, тож європейці воліють не ризикувати.

Посередині між портом і Суоменлінною на крихітному клаптику землю стоїть маленький дерев’яний будиночок. Його не зносять – приватна власність у Фінляндії понад усе. Гадаю, що в нашій країні власника будівлі вже давно б змусили переїхати подалі з очей туристів.

Катер вивантажує нас у Адміралтейській бухті. Поблизу розташований дитячий майданчик. Купа дітлахів, голосно регочучи, стрибає, бешкетує та грає у квача. Їхні веселі дзвінкі голоси чути мабуть на сусідніх островах. Придивляюся до плит, якими встелений майданчик: гумові!

«Це щоб дітки, боронь Боже, не забилися», – пояснює  літня фінська пані.

Фортеця й справді справляє сильне враження. Вздовж похмурих величних стін старі гармати войовничо задерли свої дула до неба… Квиток, придбаний на катер, діє впродовж восьми годин. Здавалося б, цього більш, ніж достатньо, аби обійти фортецю, стіни якої по периметру завдовжки приблизно шість кілометрів, проте їхати звідси я не хочу. Так і сидів би вічно у затишному північному кафе, насолоджуючись чашкою кави та розглядаючи пароплави, що немов білі хмарки сновигають туди-сюди по небесно-блакитній поверхні Балтики.

Море спокою

Гельсінкі побудований таким чином, що до моря виходять практично всі райони.

Оминувши термінали з велетенськими пасажирськими лайнерами та військовими крейсерами, несподівано потрапляю до величезного парку з карельських берізок, що похилилися до балтійських хвиль. За парком опиняюсь в житлових районах. Будинки добротні, але прості, без архітектурних витребеньок. В усьому відчувається північна витримка. Дуже багато скляних лоджій. Ще один поворот –  і очам відкривається неймовірної краси православний Успенський собор, розташований на гранітній скелі.

Повітря у Гельсінкі настільки чисте, що голова йде обертом – всі ж промислові виробництва винесено далеко за межі міста.

Машини на вулицях трапляються частіше за людей. Якщо по центральних вулицях ще хоч хтось ходить, то варто лише збочити у якийсь провулок –  і все наче вимерло. Десь після 16-ої години столиця Фінляндії стає майже абсолютно порожньою. Лише поодинокі перехожі та купка скейтерів біля портових терміналів нагадують, що тут хтось мешкає.

Наостанок спускаюсь до Балтійського моря, годую хлібом лебедів, які з поважним виглядом гойдаються на хвилях, кидаю пару камінців у воду та повільно чимчикую до свого порому. Самотній маяк на краю бухти заливає світлом навколишні острови, які, немов кільце астероїдів далеку планету, оперізують це затишне місто. Місто, що створене для людей.

Варто побачити

Суоменлінна (Свеаборг)– шведська фортеця, побудована в середині XVІІІ століття для захисту міста. Є пам’яткою військової архітектури та захищена ЮНЕСКО. Розташована на острові, якого можна дістатися за 15 хвилин катером.

Торгова площа (чи Торговельна?) Гельсинки виходить на берег Балтійського моря. Тут діє плавучий ресторан, базар, де можна придбати екзотичні спеції, дари моря, ягоди, сувеніри. Є причал, функціонує багато прогулянкових катерів і яхт.

Успенський Собор – найбільший православний храм Західної Європи, розташований на мальовничій гранітній скелі.

Сенатська площа – в центрі міста. Тут фіни зберегли  пам’ятник російському царю Алєксандру ІІ, який надав автономію північній провінції імперії

Як дістатися

Літаком: Київ-Гельсінкі-Київ – від €200. Автобусом: Київ – Таллінн – близько 500 грн. Далі поромом – від €15  в обидва боки. Потягом: Київ – Санкт-Петербург – близько 500 грн. (плацкарт). Далі автобусом – €15-35 в один бік, в залежності від класу автобусу.

Facebook Comments

Залишити коментар

Коментарів

  • Гарна країна Фінляндія…

  • Де фото фортеці Суоменлінна? щось я на форумі її не бачив, а ще скажу що фото в статті можна було б і більше викласти, а саме коли іде опис тої чи іншої споруди.

  • Артеме, там же є лінк на фото в кінці статті.

    “Детальний фотозвіт дивіться тут”

    Це для кого написано?

  • Одна із найулюбленіших моїх дитячих книжок – саме про чарівних мумі-тролів! Дуже влучна назва статті!

  • Приятно читать! оЧЕНЬ СПАСИБО! Прям захотелось туда, посмотреть на людей в шортах и пуховиках!))

  • Насправді, в Гельсінкі нема на що дивитися. Той самий Таллінн, з історичної точки зору, набагато цікавіший. За Стокгольм я взагалі промовчу. Одного дня цілком достатньо, щоб ознайомитися з фінською столицею і більше туди ніколи не приїжджати

  • Валіку, гарне місто. Дуже затишне й спокійне. Є багато цікавих музеїв. Історії вам мало? Пливіть на катері до Суоменлінни, в центрі багато всяких старих будівель. Є дуже стильні сучасні клуби. Є зоопарк Коркеасаарі. А ще у Гельсінкі постійно відбуваються всякі фести, й не лише металеві. Коли я був, наприклад, приїздив Massive Attack. До Таллінну можна дістатися за 2-2,5 години, якщо вам те місто так вже подобається. Гельсінкі значно приємніші за Стокгольм хоча б тому, що тут немає такої армії афро-азійскьих мігрантів як у столиці Швеції…

  • Кантеле,

    Расово чисте місто? гггг а у вас нацистські нахили!

  • Валік,

    А вам приємні юрби неохайних негрів і азіатів, які вештаються без діла містом? До чого тут нацизм?

  • mayachnia povna stosovno kolorovykh – u Helsinki jikh vzhe mabut ne menshe nizh u Stockholmi. a jak maisto, Stockholm nabahato tzikavishyj

  • Shved,

    Кожен кулик…?)))

    Я нічого не маю проти Стокгольму. Згідний, що у ньому більше всього. Це й не дивно, бо він, по-перше, втричі більший за населенням. А по-друге, Стокгольм тривалий час був столицею потужної морської імперії. Зрозуміло, що там більше усіляких палаців і церков набудовано буде!
    Я до того веду, що Гельсінкі теж по-своєму кльове місто. Я не згідний з Валіком, який каже, що там нема на що дивитися!

  • Кантеле,

    Ну а на що там дивитися, окрім Суоменлінни? Є пару костьолів у центрі, будівля пожежної станції ще нічо так і ВСЕ. Решта – новобуд. Навіть ті будинки, які повинні виглядати старовинними. Коли придивляєшся, бачиш, що це також новобуд. Я теж проти Гельсінкі ніц не маю, де ви побачили якісь образи на адресу цього міста? Ви читайте уважно. Я лише пишу, ЩО У СТОЛИЦІ ФІНЛЯНДІЇ НЕМА НА ЩО ДИВИТИСЯ В ПЛАНІ ІСТОРІЇ І ОДНОГО ДНЯ ДОСТАТНЬО ЩОБ ПОСТАВИТИ ГАЛОЧКУ

  • А мне город понравился! Валик ЛОЛ

  • Valik ty tupe bydlo! ya v Helsinki vchusya – klasne misto, ty hoch buv tam kolys krytyk znaywovsia

  • Так, а ну припиняймо! Кожне місто цікаве по своєму. Як можна порівнювати їжака з мотоциклом? Що ви як діти! А ти Валік теж думай, коли пишеш провокативні пости.

  • Ось і тролі малолітні прокинулися))) Маккароне, і в якому навчальному закладі ви навчаєтеся?)) можна поцікавитись?))) судячи з вашого посту, максимум це жмеринське ПТУ))

  • Свенск,

    То я пишу провокативні пости? Де і в якому місці вони провокативні? Я лише висловлюю свою думку. У нас ніби демократія, якщо я не помиливсь.. Якщо комусь правда очі коле, що Гельсінкі нецікавий для туриста, то звиняйте. Я ще раз повторюю: Таллінн і СТокгольм набагато цікавіші. А у столиці фінки робить нічого

  • Валік,

    Дивитись є на що у найзабитішому селі. Людина, якщо бачить гармонію, то відшукає її будь-де. А нецікаво, як правило, нецікавим людям. Подумайте над цим

  • оооо ми переходимо на особистості. аргументи скінчились значить

  • Валік, шо тобі не подобається? мо досить тролити?

  • ще й тролем назвали. я фігєю без баяна

  • валік//Ваш коментар очікує на модерацію.грудня 13, 2011 [ 14:35 ]

    ще й тролем назвали. я фігєю без баяна

    **************************

    феню полюбляєте?))) ггггг

  • Валик, ты тупое чмо понял предур конченый абы абасрать

  • ще один високоінтелектуальний пост! а ну виліз з-за компу й побіг уроки робити!

  • Миха, ще раз таке напишеш – отримаєш бан

  • “на тубільцях можна побачити що завгодно”
    “Автохтонах”, випевно, хотіли скащати?

    “Гадаю, що в нашій країні власника будівлі вже давно б змусили переїхати подалі з очей туристів.”

    Якби ж то! Чи Ви бачили славетний Кам*янець? Таж усілякі шкаворіжні халупи обросли його, немов черепашки судно!
    А про Киїів – і взагалі говорити страшно: там ті самі шкаворіжні халупи (цього разу в переносному значенні) майже повніст. поховали під собою київську старовину! за останні кілька років мивтратили там не один десяток (!!!) унікальних споруд!
    А в цілому пост (і не тільки цей) цікавущий))). Спасибі авторові!

  • Щодо алкотуризму: чи чули про “чарку Маннерґейма”? Кажуть, Маршалові страх не подобалася місцева горілка, і він
    наказав\попрохав (потрібне знаючому підкреслити) свого друга (здається, доречі, – Росіянина за національністю) придумати вартний напій. Не пам*ятаю, які там компоненти та пропорції (їх називали в документальному фільмі), але Карл Ґустав Еміль був у захваті. А що офіцерам за статутом належалася лише одна чарка (чи то на тиждень, чи то на день), то її вже намагалися наповнити якомога більше: рідина аж піднімалася невеличким “пагорком” над вінцями чарки. І звичайно, вихилити її намагалися, не проливши ані краплі. Згодом саме така форма наповнення чарки (звісно, саме Маннерґеймовим “трунком”) і вихиляння стала традицією.

    Доречі – чи не знає шановна громада ще яких-небудь подробиць цього ритуалу (якщо взагалі є такі)?
    І чи пам*ятають ще зараз у Суомі про цю традицію?
    Бо хоч і пиття – а все ж культурне надбання.

  • На жаль, про чарку Маннергейма нічого не чув(