Румуни

Автор: Ґєорґій Красніков

Румуни – дуже колоритна й самобутня нація на південному сході Європи.

Щоб краще відчути ситуація трохи відійду від теми.

2008 року, ми верталися з Ісландії, й опинилися на вокзалі міста Твєрь у Росії, де чекали на електричку. Завжди після повернення з Західного світу відчувається наскільки тут не як там, але у даному випадку кидалось в очі саме те, наскільки тут інші люди.

До цього ми подорожували на поромах, літаках, європейська публіка зазвичай була розслабленою, погляд у європейця дуже спокійний, навіть трохи неживий. Навіть у європейських закапелках в людей все добре, виглядають вони забезпеченими й безпроблемними.

На теренах же колишнього СРСР в кожної людини на обличчі можна прочитати усю її біографію, всі її життєві проблеми, лиця в пострадянських людей, особливо у провінції значно жвавіші.

Так ось, за цією класифікацією румуни однозначно належать до «СНД-шних людей» – ті ж самі вирази облич, ті ж самі манери поведінки, ті ж самі бабусі, діти тощо. Європейці на своїх станціях і вокзалах завжди бадьорі веселі й з наплічниками, тут усі ж напружені, їздять з клунками й величезними сумками:

От як би ви самі оцінили, не знаючи звідки це фото, де б таке могло бути?

Дід-спорстмен:

Чоловік з тазиком:

“Водій кобили”:

Суворі румунські чоловіки:

Пенсіонери:

Люди похилого віку взагалі у Румунії мають дуже колоритний вигляд:

Пиячити, між іншим, румуни полюбляють не менше за слов’ян. П’яні тут також особливим шиком не відрізняються:

Румунія відома ще й тим, що тут мешкає доволі великий відсоток циган. Самі румуни їх не дуже люблять, оскільки цигани часто займаються не дуже законними речами. Крім того, багато ромів їде до Європи, й промишляють там. А оскільки паспорти в них румунські, то й імідж самих румунів у Європі від цього сильно страждає.

Румунська глибинка виглядає, мабуть, навіть цікавіше за російську. Скажімо, такої кількості фір у Росії вже не зустрінеш:

Теж показовий кадр, кінська підвода, за якою вмостився респектабельний кабріолет:

На вулицях традиційно бавляться дітлахи, асфальт заповнено коров’ячими й кінськими кізяками, що створюють неповторний аромат села. Як там у «Сектору Газа» (відомий російський панк-гурт – прим. «Бродяг»): «Хорошо в деревне летом, пристает говно к штиблетам» («Добре у селі влітку, лайно липне до черевиків» – рос.).

У більших містечках не рідкість й склобетон. На тлі якого можна побачити ті ж самі підводи:

Солідні доглянуті особняки – теж не рідкість. Втім, це те ж саме, коли у будинку квартира з євроремонтом, а у під’їзді обписані маркером стіни, оббльований й обклеєний фантиками ліфт:

Але більшість будинків дерев’яні й навколо них квітне бур’ян:

У європейських селах вже давно проведені водогін і каналізація. Та схоже румунські мужики про це не чули! Воду черпають з колодязя:

Румунське життя взагалі цікаве й різноманітне. Якщо вам пощастить потрапити на якесь локальне свято, то буде нагода оцінити це у повній мірі.

Зокрема, у день мого приїзду (а то була неділя) по всій країні тривали чисельні весілля. Мало не в кожному селі, що я минав, ходили юрби гарно вбраних веселих людей. Я вже подумав, що сьогодні якесь національне свято. Але ні, всі казали, що це просто люди одружуються. Ваш автор так і не второпав з якої причини це носить настільки масовий характер, проте за одним із подібних весіль поспостерігав. Забава йшла у такому ось ресторані:

В принципі, особливих відмінностей у весіллі я не помітив, хіба що живий ансамбль, що виконував місцеві народні піні, які я з задоволенням послухав. Але масовість заходу дуже вразила.

Мова. Румунська належить до романської групи і найближча, як це не дивно, до іспанської й італійської. Саме тому багато румунів їздить на заробітки до цих країни. Якщо ви знаєте іспанську, для вас чимало слів тут будуть зрозумілі. Англійською ж володіє не дуже великий відсоток населення, однак більший, ніж я думав. У будь-якому разі бажано вивчити основний набір румунських слів, щоб було легше пересуватися. Російською говорить зовсім мало людей, колись її вчили у школі, але навіть ті, хто ті часи застав, майже повністю її забули через відсутність практики.

Молдавська є діалектом румунської, в зв’язку з чим Румунія є для молдаван таким самим фетишем Західного світу, як для росіян Німеччина, Франція тощо. Багато хто у Молдові мріє, що Румунія включить їх до складу своєї держави, й усі вони автоматично стануть громадянами ЄС. Поки ж багато хто активно їздить до Румунії на навчання, заробітки, за лахами, а хтось намагається отримати громадянство.

Релігія. Румунія – православна країна. В зв’язку з цим, тут багато цікавих православних церков і монастирі. Ось, наприклад, один з найгарніших монастирів Воронєц. Туди я потрапив абсолютно випадково, завдяки компанії мандрівників з Білорусі, які трапились мені на шляху в місті Сучава. Цей монастир відомий своїми фресками:

Церква у Сучаві:

Дерев’яна церка у Вішеу-Де-Сус:

У Бухаресті:

Ціни у Румунії не надто високі. Більшість продуктів коштує приблизно, як у Росії. Щось дешевше. Дорогий лише залізничний транспорт.

Харчування. На вулицях продається доволі багато фаст-фуду, однак більшість кафе й їдалень також недорогі. Особливо смачна й недорога випічка: булки, коржі, тістечка тощо. Подібні міні-кондитерські мають назву Covrigari:

Найбільше мені Румунія нагадала Кубу. Той самий соцтабір, хоч і колишній, схожа за звучанням мова, населення дещо дикувате, багато жебраків. А найголовніше, що коли заходиш до крамниці, вокзалу чи перукарні, то виникає відчуття, що років так на 15 назад повернувся.

Втім, не все так совково й жахливо у Румунії, як це може вам видатись з цього посту. По-перше, там немає такої кількості гопоти, як на теренах СНД. По-друге, міський транспорт працює хай не ідеально, та все ж таки по-європейськи. Немає валок маршруток, як у Росії чи в Україні (хоча міжміські маршрутки існують), у деяких містах вивішено розклад, або навіть електронні табло, транспорт скрізь ходить за графіком.

Тролейбуси у Брашові:

Автобуси з братньої Білорусі:

І все їздить строго за розкладом:

Трамвай у Бухаресті:

І Тімішоарі:

А ось велосипедні доріжки. Їх наявність не може не тішити:

Звичайно, певна занедбаність Румунії може й не кожному сподобається, але як на мене завдяки їй, країна досі лишається близькою за духом до пострадянських держав. Що робить подорож по ній більш цікавою й душевною. Тож раджу відвідати Румунію якомога швидше.

Оскільки як і Куба, вона потроху європеїзується, ремонтується, від старого лишається все менше й менше. І хоч до стандартного європейського вигляду вона навряд чи буде скоро доведена, років через 5-10 від сьогоднішнього шарму може нічого не залишитись.

Booking.com

Переклад з російської: Юрій Борисов

Джерело: http://griphon-275.livejournal.com/82824.html