Світ очима бродяг

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

 

На сході Туреччини, неподалік від міста Ерджіш є унікальне для цих місць село. Його мешканці не схожі ані на сусідніх курдів, ані на «титульну націю» турків. Тут живуть киргизи. Історія цієї громади нагадує старозавітний переказ про Мойсея. Багато років тому цим людям довелося залишити свою Батьківщину й довго поневірятися по різних країнах. Доля закинула їх до далекої Анатолії. Та чи надовго?

Їхня історія почалась у тридцяті роки минулого століття. Група паміро-алтайських киргизів, не бажаючих миритися з новою, радянською владою, перебралась до Китаю. Там вони жили до кінця сорокових, поки до влади у Піднебесній не прийшли комуністи. Киргизи знову вирішили перекочувати – цього разу їхнім притулком став Афганістан. З дозволу місцевої влади вони поселилися у важкодоступному високогірному реґіоні на сході країни. Тут киргизи створили своє невелике ханство, правителем якого було обрано Рахманкула, нащадка знаного памірського роду. Він залишався лідером громади аж до своєї смерті на початку дев’яностих.

Життя у суворих умовах високогір’я було надзвичайно важким, тому місцина, яку замешкали киргизи, лишалась практично незаселеною. Ізольованість дозволила киргизькій спільноті вести звичний спочіб життя аж до кінця сімдесятих років, коли історія знову втрутилась у їхні плани. В Афганістані сталася революція, і 1979 року до країни увійшли радянські війська. Розуміючи, що нова влада незабаром візьметься й за них, Рахманкул-хан вирішив знов увести свій народ до іншого місця. Зі згоди уряду Пакістану киргизи перетнули кордон й поселилися в області Ґільґіт. Втім, дехто все ж таки вирішив лишитися у вже звиклому Ваханському коридорі.

Пакістанський клімат киргизам не підійшов. Люди почали вмирати від хвороб. Громада звернулася до ООН з проханням надати політичний притулок в іншому місці. Серед інших розглядалися варіанти Аляски й Канади. Але у підсумку біженців прийняла в себе Туреччина. У 1982 році на літаках киргизів було доставлено у місто Адана, а потім поселено в реґіонах Малатья і Ван. Задля переїзду довелося продати всю худобу й майно у Пакістані. Проте турецький уряд подбав про гостей.

У тридцяти кілометрах від міста Ерджіш для біженців було зведено селище з однакових білих будинків:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

На прохання нових мешканців село назвали Улупамір, що значить «Великий Памір»:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

На початку вісімдесятих спільнота налічувала трохи більше тисячі осіб. Зараз у селі вже майже чотири тисячі мешканців. Реґіональна адміністрація не виділяє нових земель під забудову й сільськогосподарські потреби, тому місця для всіх вже не вистачає

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Роботи у селі майже немає (це, звісно, загальна проблема будь-якого села). Але потроху люди собі дають раду.

З худоби тут тримають овець з козами, корів і коней. Велика худоба, яку я бачив, видалась мені якоюсь не відгодованою. Певно, кращу частину тварин відвели на пасовища. Традиційного ж киргизького напою з кобилячого молока – кумису – тут, як я зрозумів, взагалі не роблять.

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Один час сюди завезли навіть яків, звичних для памірських киргизів. Проте тварини не витримали місцевого клімату. Самі роги лишилися від них:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Минулої осені село сильно постраждало від землетрусу. Загинуло чотири людини. Я ж був там на початку травня. Тому юрти на подвір’ях деяких будинків – це лише відлуння колишнього кочового життя, не пов’язане з традицією ставити юрту під час похоронів:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Ще один слід памірського минулого – такі заготівлі кізяків:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

А такою сумішшю центральноазійських і турецьких мотивів прикрашено багато супутникових тарілок у селі:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Вовк, зображений на одній з тарілок, то є символ ультраправої турецької Партії національного руху. Тут вона користується популярністю. Відносини з сусідами курдами у киргизів не складаються. Дружби між ними немає, але й відкрита ворожнеча, ніби, також не проявляється. Тим не менш, багато мешканців села задіяно у місцевому загоні самооборони.

Минулої весни передвиборча агітація дісталась і до Улупаміру. Три півмісяці на червоному тлі – символ все тієї ж Партії національного руху:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Декілька світлин у продовження теми стріт-фото:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

До речі, на вулицях села ще й досі можна побачити жінок похилого віку в традиційному жіночому головному уборі південних киргизів, який у самому Киргизстані носять тільки на свята.

А це місцеві школярі на перерві:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Мечеть:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Сільська молодь вже сильно асимільована у турецьку культуру й спосіб життя. Щоб зберегти й популяризувати киргизькі звичаї мешканці Улупаміру регулярно влаштовують влітку національний фестиваль, де можна побачити, наприклад, киргизьку кінну гру кокбору (козлодертя).

У сільському клубі організовано гурток з гри на традиційному киргизькому струнному інструменті комузі, який було практично забуто у спільноті. Багато учнів за короткий час досягли чималих успіхів:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Чимало жителів села ще пам’ятають життя у Афганістані. Нерідко тут можна побачити й характерні афганські головні убори:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Всередині клубу. На стіні висить портрет Рахманкул-хана:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Дівчата у селі вдягаються за турецьким звичаєм:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Вчителька, що викладає, народилась на півдні Киргизстану. Потім вийшла заміж за мешканця села й переїхала до Туреччини:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Долоню, якою вдаряють по струнах, виявляється, слід у особливий спосіб гарно тримати:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Деякі комузи прикрашено партійною символікою:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Портрет Ататюрка:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Червоний куточок. Бачите парворуч фотографію хлопчика у червоному? Це той самий музикант у афганській шапці:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Ось так і живуть турецькі киргизи:

Улупамір – киргизьке поселення у Туреччині

Переклад з російської: Юрій Борисов

Джерело: zamkosmopolit.livejournal.com

Facebook Comments

Залишити коментар

Коментарів

  • На першій світлині погано прихована реклама кросівок NIKE))))))

  • І дійсно! Хороша ідея для рекламного ролику: киргизьке поселення у Туреччині, на стіні виситьь портрет Рахманкул-хана, група жінок у хустках і чоловіків у афганських шапках бренькають на комузах. В одного хлопця не виходить, він постійно збивається. Крупним планом його сусідка у хустці. Підходить до нього бере комуз, показує, як грати і каже: “у шайтан каламала! Just do it!”. Камера вихоплює її кросівки

  • Шановні друзі!
    Чудовий ваш сайт, дуже гарні статті. Але неприємно вражає суржик. Замість “… й довго поневірятися по різним країнам…” мало би бути “й довго поневірятися по різних країнах”.
    Бажаю успіхів.