Світ очима бродяг

Від гірського села до моря

Від гірського села до моря

Автор: Валерія Грі

Якщо думаєте, що травневі свята існують лише на теренах України у тому вигляді, до якого ми звикли – зі смаженням шашликів, посиденьках десь на природі, то це не так. Ми нашою невеликою компанією, яка складалася з мене, дівчини –македонки Аніти, боснійця Мілхада, албанки з Саранди Жасміни, греків Стефаноса та Нікоса, які родом з Салоників та турка Шаїна з Інегьолю досить довго обговорювали куди би могли спрямувати свої машини. Добре знали, що багато хто поїде до Греції та Сербії, тому відмели ці маршрути.

З погодою в Болгарії було відверто погано – постійні дощі, тумани, холод, штормові вітри, які розпочалися ще тоді та згодом наробили лиха у вищезгаданій нещасній Сербії, що досі плаває від гніву стихії. Пропозицію Аніти про Македонію також прослухали, бо були там у квітні у неї в гостях. Шаїн пропонував Ізмір та Кушадаси, але нам потрібно було щось, до чого могли би скоріш доїхати та відпочити від великих міст та людей. В Мілхада зовсім не було терпіння, тому одним реченням «Їдьмо до Боснії» та злим поглядом він вже все за нас вирішив.

Декілька машин, маленькі холодильнички з маринованим м`ясцем, намети, гучна музика з вікон та квітучі пейзажі – все те, що підіймає настрій, наповнило наш ранок та подорож.

Згодом замайоріло Ново Село – мальовнича місцина, яка зустріла нас засніженими вершинами, вологим та напрочуд приємним повітрям та зеленими «кістками землі», як кажуть балканці, себто – горами.

Від гірського села до моря

Від гірського села до моря

Перш ніж поїхати обирати місце «під табір» трішечки прогулялися цим селом та довкола нього. Мілхад спіймав мене у «істинній подобі» (то йому так хотілося б):

Від гірського села до моря

Шукали галявини, де можливо б було залишитися на цілий день.

Від гірського села до моря

Від гірського села до моря

Від гірського села до моря

Повітря – неймовірне, як і завжди в горах, але дещо вологіше та холодніше, ніж в софійській котловині, до якої вже звикла.

Від гірського села до моря

Це дещо нагадало дитинство, у якому ще були «живі» села, де збирали сіно, паслася худоба та домівки виглядали затишно та доглянуто.

Від гірського села до моря

А з іншої сторони – пейзаж майже як на перевалах у Грузії:

Від гірського села до моря

Жасміна, албанка з Прізрена, не дуже повірила нам, що ми втечемо та залишимо її там.

Від гірського села до моря

Згодом єдиним бажанням було «їсти, їсти, їсти», як у тих зомбі з апокаліптичних фільмів. Не буду говорити, як хлопці бігли за порцією.

Від гірського села до моря

Сказати, що провели той день добре – то нічого не сказати. Особливо ввечері, коли Стефанос нарешті дістав свою гітару та почав співати (хоча і майже незрозумілою грецькою мовою). До того ж, там немає тих маленьких кровопивць, які атакують нас влітку. Чомусь в горах їх досить мало або зовсім не зустрічаються.

Зранку Жасміна повеліла відвезти її до Саранди, що у префектурі Вльора, бо тиждень канікул вона б воліла провести вдома, а ми не могли покинути її у Боснії, хоча й було певне бажання. Але у тому була своя перевага: купили «банско»(то купальники), бо воно там дешеве, залили бензин та поїхали далі на південь Балкан, де завдяки досвіду водіїв та благословенним навігаторам – опинилися досить швидко.

Від гірського села до моря

Після боснійських шашликів вже не їли, лише пили каву, каву та ще раз каву. Гарячу, холодну – не мало великого значення, бо ми ще і не лягали.

Від гірського села до моря

І поки Стефанос, Шаїн та Нікос піддалися силі сну, ми собі робили такі поширені зараз селфі з Анітою та Мілхадом.
Після умовного обіду вирушили «відкривати сезон» на місцевому пляжі. Тож травневі свята пройшли незаплановано та від того більш цікаво.



Booking.com

Facebook Comments

Залишити коментар