Автор: Ілья Стєпанов
Знайомтеся – Ханой. Місто, де люди танцюють у парках, пересуваються на мопедах, стрижуть на вулицях і їдять собак.
У центрі Ханою велике озеро й навколо нього парк. Тут ви обов’язково опинитесь, оскільки недалеко від цього місця розташовані головні туристичні вулиці з купою готелів і хостелів:
Місток веде на острів з храмом, але я не пішов туди, бо платно, а в мене був режим жорсткої економії:
З квітів цього дерева дивна в’єтнамська дівчинка довго й неспішно збирала гірлянду, напевно впарила потім якомусь туристові:
Гадаю, це дерево стало свідком багатьох цікавих подій:
В цілому непогане місце для відпочинку від міської суєти (а вона у Ханої чимала!) непогане, от тільки дощ став на заваді.
Проте ввечері, коли злива скінчилась, у парку було чарівно. Особливо мені сподобались уроки танців – така тепла, душевна обстановка, як спогади про мою молодість:
А в кінці бачили, двоє – він і вона поїхали на мотоциклі? Це саме вчителі танців – зібрали свої колонки з проводами й поїхали.
Плакати стандартної соціалістичної тематики на кожному кроці – схоже скоро вибори.
Може знову свого “Брежнєва” обирають. Зараз це Голова Державної Ради Чионґ Тан Шанґ.
Хоча збрехав, зараз подивився у Інтернеті й побачив, що на той момент, коли я знімав, був інший – Нґуен Мінь Ч’єт:
На вулицях державної символіки теж більш ніж достатньо – у очах рябить! Зате уявіть як би сумно виглядала ця вулиця без червоного:
Ось уривок відео, як то кажуть, відчуйте атмосферу:
Взагалі, що стосується символіки – тут з цим усе гаразд. Безліч лавок, де можна придбати усе від значків жовтенятка до вимпелів і стягів:
Дівчата мало чим відрізняються від наших – телефон від вуха не відривають:
Крамничкам з комуністичною символікою серйозну конкуренцію складають лавки з релігійною.
Про що це свідчить? – Соціалізм тут фактично прирівняли до релігії, так само як і у нас колись:
Класика:
Ввечері тут суцільна дупа, тільки не автомобільна як у нас, а мотоциклетна.
Боюсь навіть уявити, що тут буде, коли рівень життя ханойців дозволить їм купувати автівки:
А так місцями село селом, лише паць і корівок не вистачає :-)!
До речі, я вперше у житті скуштував собаку.
Певно, ви зараз подумали, що я покажу як виколупував у неї очі й хвіст обсмоктував? Ви помиляєтесь :-)! Я й сам не одразу збагнув, що то був собацюра, лише тоді як з’їв друга людини :-).
Бачу, хлопчина щось цікаве на мангалі крутить, на курку не схоже, а втім, що я розповідаю:
Тепер трохи про перукарів.
Для В’єтнаму, та й інших теплих країн, це взагалі норма – навіщо паритися у задушливих приміщеннях, коли на вулиці прохолодніше й підмітати не треба, вітер сам усе прибере:
Цікаво, а якщо податкова прийде, навряд чи ця людина працює легально – що тоді буде?
Ще одна аналогія з нашим радянським минулим – мавзолей в’єтнамського «Леніна» – Хошіміна (Хо Ші Міна).
Обстановка на площі, як має бути, урочиста. От тільки несвідомі того бігуни все псують. Та й ще спиною вперед бігають:
Почесна варта вся у білому, в значках і лампасах:
А це мавзолей з тилу, тут також можна гуляти, але близько не підійдеш. Хоча даремно вони напружуються, дідусь Хошімін живий!
Я бачив його! Спеціально біг за ним з іншого боку вулиці й наздогнав!
На цій оптимістичній ноті ми закінчуємо нашу прогулянку Ханоєм.
Переклад з російської: Юрій Борисов
Джерело: http://fotomm.livejournal.com/
Хочу туди!