Світ очима бродяг

Греція. Замітки про цивілізацію

афіни
Автор: Тарас Кононець

Греція завжди була для мене особливою. Всі ці легенди та міфи Древньої Еллади з дитинства розбурхували уяву і завжди хотілось побувати в місцях, де можливо пробігав Геркулес, чи пропливав Одисей. Тому коли дізнався, що на мене чекає подорож до Афін, вже почав мріяти про те, як все буде там.

Нові й Старі Афіни

Якщо відкинути час, витрачений на дорогу до Борисполя й очікування посадки на літак, в Афінах можна опинитися вже після двогодинного польоту.

афіни
Звісно, можна й автобусом доїхати, та сумніваюся, що після дводенної трясучки вам ще закортить помилуватися місцевими краєвидами. При посадці ж можна насолодитися чудовим пейзажем аеропорту з літаками й колосальних розмірів стоянкою. Також буде видно саме місто, яке виглядає зверху як декілька поселень, відділених одне від одного пасмами гір. Це так звані Нові й Старі Афіни.

Аж ось ви й приземлилися, вийшли з літака і йдете до виходу з аеропорту, слідуючи вказівникам.

По дорозі вам трапиться пропускний пункт, де ви покажете свій паспорт з візою і у вас спитають, чи говорите ви англійською. Якщо відповідь буде ствердною, то вас ще раз спитають, яка мета вашого прибуття сюди. Моя мета була дуже простою (як і все геніальне): я приїхав до мами.

До речі, на відміну від українських митників,тут абсолютно ні до чого не придовбуються й відчуття таке, що вони хочуть сподобатися. Після «перевірки на знання мови» ви йдете далі й чекаєте, поки конвеєр доставить вам ваш багаж. Отримавши свої речі, можна виходити у люди…

Грецька автентика і футуризм – дві складові афінського коктейлю

Вийшовши з аеропорту, вам доведеться відбиватися від зграї таксистів, які намагатимуться затягти вас до себе в авто. Якщо вам є куди їхати, а кишені набиті євро, сміливо сідайте й котіться подалі від цього галасливого місця.

афіни
Перше, що кидається в очі, це бідна рослинність. Якщо й зустрічаються дерева та кущі, то їх дуже мало і вони виглядають досить вбого. Зелень переважно спостерігається у парках, яких дуже багато. Вони є місцем, де можна посидіти у хащах дерев і подихати прохолодним повітрям, бо зазвичай, у місті сухо й задушно, а влітку взагалі краще нікуди не виходити. Найбільш оптимальний час для відвідин Афін, та й усієї Греції, взимку, коли температура в середньому – 17-23 градуси.

За такої погоди можна невимушено гуляти й досліджувати стародавні вулиці стародавнього міста. Звичайно, пересуватися пішки не рекомендую, адже це не надто ефективно, бо Афіни – не Київ. Те, що було великим у столиці України, стане малим і незначним тут. Тож пересувайтеся на всьому, що їздить. Тим більше, транспорту вистачає й достатньо хорошого. Можна проїхатися трамваєм, який виглядає неначе футуристичний автомобіль з оповідання Рея Бредбері.

афіни, трамвай
Подібні трамвайчики почали ходити перед Олімпіадою, і не стали дуже популярними. Можна спуститись у метро, яке також виглядає досить гарно і тут людей вже зустрінеш побільше. Ну, а якщо йти шляхом найменшого опору, то слід іти на зупинку й сідати до автобусу чи тролейбусу, які оснащено цифровими компостерами, що вибивають на квитку дату й час. Хитро.

Обов’язково дивіться у вікно, коли будете їхати. Як на мене, це кращий спосіб коротко ознайомитися з особливостями міста. До цих особливостей можна віднести й місцевих мешканців. Звісно, це тільки спочатку, бо потім вони приїдяться й стануть звичним для вас явищем. Люди на вулицях виглядають більш автентично, ніж в українських містах. Можливо, цьому сприяє їхня яскраво виражена грецька зовнішність (до наших я ж бо звик) і етнічні елементи в одязі. Хоча ці елементи виглядають дуже стильно й сучасно. Якоїсь чіткої лінії одягу на людях я не помітив – все досить різноманітно, натомість ледь не кожен третій підліток носить зачіску в стилі «дурних багато та не всі разом ходять», яка робиться за допомогою надмірної кількості гелю.

Мабуть, це так само популярно як і лисі голови у нашої молоді. Проте в першому випадку, це зовсім не дратує.

Подих історії

афіни
Щодо розрекламованих руїн, особисто я можу запевнити, що достатньо подивитися на щось одне і можна не відволікатися на інші, адже за великим рахунком вони одноманітні. Звісно, щоб заспокоїтися, можна об’їздити все й зафіксувати свій писок на фоні кожної стародавньої брили, але це нудно. Краще видертися до Акрополя і помилуватися містом згори. Правда, цей самий Акрополь краще виглядає здалеку, а поряд просто неможна охопити усе і ефект втрачається.

Найголовніший плюс зимового перебування в Афінах у відсутності курортного сезону і, як наслідок, відсутності натовпу приїжджих заради того, щоб поплескатися в морі. От чого я уник. Не люблю пляж. Там нудно й забагато галасу.  Та й тупо приїжджати сюди, щоб лежати наче мішок лайна на пляжі. Ну, разочок, звичайно можна. Заради того, щоб подивитися на чисте море. Подивилися?

Ґанґста-реп

Тепер можна рухатися далі. Наприклад, для меня ще однією цікавинкою став негритянський квартал. У самих афроамериканцях не бачу нічого особливого, але ніколи ще не бачив їх у такій кількості. І слід зазначити, що вони тримають марку. Вдягнені в усе спортивне з усілякими ланцюжками на шиї й у білосніжних кросівках. А довершує цей образ кЕпка. Неначе вони щойно зі зйомок кліпу. От тільки бракує дорогих автівок і таких самих тіток).

Крім негрів цей квартал заселяють араби, що можна зауважити по вивісках з різними закарлюками. То арабський алфавіт.

Ну й досить, цей район якийсь мрячний і брудний, тому довго в ньому затримуватися не слід. Адже місто зовсім не маленьке і місць, де можна використати ресурс фотоапарату, не злічити.

У Греції проблеми з гарячою водою

афіни пляж
Якщо душа прагне насолодитися гарним життям, рушайте до «Нових Афін». Пройдіться набережною, яка переповнена яхтами та моторними човнами. Не менш респектабельно виглядають будиночки біля моря, до яких хочеться одразу заселитися й жити довго та щасливо. До першого серйозного шторму. Море все ж таки.

Краще зануритися дещо глибше й захотіти жити в одній з квартир багатоповерхового будинку, де ви почуватиметеся не менш затишно, ніж у будиночку біля моря. Це вам не наші квартири, там і комин є, і другий поверх (якщо, звісно, пощастить поселитися у такій хатинці). Що називається, відчуй себе людиною.

Щоправда, одна обставина може змусити відчути дискомфорт. Ось і я відчув. Справа в тім, що в усіх будинках гаряча вода відсутня як явище, що тече півдня і не закінчується. Є спеціальні котли, які й нагрівають воду до необхідної температури. Відповідно, потрібно економно її використовувати, щоб під час ванних процедур вона раптово не скінчилася. Саме це зі мною і відбулося. Довелося чекати, поки вода знову стане теплою і я зможу завершити цей процес, який перестав бути таким приємним. Катастрофа для нас, адже ми можемо пару годин просидіти у гарячій ванній, не дивлячись на годинник. От що значить відсутність морозів – не треба зігріватися. А навіщо? Накинув легеньку курточку і пішов гуляти. У січні. Ги.

Російські дискотеки і рай для меломанів

До речі, якщо вам закортить похрумати солоним огірочком або увігнати зуби у консервований помідор, у грецьких крамницях нічого подібного ви не знайдете. Для таких як ви є магазинчики виключно зі слов’янськими продуктами. Українських етикеток на них немає, але є російською. Купуйте манну крупу і відчувайте себе як вдома. А якщо вам захтілося гострих відчуттів, відвідайте російську дискотеку. На щастя, мене там не було (та й не могло бути), але люди розповідали, що це суто російське дійство з відповідними атрибутами, тобто п’яними, бійками між цими власне…е…громадянами. Що тут додати. Це треба побачити. Напевно.

Та не думаю, що вас мучитиме ностальгія у Афінах. Зрештою, захочеться послухати щось з Dimmu Borgir (це мій випадок), якого «завбачливо» лишив вдома, а те, що взяв із собою, якось набридло. В даному випадку, можна піти шляхом найменшого опору й купити те що потрібне там, де це продається. Як тут не розповісти про свою слабкість. Про музичні крамниці. У них дійсно є все, що лише можна уявити. У відділі саундтреків зі мною стався легкий культурний шок, оскільки там можна було знайти музику навіть до прохідних фільмів. Але хтось та схоче придбати один з таких саундтреків. Зайде до крамнички і візьме диск. Ось так легко та невимушено. Як кажуть, там вам не тут, де я вже облишив спроби знайти музику до Зоряних Війн. Правда, приїхавши з країни, де диски вважаються дорогими вже за ціни 50 грн, важко звикнути до того, що тут середня ціна на них в районі двадцятки євро. І це дійсно дешево, враховуючи той факт, що люди в середньому на день заробляють 50 одиниць євровалюти.

Стережіться моторолерів!

Ну, а мені не випало попрацювати, тому довелося їздити по місту далі й роздивлятися його якомога уважніше. Розсипи різноманітних магазинів тішать, а їхній вміст так і проситься до тебе додому. Тут вам і «гастрономи» з гітарами усіх форм, і салони зі скутерами, а також мрія усіх українських толкієністів – обладунки, шоломи, мечі та інша «колюче-ріжуча» атрибутика, що виглядає досить натуралістично. З таким мечем прогулятися б Полтавою (автор даного нарису з цього міста). Більш за все мене надихнув супермаркет іграшок, який виглядав настільки яскраво та мило, що хотілося бігти туди й стрибнути до купи-малої іграшкових собачок. Але, на жаль, у мене цього разу нічого не вийшло.

греція
Я їхав на задньому сидінні машини й не намагався нічого не пропустити. До речі, без машини у місті відчуваєш якусь обмеженість. Одна річ поїхати автобусом куди треба, але взяти й просто проїхатися до гір – це багато чого варте. І не обов’язково купувати авто, адже в Афінах купа прокатних аґенцій. Звичайно, з практичної точки зору, краще кататися на моторолері. Цим транспортом користується багато людей, адже у місцевих пробках легко «вирулити» з ситуації. Завдяки цьому виду транспорту, у місті існує мода красти сумочки в перехожих, під’їжджаючи ззаду. Не носіть сумочок.

Дикі апельсини з лазаньєю

Отже, диски придбали, крамниці дослідили, на метро проїхалися й руїни оглянули. Чим тепер можна зайнятися? Від нічого робити можна й до ресторану забігти, щоб скуштувати щось грецьке. Я от щось з цього їв, але не запам’ятав назву страви, тим більше, у захваті від згаманого не був. Але що відклалося у пам’яті надовго, так це лазанья, яка часто прикрашала обідній стіл (або те на чому я їв). Просто вона мені набридла і тому так запала у душу)).

греция апельсини
До речі, так само як і в нас яблуні ростуть де завгодно, там можна побачити дерева з помаранчами, що спочатку викликає шалені емоції – от зараз нарву й наїмся досхочу! Але при детальнішому обстеженні ці помаранчі виявляються настільки кислими, що не зважаючи на їхню безкоштовність, їсти їх неможливо. Та й навіщо показувати себе якимось дикуном, зриваючи фрукти з дерева, коли можна придбати ті, що сподобаються, тим більше, ціна на них приблизно така як на яблука в Україні. Хоча переважно помаранчі використовують не за прямим призначенням, а як матеріал для приготування так званих «фрешів». Як то кажуть, без ГМО.

І це стосується не лише помаранч. В хід ідуть ківі, манго, ананаси.

Back to home

Якими б чудовими не були ці дні, додому також хотілось. Туди я й спрямував свої стопи після двох тижнів перебування в Афінах. У Борисполі опинився ввечері. Було темно, падав сніг, люди розмовляли зрозумілою мовою. Дім, любий дім… Але тепер все видавалося таким малим і сірим. Люди, у більшості своїй, з гримасами замість облич. Потім до цього звикаєш, але що є, того неможна не помітити…

Їхав додому автобусом фірми «****люкс» в якому крутили якийсь фільм. Все смикалось і постійно вимикалося. «Кіно по-нашому», – подумав я, намагаючись заснути. Кілька разів мені це вдалося.

ЯК ДІСТАТИСЯ

Потрібна Шенгенська віза. Вартість – 35 Євро. Доплата за оформлення візи у консульських відділах міст Одеса та Маріуполь – 20 Євро.

Переліт Київ-Афіни-Київ – від 320 Євро.



Booking.com

Facebook Comments

Залишити коментар

Коментарів

  • Бомба! Хочу до Греції!

  • дякую,що розмістили статтю!цікаво читати це на сайті.а не у себе у Ворді))і знову захотів ТУДИ!)

  • Тарасе, ІМХО твоя стаття на даний момент найкраща на цьому сайті. Було б цікаво почитати ще щось з твоїх подорожей.