Автор: Андрій Пеляк
Цього року мені випала можливість провести зимові свята і заразом відсвяткувати свій день народження у Празі! Захотілось трохи старої Європи побачити. Неодноразово чув, що Львів дуже схожий на чеську столицю (щось подібне я вже і про Краків писав), та все завжди треба перевіряти самому.
Квитки туди й назад
До Праги не так вже й легко дістатися, спочатку було багато ідей, та переміг у цьому конкурсі прямий автобус Львів – Прага. Ціна 450 грн. в один бік, їхати 15-18 годин (це залежить від часу проведеного на кордоні). Ще довелося вскочити в халепу з квитками – рейс, на який я мав квитки, скасували в останній момент, і про це стало відомо вже на вокзалі!!! Доводити шось адміністратору автостанції не мало жодного сенсу, все скинули на перевізника (не віддали їм там якусь ліцензію????!!!!). Добре, що вдалося взяти на той же день квитки на інший автобус. Але я добре засвоїв, що до вибору перевізника потрібно ставитися дуже ретельно.
Дорога, перше враження
Їхати було досить комфортно, правда добре не поспиш. І ще кордон пересікали вночі, тільки заснеш – тут вже тебе й будять. Оскільки це був прямий рейс до Чехії, а візу я мав польську, то мене на кордоні діставали трохи. Мовляв, чого їдеш, до кого, та я відбрехався як міг :-). Надалі вже обійшлось без пригод…
І ось вона довгоочікувана Прага. Висадили на якійсь глухій зупинці і перша проблема – де поміняти гроші!!! Три знаки оклику неспроста, євро у Чехії не ходять – все потрібно міняти на місцеві крони. Ледь допитавшись, де можна поміняти гроші, й пройшовши одну зупинку метро пішки, я таки добрався до обмінного пункту. Купив карту міста і вперед до нових вражень.
День перший розпочався
Саме тут я і вийшов з метро, станція Muzeum.
Перед вами головна вулиця Праги V?clavsk? n?m. і Національний Музей:
Жовті таксі, розкішні будинки і “е лот оф рашенс хіре” (саме такими словами мені описав це місце мій чеський друг):
Тут російську мову можна почути частіше ніж чеську. У всіх ресторанах-кафе є меню чеською, англійською і російською.
Далі прямую до астрономічного годинника, це одна з принад Праги:
Не легко розібрати, що саме показує цей годинник 🙂 . Це і час доби, і положення Сонця, сузір’їв, Полярної зірки та Місяця. Ще має кумедні фігурки, які рухаються, коли годинник пробиває щогодини – з 8:00 до 20:00.
Неодмінний атрибут туристичного міста – сувенірні ятки:
Довкола вистачає крамниць із ширвжитком для туристів, але тут портрібно бути обережним. Можна пройти 100 метрів і купити той самий сувенір вдвічі дешевше. Центр міста заполонили турки (принаймні мені ці торгівці схожі на них). В яку крамницю не зайдеш, вони там торгують. За моїми спостереженнями, саме у них найвищі ціни.
Декілька цікавих будівель:
Вузенькі вулички Праги:
Нарешті дістався річки Влтави і відомого Карлового моста:
Тут багато туристів, скульптур, і неймовірні краєвиди:
Один з рукавів Влтави трохи зачіпає місто, міні-Венеція:
З погодою мені не дуже пощастило, постійно йшов дощ і взагалі не було снігу. На мості дув страшенно холодний вітер, тож довго на ньому не затримувався.
Мандруємо далі..
Салон тайського масажу з рибками, які об’їдають ноги:
На такому човнику я катався по річці. Всередині є ресторан. Вийшло зовсім не дорого – 200 крон за дві години:
Нічна Прага не менш красива ніж вдень:
Після довгих прогулянок саме час заглянути у місцеві паби й випити гальбу хорошого пива!!!
Про це окрема розмова. Є простий рецепт, як відрізнити паб для туристів від кнайпи для місцевих. Якщо пиво коштує менше 40 крон, то цей заклад для пражан. Меню завжди є зовні і його можна почитати, не заходячи усередину:
Трохи місцевої кухні, до вашої уваги ніжка вепра:
Це обійшлось у 240 крон, що за нашими мірками досить дешево.
На цьому перший день Праги закінчився. Після таких випробувань, як дорога і цілий день на ногах, спиться дуже солодко 🙂
Коротко про головне
Гроші
Приймають лише місцеві крони. З обміном все набагато цікавіше. У банках, окрім різниці у курсі, з вас беруть ще й відсоток від суми обміну. У центрі можна поміняти в обмінних пунктах, де сидять араби чи турки (не розбереш відразу, хто саме). Тут обмінюють без відсотків, але дивіться за яким курсом. З собою краще брати євро, а потім міняти їх на крони. Російські рублі чи гривні міняють за таким курсом, що в страшному сні не явиться.
Транспорт
Громадський транспорт добре розвинений. Є купа трамваїв, які просто літають в порівнянні з нашими, і метро. Проїзд надзвичайно дорогий, десь біля 10 грн. Тому відразу купуйте проїзний на день чи три дні, тут дійсно можна зекономити. До речі, цей квиток дійсний на усі види транспорту (метро, трамвай, автобус).
Сувеніри
Чесно, от ніби туристичне місто Прага, але з сувенірами не дуже. Всі якісь вони одноманітні, особливо в центрі міста і в турків або арабів. Краще в центрі міста сувеніри не куплувати, можлива переплата в два рази. Не полінуйтесь пройти пару метрів.
Чеська мова
Для туриста знання англійської і російської вистачить. Можна вивчити декілька фраз чеською, щоб трохи виявити поваги до місцевих жителів. У Вас неодмінно викличуть посмішку деякі чеські слова, от наприклад, j?zdenka (їзденка) – квиток чи pozor (позор) – увага ну і пахне – воняє поміняйте місцями. Тому нічому не дивуйтесь 🙂
День другий, Празький град
З самого ранку підйом і гайда на Петршинську вежу:
Ця оглядова вежа дозволяє побачити все місто з гори. На сам пагорб можна дістатись за допомогою фунікулера (канатна дорога).
Перейдемо до краєвидів:
Підніматись потрібно пішки по сходах, але воно того варте:
На цій світлині чітко видно, як місто прорізає річка:
Поряд з вежею є дзеркальний лабіринт, де легко можна заїхати носом у стіну, якщо не бути уважним :-):
Як тут багато мене :-). І криві дзеркала, можна відразу стати струнким або пузатим:
Звідси рухаємося до Празького Граду. Це фортеця-резиденція чеських королів, а тепер президента Чехії. Згідно з Книгою рекордів Гіннеса, має довжину 570 м й ширину 130 м, є найбільшим замком у світі.
На вході зустрічає почесна варта:
Щогодини відбувається зміна варти, що є цілим ритуалом:
В армії я не служив, та подивитись цікаво. На сам сам замок потрібно виділити хоча б 3 години, це якщо в музеї не заходити. До речі, вхід безкоштовний.
Дві важливі речі, які слід побачити: Собор Святого Віта та Золота вуличка. Почнемо з першого:
Мій фотик занадто слабенький, щоб охопити цю красу! Справжній скарб для любителів готики, одночасно є усипальницею королів Богемії.
Ввечері все виглядає більш готично:
Золота вуличка має свої легенди, мовляв жили тут алхіміки. Зараз вона населена сувенірними крамницями (і ціни не кусаються), Усі будиночки такі маленькі й схожі на іграшкові:
Вуличка досить людна і раніше вхід сюди був платний:
Тепер спускаємось до міста, покажу Вам трохи сучасної архітектури – Танцюючий дім:
Не одними старими будинками багата Прага.
Останній вечір, ще маю відвідати мій улюблений заклад – Hard Rock Cafe. Ще в дитинстві, коли я слухав Нірвану й носив футболки з Куртом Кобейном, мріяв побувати в одному з цих закладів. Тоді це здавалось нездійсненною мрією. І ось я тут! Ніщо так не прикрашає стелю, як велика гітара:
Бував у подібному закладі в Кракові, але в Празі Hard Rock Cafe просто грандіозне! Моє щасливе обличчя з пивом:
Тепер більш традиційний чеський заклад. В нього була дуже дивна назва, яку так і не зміг запам’ятати. Дерев’яні лавки і столи:
Інтер’єр нагадує старі кав’ярні Львова:
Смачна кухня й пиво:
Чудовий вечір має завершитись вечірньою прогулянкою, тому на сам кінець вуличний музика. На скількох інструментах він грав одночасно я не рахував :-):
Те чого мені так не вистачає у Львові – метро:
Останній день у Празі був присвячений закупам. Обійти усі магазини, купити чеського пива на доріжку та подарунків для близьких і друзів. Відвідати місцеві торгові центри це святе :-)!
Ось так швидко час проходить, додому повертатись не дуже хотілось. Сподіваюсь повернутись сюди ще влітку, щоб краще перейнятися духом Праги!
Если вам нужно перевод сложной технической документации или юридических документов, тогда для качественного тематического перевода лучше обратиться к профессиональному бюро переводов. Именно так вы сможете сэкономить время и деньги.
Отличная статья, спасибо! А можно немножко больше инфы по поводу выбора перевозчика? Планирую в этом году съездить, не хотелось бы попасть в такую неприятность.
Скільки ж років твоєму фотоапаратові, Пеляк, що він дату вибиває? Я думав, таких вже років з 10 як немає!
Та, новий фотик мені просто необхідний, бо вже деякі телефони краще фотографують
Стаття більше підходить для особистого блога, аніж для цього сайту, та і фото з собою у кадрі викладувати- це моветон, імхо. Мало написано про метро і трамваї, а також про рівень шуму, порівняно з українськими аналогами
перевізник Львівське АТП №14631, ТзОВ
біль інфи тут http://companies.kontrakty.ua/firms/6997.html