Автор: Андрій Пеляк
На Скелях Довбуша я був вже неодноразово, але цього разу відкрив їх для себе по-новому. Окрім чарівних краєвидів і велетенських скель, тут ховається величезний пласт цікавої історії. І що найбільш неймовірне, сам Олекса Довбуш навряд чи бував у цих місцях.
Отже, розпочнемо з добиранням до місця призначення.
Львів – електричка до Моршина – автобус на Болехів – звідси вже десь 25 км до самих скель.
Перше, що вражає, це річка, яка бурлить перед в’їздом до заповідника. Саме звідси починається підйом завдовжки у 3 км безпосередньо на скелі.
Залишки зруйнованого стихією моста:
Підйом лісовою стежкою займає близько години, по дорозі можна зупинитись і попити чистої води з криниці:
І от нас зустрічають кам’яні велетні:
А тепер трохи історії
Це чудо природи люди освоїли ще 3 тис. років тому. Спочатку тут було дохристиянське святилище, в часи Галицько-Волинського князівства на цьому місці розбудували укріплену фортецю. Це відразу видно по пазах, які видовбані для балок. Все було в комплекті з ровом води та перекидним мостом. Людську присутність видно неозброєним оком. Вже у 18ст. під скелями розташовувались мисливські угіддя, що належали Потоцьким. Приблизно в цей час і діяв Олекса Довбуш.
Слухати байки ескурсоводів можна тільки з посмішкою. Понавигадували чудернацьких назв для скель. Всюди ввижається їм як не серце так голова Довбуша, то кулак його або вигадані скарби. Є тільки версія, шо Олекса ніби міг тут бувати.
Звичайно, скелелази теж давно облюбували ці місця. Де-не-де трапляються таблички з іменами загиблих екстремалів:
Хоча всі ці нещасні випадки сталися в ті часи, коли спорядження не були такими досконалими, як зараз:
Полазити по скелях можна й звичайним людям, таким як ми:
Є і розщелини, в яких неймовірно холодно і сиро. А ще постійно складається враження, ніби ці скелі от-от впадуть:
У лісі ще багато сховано цікавих скель, які з усіх сторін заросли деревами:
У цих місцях побувало багато відомих людей, як от Михайло Грушевський та Іван Франко. Також, Роман Шухевич займався тут скелелазінням. А цей напис мають знати пластуни:
А ось фото колодязя, де зберігали воду в разі облоги фортеці:
Можна й на конях покататись:
Арка, збудована у часи, коли цементу ще не існувало:
Невідомий для нас гурт співає прямо з печери:
Чому скелі назвали іменем Довбуша невідомо, мабуть цей герой чудово вписувався у радянську ідеологію. Що можна сказати напевно, так це те що ця пам’ятка природи є дійсно свідком віків, великої людської праці та боротьби. Вже заради цього сюди варто приїхати!!!
Чарівне місце. Усім раджу відвідати!
Цікаво!