Світ очима бродяг

Пагорб весни

Пагорб весни

Автор: Юрій Борисов

Саме так перекладається з івриту Тель-Авів. Це місто пляжів, кафе, мальовничих нетрів, велосипедів і відгодованих котів.

Жодна прикордонна служба не перевіряє з такою ретельністю, як ізраїльська. Я мусив показувати фото з корпоративу фірми на якій працюю. А в хлопця, що летів у гості до тітки, питали на які теми той розмовляє з маленькими двоюрідними братами. Відверто кажучи, подібні речі лишають осад.

Проте, це виявилось чи не єдиним неприємним моментом у всій подорожі.

Як і в багатьох нормальних містах, у Тель-Авіві вокзал знаходиться безпосередньо в аеропорту. Ось так виглядають колії:

Пагорб весни

Написи трьома мовами – івритом, арабською та англійською:

Пагорб весни

Чекаючи на потяг, розбалакались з місцевою дівчиною. Спитали, як доїхати до потрібної нам станції. Виявилось, вона теж прямує туди. Через пару хвилин їй хтось зателефонував і після дзвінка панянка сказала, що її підбере брат на машині, а потім вони підкинуть нас до хостелу.

Далі – більше. Шай (її так звали) задзвонила зі свого телефону у хостел, пробила нас за номером реєстрації й попередила, що Юрій Борисов затримується хвилин на 40 (літак трохи спізнився). Це мене розчулило й я віддав їй цілий пакунок цукерок “Рошен” (рекламу відпрацював).

Наша нова знайома вийшла трохи раніше. Брат пішов з нею заносити сумки і, УВАГА, залишив ключі! Тобто ми, незнайомі йому люди, хвилин 5 сиділи в автівці з ключами – отакий тут довірливий народ.

Зупинились ми у районі Флорентин – мальовничих хрущобах, заселених художниками, растаманами, африканськими нелегалами й іншим різнобарвним людом. Ось як виглядає його найкраща частина:

Пагорб весни

Раніше «Фло» вважався неблагонадійним, по ізраїльському телебаченню навіть крутили серіал «Флорентин», що показував не позбавлений певного шарму район у негативному світлі. Проте, я гуляв цими вуличками допізна й не бачив нічого надзвичайного, хіба що накурених неформалів або місцевих п’яниць. Взагалі, у Тель-Авіві практично нульовий рівень злочинності.

У Флорентині чимало автомайстерень:

Пагорб весни

Пагорб весни

Стіни забомблені графіті на будь-який смак:

Пагорб весни

Пагорб весни

Більшість будівель виглядають так:

Пагорб весни

Двори:

Пагорб весни

А менш ніж в кілометрі – хмарочоси ділового центру, які дуже добре видно звідси:

Пагорб весни

Прогуляємось вбік Яффо – старого міста, що злилось з Тель-Авівом.

Тут зроблю невеликий ліричний відступ. Раніше на місці будівель, котрі ви зараз розглядаєте, були самі піщані дюни. Життя вирувало у кількох кілометрах на південь – в старому портовому Яффо, де місцеві араби жили поруч з євреями.

На початку ХХ століття останні під тиском мусульман почали переселятися на північ, де й заснували Тель-Авів. Нове місто швидко розрослось і витіснило Яффо на манівці, зробивши другорядним портом.

А потім обидва населенні пункти об’єднались. Щоб ніхто не ображався, вживають подвійну назву, але фактично це одне місто, яке на всіх мапах так і позначають: Тель-Авів-Яффо.

Отож, ходімо.

Тут вистачає й сучасної архітектури:

Пагорб весни

Старі нецікаві будівлі намагаються зробити цікавішими:

Пагорб весни

У місті дуже багато велосипедистів, для них зроблено окремі доріжки:

Пагорб весни

Цікавий ізраїльський дорожній знак STOP з рукою замість звичної нам цеглини:

Пагорб весни

Урни на високих ніжках:

DSC_0058

Сміттєві баки:

Пагорб весни

Гідрант:

Пагорб весни

Різновиди лавочок:

Пагорб весни

Пагорб весни

Місцевий мешканець гріється під променями теплого ізраїльського сонця:

Пагорб весни

Роздільний збір пластику:

Пагорб весни

Таксофон:

Пагорб весни

Навколо окремих дерев споруджують металеві конструкції (цікаво, для чого вони?):

Пагорб весни

Цей невеличкий скверик гордо називається «Ґронінґенським ботанічним садом». Взагалі, парків тут, відверто кажучи, небагато:

Пагорб весни

Найголовніший футбольний стадіон міста – «Блумфельд»:

Пагорб весни

Поширена в Ізраїлі модифікація ролетів:

Пагорб весни

Місцеве населення витрушує речі прямо на тротуар:

Пагорб весни

Скрізь – хаотичне сплетіння проводів:

Пагорб весни

Будівельні ліси:

Пагорб весни

По цьому бульвару проходить адміністративний кордон між Тель-Авівом і Яффо:

Пагорб весни

Пару кроків і ми опиняємось в останньому:

Пагорб весни

Яффо відрізняється – всюди йде жвава торгівля, дуже багато маленьких крамничок:

Пагорб весни

Тут домінує арабське населення, мелодійні наспіви муедзина 5 разів на день кличуть до молитви:

Пагорб весни

Місцевий базар:

Пагорб весни

Ящики з яблуками:

Пагорб весни

Власники сувенірних магазинів, вчіться як потрібно робити рекламні вивіски:

Пагорб весни

Афіші:

Пагорб весни

У цих гарних будках роблять неймовірно смачні апельсинові й гранатові фреші:

Пагорб весни

Гори пахучої випічки зваблюють перехожих:

Пагорб весни

Прямо на вулиці тчуть килими й одразу ж їх продають. Дим стоїть від шашлика, що смажиться за кадром:

Пагорб весни

Скрізь багато великих відгодованих котів:

Пагорб весни

В цілому, місцина дуже приємна. Схід тут відчувається значно сильніше ніж у сусідньому Тель-Авіві, який мені більше нагадує Південну Європу, аніж Передню Азію. Це й не дивно, адже Яффо переважно арабський.

Пагорб весни

Проте ізраїльських прапорів тут не бракує – дивіться на дах будинку, що зліва:

Пагорб весни

Взагалі, Ізраїль – ще той вінегрет. Біля 30% населення – араби (це окрім Західного Берегу Йордану й Сектору Гази), проте не всі  з них – мусульмани. Багато хто сповідує християнство й служить у ЦАХАЛі (самоназва ізраїльської армії), що час від часу заспокоює радикалів з Гази. Тоді як чимало лівих євреїв виступають за надання Палестині незалежності.

А ще на Землі Обітованій живе біля 3000 негрів-юдеїв, які колись приїхали з Африки й заявили, що вони є нащадками роду Ізраїлевого. Додамо сюди друзів (це назва народу, а не чиїсь приятелі), бедуїнів, самаритян і емігрантів з багатьох країн світу. Коротше, це справжній близькосхідний Нью-Йорк – перехрестя найрізноманітніших цивілізацій.

До речі, якщо американський мегаполіс називають «Великим Яблуком», то його ізраїльський «побратим» кличуть «Великим Апельсином».

Отож, поїхали далі. Вулички Яффо в прямому сенсі дихають історією:

Пагорб весни

Ці мальовничі стіни пам’ятають Арабський халіфат і Отаманську порту:

Пагорб весни

Пагорб весни

Трохи посидимо на центральній площі й підемо далі.

Пагорб весни

Старий Яффо розташований на узвишші з якого добре видно діловий центр Тель-Авіву:

Пагорб весни

Тут добре. Жодні слова не зможуть передати затишну атмосферу старовинних кварталів. Я просто викладу декілька фото цих чарівних вуличок:

Пагорб весни

Пагорб весни

Пагорб весни

Краса!

Пагорб весни

В Ізраїлі помітний грецький слід:

Пагорб весни

Центр Яффо компактний, його можна обійти вздовж і впоперек максимум за годину, що ми й зробили. Оскільки сонце вже досить відчутно припікало, вирішили йти купатися. У Яффо пляжу нема, довелось вертатися у Тель-Авів. Це десь хвилин 5 пішки.

У листопаді в Ізраїлі приблизно така погода, як в Україні на початку вересня. Море ще тепле, проте в ньому чомусь ніхто не купається. Попереджувальний напис чомусь лише арабською:

Пагорб весни

Пізніше мені пояснили, що окрім арабів ніхто не додумається порушувати заборону.

Ну й крім нас, звісно.

Пагорб весни

Вода була дуже теплою – не менше ніж +22. Проте, для місцевих це прохолодно. Через декілька днів на півдні країни, в Ейлаті я зустріну дівчину, що сидітиме на пляжі в пуховику при температурі повітря +28.

Окрім мене цього дня купався ще один товариш:

Пагорб весни

Після прийому водних процедур я сфотографував на згадку мури Яффо:

Пагорб весни

Розвернувся на 180 градусів й зробив світлину пляжів Тель-Авіву, яким нема кінця-краю:

Пагорб весни

Й погодував кошерною індичкою місцевого кота:

Пагорб весни

В кількох словах, Тель-Авів сподобався. Це затишне місто в якому є все, чого душа забажає. Чимось нагадує Стамбул, тільки значно менший. Єдиний недолік – дуже висока вологість, через яку навіть +26 вже здаються спекою. Уявляю, що тут робиться влітку, коли стовпчик термометра нерідко сягає +45. Проте, людина така падлюка, що звикає до всього, та й у морі можна освіжитись.

По цінах. Ізраїль – дорогий. Десь на рівні Голландії. Для того, щоб себе нормально почувати, на день потрібно мати хоча б 50 євро (окрім проживання).



Booking.com

Кухня місцями нагадує середземноморську, місцями відчувається турецький вплив, а деякі страви є суто арабськими. Їсти можна де завгодно, Тель-Авів навіть колись там було визнано гастрономічною столицею Європи й Близького Сходу. Рекомендую хумус (тільки в кафе, а не з супермаркету), піту з фалафелем, кебаб, шаурму (вона не має нічого спільного з тим, що продається у нас).

Багато смачних фруктів. Скажімо, такого доброго манго, як тут, ніде не їв. Ну й у листопаді можна безкоштовно частуватись вуличними мандаринами – вони саме достигають у цей час. 🙂 На смак доволі непогані. Хороша молочка. Взагалі, продукти дуже якісні. Хіба що шоколад не сподобався, але я брав дешевий за місцевими мірками.

Якщо когось цікавлять повії, то вони стоять ввечері по вулиці Алленбі (центр міста). Кажуть, там багато дівчат з Донецьку.

Будуть ще питання по Ізраїлю – пишіть у коментарях – із задоволенням відповім.

На цій ноті я завершую оповідання про Тель-Авів і викладаю фото кроля-мутанта з Флорентину:

Пагорб весни

Facebook Comments

Залишити коментар