Бродяги атакують Харків

Не лякайтеся. Це славне місто не заполонили юрби безпритульних. Просто спеціальний кореспондент “Бродяг” побував у Харкові і хоче поділитися з нами своїми враженнями.

Автор: Євген Нефедов

Харків – доволі дивовижне місто, яке викликає багато різних емоцій. Коли виходиш з потягу, перше, що спадає на думку: «і що я тут забув?», а при виїзді з міста опановує сум і думаєш, коли ж іще зможеш сюди приїхати.

Вже на вокзалі одразу починаєш шукати щось рідне та знайоме і очі бачать найріднішу жовту букву М, куди відразу і хочеться спрямувати й випити кави з молоком, та обдумати подальші плани на поселення та екскурсії. Відпочивши у макдоналдсі після потягу, потрібно вирішувати квартирне питання (раджу бронювати заздалегідь). Тим, хто звик до комфортних умов, потрібно готувати не менше 800 гривень за добу (дані на 2010 рік). Більш прості варіанти – державні готелі або оренда квартир подобово – 200-400 гривень. Взагалі, вигляд готелей як ззовні, так і всередині викликає бажання залишитися ночувати на вокзалі

Готель «Мир» – це загадка: на фасаді зображено 4 зірки, всередині 3, по факту- 2 зірки. Але номер потрібен був тільки щоб переночувати, тому це не так важливо.

Харків – футбольне місто, рідний «Металліст» тут дуже шанують, стадіон новий побудували, з павукоподібних металлічних конструкцій.

Ніколи б не подумав, що на матчі внутрішнього чемпіонату може зібратися стільки футбольних вболівальників. «Металліст» вдома зустрічав «Шахтар» – на жаль, програли 1:2

Є навіть пам’ятник футбольному м’ячу.

Дуже здивувала велика кількість фонтанів, які дійсно працюють, не так, як у столиці, де можна побачити максимум з десяток функціонуючих водограїв.

Також, перша столиця може похвалитися великою кількістю церков та соборів дивовижної краси – на це грошей харків’яни ніколи не жаліли. Ось це звичайнісінька церква:

Ще величніший Благовіщенський собор:

Головна вулиця міста Сумська у вихідні дні пустує:

Метро трохи відрізняється від київського: по-перше, воно не таке глибоке, майже немає ескалаторів, а там де є – вони досить короткі, по-друге, ескалатори і самі потяги ходять повільніше за столичні – це досить помітно киянину. Метро совкове, ніяких архітектурних надлишків знайдено не було:

В деяких вагонах є те, чого так не вистачає киянам влітку – я б з радістю проміняв в київських вагонах монітори на вентиляцію:

Дитяча залізниця дуже захоплює, все наче по-справжньому, але замість дорослих всім займаються діти (окрім головного машиніста). Це досить популярна розвага, ще й мізерно мала вартість тому сприяє.

Деякі речі у Харкові дуже дивують, наприклад, цей звичайний внутрішній двір у центрі міста:

Крішнаїти, які танцюють та співають у людному місці, і до них приєднуються перехожі:

Граффіті усюди, інколи трапляються шедеври, інколи використовують у рекламних цілях:

Сигаретні кіоски у вигляді пачок цигарок:

Автоматичні туалети на перехрестях (у голові не вкладається, як можно було ставити туалети в таких місцях, не дивно, що туди ніхто не ходить):

Урнопінгвін:

Креатив:

Інколи складається враження, що у місті немає інтернету:

А інколи здається, що Капітан Очевидність живе саме в цьому місці.

-Алло, ти де?

-Я в супермаркеті «Супермаркет»!

Якщо вам не нагрубила продавщиця у магазині (яких майже немає у центрі та на центральних вулицях), якщо вам не посміхнулася дівчина казкової краси, якщо вам не довелося чекати на нерегульованому перехресті бозна скільки (жодна автівка не пропустила, доки самі нахабно не перейшли на інший бік напролом) – вважайте, що ви не були у Харкові.

А люди там живуть і не скаржаться на життя.