Автор: Юрій Борисов
Столиця Вірменії Єреван – одне з найдавніших міст у світі (засноване у 782 р. до н.е.). Тут будинки з вулканічного туфу, багато фонтанів, смачна кухня й гарні жінки.
Які асоціації виникають в пересічного українця, коли він чує слово «Вірменія»? Коньяк «Арарат», однойменна гора (до речі, зараз цій гордій кавказькій країні не належить), System Of A Down, Генріх Мхітарян…
Після подорожі до Єревану я включив у цей асоціативний ряд вулканічний туф, з якого тут зведено левову частку будівель. Чудовий камінь – легкий, гарний! Він буває різних відтінків і додає шарму навіть спорудам доби соцреалізму:
Нові будівлі також з туфу:
Вгадайте з трьох спроб, що є матеріалом для побудови церков:
Сам Єреван було зруйновано, пам’яток старовини тут небагато, більшу частину міста забудовано у 70-ті роки минулого століття. Проте, воно не є совковим – східна ментальність і вищезгаданий туф рятують його від цієї участі. Вірменська столиця напрочуд затишна. Є тут щось приємне в атмосфері:
Вірменія живе бідно. Зі слів місцевих, РЕАЛЬНА середня зарплата становить лише 100 доларів, а ціни не набагато нижчі за українські.
Транспорт, за локальними мірками, також недешевий, тож у метро практично ніхто не їздить. Локомотив має лише два вагони. Більшість людей користується маршрутками й таксі, яке тут недороге – влітку 2012 року 1 км поїздки коштував приблизно 2 гривні на наші.
Ось, до речі, як виглядає знак єреванської підземки:
Цю картину ми побачили на виході зі станції «Площа Республіки» (самісінький центр міста!):
Як бачите зі світлини, Вірменія має тісні стосунки з Росією (Банк ВТБ).
«Гаястан» (самоназва кавказької держави) є головним союзником Москви у реґіоні. Власне, у вірменів і вибору немає. Країна ворогує з сусідами – потужною Туреччиною й багатим нафтовим Азербайджаном. Кордони перекрито. З першими через питання Геноциду 1915-1923 року (за різними оцінками, тоді було знищено від 1 до 2 мільйонів вірменів – різні джерела подають різну інформацію). З другими через конфлікт у Нагірному Карабаху.
Обидві сусідки не проти ввести війська у Вірменію, проте присутність тут контингенту Російської Федерації стримує їх.
Не дивно, що вірмени дуже добре ставляться росіян. На відміну від Грузії, тут обов’язково вивчається російська мова у школах, 99% молоді добре нею розмовляє.
Також, кілька мільйонів вірменів працює у Москві й інших російських містах.
Теплі в них відносини з Росією, дуже теплі:
Серцем міста є Площа Республіки:
Розглянемо ближче місцеву лавочку:
Таксофон:
У Єревані багато фонтанів:
На відміну від сусідньої Грузії, працюють далеко не всі водограї. Зокрема, цей на виході зі станції метро «Площа Республіки» – у центрі міста! Центральніше не придумаєш!
У пошані російська попса:
І дітище Цукерберґа – соціальна мережа Facebook:
Трохи реклами:
На перший погляд, місто може видатися сірим і нецікавим, але, я вважаю, тут достатньо колориту:
Неодноразово зазначав, що Вірменія ментально є більш східною країною, ніж та сама Грузія. Дуже багато речей не піддається логічному поясненню й віддає пофігізмом.
Наприклад, ось цей хідник через міст. Потрібно мати дупу розміром із пів сідниці Брітні Спірз аби протиснутися крізь нього:
А потім тротуар раптово закінчується:
Жодних ознак пішохідного переходу. Стій посеред жвавої автомобільної траси й чекай поки якась добра душа пропустить:
А як вам парк у доволі респектабельному районі Єревану (на задньому тлі видніється монумент «Мати-Вірменія»)?
Ніхто особливо не переймається з підпорами для газопроводу – згодяться звичайнісінькі обрізки труб:
Комунальні служби міста не вважають за потрібне скошувати бур’ян:
А для чого посеред вулиці висить оцей мішок? Нащо він тут потрібен? Яку функцію виконує?
Неволі починаєш замислюватися, а чи дійсно така бідна Вірменія? Зокрема, я ніде не бачив такої кількості «Гелендваґенів», як тут. І, можливо, значення блокади турецького кордону для місцевої економіки сильно перебільшується (тим паче, ізоляція та досить умовна – є авіарейси до Стамбулу й Антальї, а турецькі фури вільно в’їжджають до країни через Грузію)? Можливо, причина саме у ментальності та нерівномірному розподілі доходів, який, власне, східним світоглядом і обумовлений?
Втім, невдоволення на обличчях місцевих я не помітив. Так, люди говорять, що життя у Вірменії далеко не мед, проте оптимізму не втрачають. Просто насолоджуються життям.
Вірмени дуже сподобались. Привітні, гостинні, виховані люди. Може вони не настільки відкриті як експресивні грузини, але не менш добрі. Просто стриманіші якісь. І, я б додав, інтелігентніші. Принаймні, так нам здалося.
Народ тут досить творчий:
Це – хлопчик:
Ніде я не бачив такої кількості чудернацьких пам’ятників, як тут:
Зайці-гімнасти:
Античний воїн:
Символічно. Власне, всі ми лише набір смислових комбінацій:
А цей лев зроблений із автомобільних шин:
Ось, що ми побачили поблизу будинку якогось «нового вірменина». Зі слів поліцейських, що патрулювали поряд, все це добро належить «депутату з Америки»:
Як відомо зі шкільного курсу географії, Земля плеската й тримається на трьох слонах. Але у Єревані все з точністю до навпаки – троє слонів стоять на плескатій Землі:
А ця людина приїхала з Франції – на світлині маєток геніального композитора Шарля Азновура:
Чимось Вірменія нагадує мені Іран. Не дивно – країна не одне століття перебувала в складі Персії, і це помітно:
Персидські мотиви проявляються у архітектурі:
У скульптурі:
У живописі:
Та й у зовнішності людей:
До речі, жінки, на мій суб’єктивний погляд, у Єревані гарні.
Перебування у Російській Імперії також наклало відбиток на місто. Ось які релікти тут зустрічаються:
Окремі райони Єревану нагадують Південно-Східну Азію:
Але подібні речі дуже гармонійно сюди вписуються, тож не дратують, а навпаки, додають східної екзотики.
Ну, і звісно Пан-Арарат! Культова гора для будь-якого вірменина. Саме її верхівку бачив біблійний персонаж Ной, якщо пам’ятаєте.
На жаль, влітку Арарат погано видно через димку. Проте можна розгледіти його обриси й навіть сніг на вершині. Араратів двоє. Ми сфотографували більший. Вірменії ця гора не належить. Ви бачите Туреччину:
Помилувавшись біблійною горою, ми вирішили скупатися, адже того серпневого дня у столиці країни було досить спекотно.
Головна водна артерія Єревану має назву Раздан і витікає з озера Севан (про цю водойму буде окрема стаття).
Дорогою до річки зустріли ось таке диво природи:
І диво радянської архітектури – пам’ятний знак на честь Алєксандра Матросова:
Раздан – стрімка гірська річка:
Купатися тут заборонено:
Та схоже на те, що народ ігнорує попередження й плескається у холодній прозорій воді. Про це свідчать численні знайдені нами артефакти:
Символ амбіцій Росії у Кавказькому реґіоні:
А ось ще хтось купатися приїхав! Зверніть увагу на те, що номер продубльовано фарбою на кузові:
Все ж таки, цікаве місто Єреван!
Далі буде.
Нет ничего лучше чем поход в горы. Пройтись по зеленой полонине, покорить самую высокую вершину Карпат Говерлу – это настоящий активный отдых. Чтобы отдых был действительно приятным, для этого лучше заказать Поход в Карпаты по Черногорскому хребту. С опытными инструкторами можно не бояться никаких трудностей!
Грузія мені видалася яскравішою. Але то моя суб’єктивна думка, можливо не всі зі мною погодяться
ще з Арменією в мене ассоціюється співачка Шер. Загалом, дивлячись на фото, я розумію, що мені там робити нема чого. Дякую за послідовну розповідь, але мене більше цікавив колорит та більше розповіді про населення, а не фото однакових будівель. Шкода, Арарат не роздивився. І про другий Арарат було недосказано, який такий другий Арарат? Чий він?
Не було згадано про те, що вагони метро митищенські, а турнікети- харківські.
Загалом- непогано, я навіть трохи туди поринув і уявив себе в Єревані!
Євгене, повністю з вами згідний. Мені не до кінця вдалося розкрити тему й передати дух Єревану.
Стосовно Араратів, то їх дійсно два – Великий і Малий. Малий розташований трохи на схід від свого старшого брата – ближче до турецько-іранського кордону. Належить туркам, до речі… Його також видно з Єревану. Оскільки він на південь від столиці Вірменії, то на фото мав би бути лівіше. Я його не фотографував