Автор: Шандра Юрій
Значну частину сучасного соціопростору вабить далекі простори: скандинавські фіорди, природні парки США, романтична архітектура Європи та вулкани Ісландії. Але це всього лиш віяння моди, місця, які не усім під силу та “по-кишені”. Переконаний, на теренах Україні є чудові локації, які кращі і приємніші за сьогоденні інтернет-тренди.
Почалась наша автомандрівка прохолодним ранньолітнім ранком. Маршрут був такий: Львів- Рівне- Клевань- Базальтове. На зворотньому шляху ми зазирнули в Тараканів. Перша зупинка була в Рівному, де я грандіозно здивувався з їхньої говірки та дуже старих тролейбусів. Прогулявшись центром і гідропарком ми вирушили далі.
Другий спин був у Клевані, біля вельмивідомого Тунелю Кохання. Чесно кажучи, я досить збентежено подивився у його кінець і його не було видно. Я очікував якийсь спопсований клаптик залізниці, що обріс чагарниками, а побачив могутній тунель у високому лісі. Щоправда, є один недолік- незліченна кількість комарів, тому, щоб зробити романтичну світлину треба володіти неабиякою витримкою.
Під вечір ми доїхали до м. Базальтове. Увесь периметр кар’єрів (їх там 2) засипані піском- щоб туристи та місцеві не заїжджали близько до кар`єру і не заважали своєю присутністю працівникам, що ріжуть, ламають та видобувають там базальт. Після півгодини розгрібання піску авто заїжджає прямо до уступу, які там усі досить круті, розводиться багаття, розкладаються палатки, накривається стіл і місто ще довго не засинає. Зранку товариство прокидається і йде на пошуки пригод. Породи різноманітних форм- рівні, криві, горбисті, вигнуті(натрапив на інформацію, що значна частина вулиць Москви застелена бруківкою з цього кар’єру), чиста вода та відсутність будь-яких форм життя (насамперед людей) на березі озера лише сприяють незабутньому відпочинку. Як на мене, та місцина дуже схожа на Крим. Три речі мене підштовхнули на такі роздуми:
- дуже жарка та суха погода
- рослинність, схожа на тамтешню
- круті схили, що ведуть до берега
Блискавично минули півтори доби перебування і прийшов час повертатись. По дорозі додому ми заїхали в Тараканів, де збереглися руїни форту. Він мені “ну дуже” запам’ятався, бо: по-перше, товариство його довго шукало( вхід у нього захований в густому лісі); по-друге, усіма дорогами, що ведуть до нього, володіють борщовики( отруйні рослини, заходи по знищенню яких, вживалися ще у Київській Русі); по-третє, майстерний водій зловив колесом неосяжний за своїм розміром камінь і довелося приймати міри по усуненні неполадок прямо в лісі (тому будьте дуже обережні, коли вирішите їхати туди на авто). Але усі випробовування не виявились марними- очікування прекрасного втілились в життя. Пройшовши дуже довгий тунель-вхід ми побачили фортецю, з величезними приміщеннями, високими арками і довгими ходами. Мало місць в Україні є такими прихованими від громадськості, але водночас багатовідвідуваними, Тараканівський форт- один з них.
Отже, що я хотів донести: мандруй, кохай, бунтуй. Як там в приказці? Від малого до великого? Чи ти віддаєш перевагу оригінальним паблікам і особливим цитатам ?
Круто! Наступного разу можете ще відвідати , і