Автор: Сергій Кудяшов
Кривий Ріг – знакове місто з кількох причин:
– найбільше українське місто, яке не є обласним центром (660 тисяч жителів);
– найдовше місто Європи;
– у ньому наявний Метротрам.
Свою мандрівку почав 21 квітня 2012 року знову ж таки на станції ім. Т. Шевченка, де сів у фірмовий потяг “Кривбас” (Київ-Кривий Ріг).
Зважаючи на свої розміри (126 км), Кривий Ріг (надалі КР) має дві великі залізничні станції: “Кривий Ріг-головний” і “Роковата”. Вже на ділянці між цими станціями можна було спостерігати промислові підприємства, добряче притрушені червоним пилом.
Перед поїздкою, добре “поґуґливши”, склав маршрут “Залізничний вокзал – Карачунівське водосховище”, до якого включив найцікавіші місця Кривого Рогу, які можна було побачити у центрі цього мегаполісу (загальна довжина маршруту – 14 км).
Неквапливо йшов вулицею Домнобудівельників, де навпроти мене зупинився трамвай. Пара пенсіонерів з торбами поспішила у нього сісти: жінка встигла, а чоловік, не добігши десять метрів, зупинився, зробив крок і, завмерши на мить, впав. Звичайно, я одразу перебіг дорогу і допоміг перевернути діда на спину. Незважаючи на те, що на той час я працював в колл-центрі “Київстару”, не зміг одразу згадати номера екстрених служб через паніку. Швидка приїхала за хвилин 5-7. Лікар перевірила пульс і каже:
– “Это труп (Це труп – рос.).”
– “Перевірте ще раз, адже він щойно дихав.”
Лікарка ще раз перевірила, та пульсу не було. Не пам’ятаю, про що голосила дружина, але лікар на всі закиди відповідала, що потрібно було надати першу допомогу. Водій швидкої ще попросив присутніх допомогти покласти тіло небіжчика на каталку і завантажити у “Газельку”.
Шок! Шок! Шок і бажання якнайшвидше піти звідти.
Метротрам – лінія швидкісного трамваю (загальна довжина маршруту – 18 км, 15 станції, з яких 4 – підземні), яку почали будувати у 1986 році, а закінчили вже при Кучмі. Якщо сказати простіше, то це трамвай, котрий частину шляху їде під землею, а решта лінії – аналог ділянки “Дніпро-Лісова”, тільки швидкість руху нижча.
Метротрам – різновид громадського транспорту, побудований за всіма принципами метрополітену, однак замість вагонів метро їздять трамвайні вагони (місцева легенда говорить, що відкриттю повноцінного метрополітену завадив обласний центр, оскільки на 1986 рік у Дніпропетровську тільки розпочали будівництво метро).
Вартість проїзду – 1,50 грн, використовуються пластмасові жетони рожевого кольору. До 2003 року логотипом швидкісного трамваю були дві літери – “ШТ”, а потім стала звична “М”. Метротрамом також можна скористатися у Волгограді, Антверпені, Кракові.
Місто цілком залежить від свого найбільшого підприємства – “Криворіжсталь”. Цікавий факт: після повторної “прихватизації” місту був виділений 1% від суми контракту 24200000000 грн. (цікаво, на що пішли ці гроші?).
Майже кожні парламентські вибори яка-небудь “маргінальна партія” (останього разу це робила Вітренко) для рейтингу нагадує криворіжцям про те, що їхнє місто заслуговує бути обласним центром. Я не фахівець, але думаю, що таке стратегічне для України місто заслуговує на статус республіканського, на зразок Києва і Севастополя.
Історія КР аналогічна донецькій, де використовували працю в’язнів на робочих місцях з важкими умовами праці, тому після “колапсу” радянської економіки початку 90-х почалася хвиля бандитизму. Так само, як і мешканці Донбасу, криворіжці називають свій регіон абревіатурою – “Кривбас”.
У цей же день відбувався футбольний матч “Кривбас”-“Металург”(Донецьк). Гріх було не відвідати такий поєдинок. Гості виграли з рахунком 1:2. Стан стадіону – “на трійочку”.
Після матчу, знову пішки, вирушив на вокзал. Навігатор, як завжди, показав дуже довгий маршрут, тому я пішов навпростець, про що пізніше гірко пошкодував.
Спочатку сполошив невдаху-наркомана, котрий ховав своє “зілля” в кущах. Далі йшов по шпалах у бік вокзалу.
Безлюдно. Сутеніє. Підспівую гурту “Placebo”, аж раптом помічаю ліворуч від себе двох мужиків, які мені махають – типу “йди до нас”.
Переходжу колію, перед рівчаком зупиняюсь і питаю в них:
– “Що вам треба? В мене поїзд скоро.”
– “Сынок, иди сюда (Синку, йди сюди – рос.)!”
Чоловіки виявилися міліціонерами, які розслідували вбивство (труп та автомобіль з написом “експертиза” знаходилися поруч у чагарниках). Їх зацікавило, що за пришелепуватий може шлятися ввечері лісопосадкою.
Одразу ж почали допитувати “що я?”, “хто я?”. Перепустка компанії “Київстар” виявилася для них не аргументом (жодної печаті чи штампу).
Оскільки документів, які підтверджували мою особу не було, свій захист я побудував на тому, що я –мандрівник, як доказ, почав показувати сувенірні магніти з міст, які відвідав минулого місяця (Кременчук, Знам’янка, Лубни) та знімки на фотоапараті (Пітер, Бердичів, Брест).
Чоловіки вже хотіли мене відпустити, однак вирішили ще перевірити вміст мого гаманця, у якому був залізничний квиток і “лєвий” студентський (позичив у товариша). Яким чином “доблесні охоронці правопорядку” його не помітили, я і досі не можу зрозуміти.
Ще трохи поговоривши, мене відпустили. Злий та спустошений я пообіцяв собі, що більше ніколи сюди не повернусь та вивчу правила першої долікарської допомоги.
P.S. У березні цього року знайшов в Інтернеті інформацію про те, що у Кривому Розі на шахті “Батьківщина” проводяться екскурсії. Можливо заради урбантріпу я й повернуся до Кривбасу.
Цікавий звіт. Сергію, а про екскурсії на шахту можна детальніше?
М-да, рідне місто відзначилось, як завжди.,
В сенсі “відзначилось”?
бррр товарищи на шахтах не очень ярко )))но ележе хотите могу организовать но на шахтах донбасса
кстати в кривом рогу помоему каждый четверый в карьерах по добыче руды проводят помоему в два часа дня взыв 600-800 тон врзывчатого вещества ))) прикольно наблюдать за этим с высоты 200 метров
Обов’язково треба буде побувати у шахті.
У 1929 році побудовано 3,5 км ліній з центру до Новомиколаївки. Цього ж року в Харкові було придбано 11 вагонів, що дозволило списати найстаріші німецькі вагони фірми «Гербрант».
В Кривом РогЕ! Запомните! Ешкин кот. РогЕ! Нет такого места “в Кривом РогУ”. Неужели так тяжко?