Автор: Ігор Якубович
Шацькі озера вабили мене до себе ще зі шкільних парт, але мрія збулась лише у минулому році. Постала проблема вибору місця відпочинку, а оскільки моя дівчина «на моря» їхати відмовилась, було вирішено їхати на озера.
«Вабить це озеро, тихе й погоже,
В пітьмі чаруючи очі;
Та лиш сміливець нечуваний може
Їхать туди опівночі.»
(Адам Міцкевич)
Це була середина літа, добирались ми з Полтави потягом «Сімферополь-Мінськ» до Києва, а звідти потягом «Київ-Львів» до Ковеля.
Між пересадками в нас був час, близько трьох годин, тому побачили ще й столицю, до речі про неї знайшов на сайті лише одну статтю, чому бродяги її не атакують!? 🙂
Приїхали у Ковель десь о другій години ночі, нічого іншого не залишалось, як провести час до ранку в прекрасному вокзалі Ковеля ( і він насправді прекрасний, чистий, спокійний та без різних запахів :-)) Зранку пішли на автовокзал, та автобусом вирушили до Шацьку (квиток коштував до 40 грн), їхали години півтори, але добрий водій завіз нас у самісіньке селище Світязь, куди ми й планували дістатись.
Погода лишала бажати кращого, хвилі на озері були не менші ніж на морі, ми були дуже стомлені та хотіли їсти й спати, бо майже добу провели в дорозі. Але, дякувати Богу, дома проштурмували Інтернетж, то знали куди дзвонити, щоб нам дали притулок ( тут у період жнив, так я називаю сезон відпочинку, кімнати здають у кожній хаті, також багато різних котеджів).
Ось декілька світлин місця, де ми мешкали:
Коштувало все це близько 70 грн на добу з людини, до того ж можна замовити сніданок , обід або вечерю за додаткові кошти, але як що їх не має, можна готувати самим.
Після відпочинку пішли купатися на озеро, погода нам не завадила, після обіду хоч і розпогодилось, але був дуже сильний вітер. Доречі по приїзді дізналися, що декілька днів тому було спекотно і вода в озері була аж гаряча, та ми вже звикли, що з нами так буває! 🙂
Цікава особливість, на фото видно, чітку межу мілини та глибини.
Організували собі й велопрогулянку, (велосипеди взяли за місцем проживання:-)), відвідали й відомий пансіонат «Світязь».
Побували й на озері Пісочне, вода в якому найчистіша з усіх озер, та м’яка, подейкують, у ній багато срібла.
В останній день дізналися, що на озері є біла глина, вимазались як свині, потім шкіру так стягувало, що страх.
Поверталися так само, до Киева, звідти до Полтави.
Це одне з багатьох місць України, куди обов’язково потрібно поїхати!
Відповім на запитання тут – igor_yakubovich@i.ua
