Шляхами Батьківщини

Соледар

Соледар

Автор: Сергій Кудяшов

Соледар – типове шахтарське містечко, і навряд чи я б його відвідав, якби кмітливі люди не почали влаштовувати екскурсії для всіх охочих по соляній шахті на глибині 292 м.

Старт тріпу відбувся у суботу одразу після роботи, двома попутками добрався до Борисполя, витягнув табличку “ПОЛТАВА” й одразу застопив литовця на “Шкоді” до Харкова.

Даріус вже кілька років промишляє тим, що купує через Фнтернет вживані англійські автівки з правим кермом, після чого самостійно через польсько-український кордон везе їх у Харків на авторинок на розборку.

Цього разу він їхав із своїм тезкою. Другий Даріус переганяв оригінальний корейський “Део Ланос”. Але той “Ланос” в Україні можна було впізнати із тисячі сиріх українських ланосів – корейський мав праве кермо, та найбільше кидалися в очі блискучі європейські номери з абревіатурою GB.

Соледар

Даріус з Даріусом спілкувалися по мобільному телефону, звичайно, діалог був не настільки строкатим, як в уривку з литовського фільму “ZERO 2”, але їх мова була рясно всипана всепроникаючим російським матом.

Їх бізнес не є цілком законним, тому, аби й надалі насичувати український ринок вживаними оригінальними запчастинами, Даріус “башляє” усім, хто зупиняє його на дорозі.

От і цього разу, щоб не давати хабаря мєнтам на посту при в’їзді у Харків перед Пісочином, Даріус скерував своє корито у неасфальтовані сільські вулички.

Тож, коли попросив зупинити, то подумав, що знаходжуся на кільцевій дорозі, та насправді я стояв на Полтавському шляху, тобто на дорозі, яка вела у центр Харкова.

Я настільки був упевнений у своїх координатах, що навіть не запитував дорогу ані в таксистів, ані у працівників АЗС.

Десь на третю годину до мене дійшло, що об’їзна знаходиться поруч, але в іншому місці.

А ще через 2 години машини почали зупинятися. Тобто 5 годин витратив, щоб доїхати з Борисполя до першої столиці УРСР і стільки часу аби проїхати 35 км по об’їзній (хто був на домашньому матчі ФК Металіст, обов’язково звернув увагу, як трибуни закликають харьків до атак зарядом “Первая столица”, але це всього навсього реґіональний міф, бо Харків це лише перша столиця УРСР до 1934 року. Між іншим, доля розпорядилася так, що Слобожанщина мала і третю столицю УРСР. Під час відступу червоної армії у 1941 році усі держустанови були евакуйовані на декілька місяців з Києва у Куп’янськ).

Екскурсія починалася о 13:00, але для реєстрції необхідно було з’явитися о 12:30. Вартість екскурсії – 100 грн. Після реєстрації і короткого інструктажу нашу групу зі швидкістю 1,5 м/с опустили у ліфті на глибину 292 м.

Соледар

Шахтар, який зустрічає відвідувачів при вході. Дивним чином схожий на Льоню Космоса.

Соледар

Наш гід – Андрій Васильович поруч з логотипом Артемсолі і Шубіним.

Шубін – це міфічний шахтарський персонаж. В залежності від реґіону Шубін може бути лихим, але частіше гірники говорять про нього у позитивному тоні. Усі незрозумілі речі під землею шахтарі взяли моду пояснювати витівками Шубіна.

Соледар

Герб Соледару.

Статус міста був наданий у 1965 році після об’єднання кількох селищ під назвою  Карло-Лібкнехтівськ.

У 1991 році карло-лібкнехтівці (як звучить!) задумалися, яке відношення має німецький комуніст до їхнього містечка і вирішили перейменувати місто на Соледар. Центральна фігура – 5 пелюсток – означає 5 селищ, з яких утворили Соледар.

Соледар

Донецький кіч – пальма Мерцалова. Цього разу вироблена з солі. Хто уважно мандрував Донбасом, не міг її не помітити.

Соледар

Туристи за пропозицією Андрія Васильовича притиснулися до стіни, аби зарядитися позитивною енергією.

Соледар

Найбільший кристал видобутий з цієї шахти. Ліхтар встановив, аби показати його прозорість. Він має певну загадку, яку не можуть розгадати науковці – кристал має стабільну температуру, незалежну від зовнішніх факторів. Під час погіршення погоди кристал мутніє.

Соледар

Експозиція з продукцією Артемсолі.

Соледар

Соледар

При вході до музичної скриньки. Тут відбувається щорічний фестиваль класичної музики “Соляна симфонія”.

Соледар

Саме у цій камері у 2003 відбувся перший підземний політ на повітряній кулі. При бажанні можна пограти у футбол.

Соледар

Підземний кафетерій.

З Соледару до траси на Харків вибрався артемівською маршруткою. За три години вже був на станції метро “Пролетарське” і скористався паперовими тікетами по 3 грн за штуку (у Харкові нещодано відбулося подорожчання проїзду у громадському траспорті). Вийшовши на станції Холодна Гора, пісочинською маршруткою виїхав за місто, застопив машину до Полтави.

Соледар

Вже під Полтавою зафоткав цей вказівник.

Гадаю, серед читачів “Невгамовних Бродяг” знайдуться фанати гурту “На Відміну Від”, у яких це фото викличе усмішку:

“Прівет, я Людка із села Кантакузівка,
Тут всі ублюдки, одна я бусінка!
Давай встрічацця, я люблю На Відміну Від!”

У Полтаві за 20 хвилин застопив вантажівку до Броварів.

За 4 роки автостопного досвіду я їздив на багатьох вантажівках, але на Volvo лише тричі, і кожного разу водій був із Закарпаття.

Минулого разу драйвер був з Ірщавщини, цього разу – з Берегова. Водій здивував мене першою фразою: “Розуйся і постав свої шкари біля моїх”.

Їхав він швидко, бо поспішав на загрузку у Сваляву. Він підібрав мене, аби точити ляси, бо хотів проїхати 1200 км з Харкова до Сваляви без зупинок на сон. Я, як міг, розважав його своїми розмовами, але ще перед Хоролом сон здолав мене, а от прокинувся вчасно – як раз перед Броварами.

Facebook Comments

Залишити коментар

Коментар

  • Якось на часі було питання про звільнення російської нафти від ПДВ. Саме тоді ходили настійливі чутки, що Лисичанськом цікавиться сам пан Фірташ. За тодішніми експертними оцінками, він був здатний купити завод, витративши сотню-дві мільйонів доларів. Але ці гроші треба швидко “відбити”, тому що в Україні вкладати навіть на п’ять років – це божевілля.