Ужгород

Автор: Андрій Пеляк

Закарпаття для мене, галичанина, завжди лишалось якоюсь загадкою. Щось таке близьке і водночас далеке. Для першого знайомства було обрано Ужгород – місто, яке коротко можна змалювати трьома словами – “річка-замок-вино”. План у мене був простий: приїхати на один день без усіляких там турагенств і екскурсій, погуляти містом, а на вечір їхати додому.

Центр міста, річка Уж

Річка у центрі міста – це зажди приємна штука. Вона прикрашає населений пункт і є чудовим місцем для відпочинку. Назва її зовсім не загадкова – Уж. На щастя, головна водна артерія Ужгороду не загаджена і навіть досить чиста – за таких умов дуже приємно перейтися набережною:

Центр досить маленький. Його можна обійти за півгодини. Гарненькі вузенькі вулички і затишні кафе:

Є декілька незвичних памяткиків. Можна сподіватись, що це славнозвісний Швейк (Ярослав Гашек. “Пригоди бравого вояка Швейка”). Жодних табликок, які б на це вказували, немає. Розмірами він дуже маленький, міг би поміститись на руках:

А це дядя Коля, він же ліхтарник. То насправді реальний ужгородець, який вручну, протягом 40 років запалював старі електричні ліхтарі у центрі міста:

А тепер перейдемо до замку. Він досить великий і добре зберігся. Тут є де прогулятися, як по мурах так і по музеях:

Всередині замку є де й по мурах полазити, що я успішно і зробив:

На території також знаходиться велика кількість музеїв, як історії фортеці, так і міста. Мені найбільше сподобались музичні інструменти:

В одному з підземель знайшов ось таку карту Ужгорода:

І от одна з найприємніших відвідин у замку – дегустація вина. Цей напій тут справді смачний і дешевий:

Після підземель, музеїв та вина я вирішив ознайомиттись зі зразками народної архітектури Закарпаття. Це також музей, але під відкритим небом з деревяними та глиняними хатинками та церквою:

Тож тепер повертаємось до міста. Там саме проходить “Барбекю фест”. Це таке собі свято м’яса і вогню, ну і вина звісно.

До вашої уваги смажений кабанчик:

Наскільки я зрозумів, жодне свято на Закарпатті без вина не обходиться:

Тут можна було скуштувати не лише хряка, а й усі інші види смаженого на вогні м’яса. Звичайно, я не втримався і ще на дорогу додому купив собі трохи вина.

Вечір невпинно наближався, тож на мене чекав потяг до Льова. Шкода прощатись із цим містом, треба буде сюди обов’язково ще повернутися!