Автор: Ярина Перчик
Ось і травневі свята, рік 2013, декілька днів вихідних, час відпочити від роботи, і вирушити в подорож.
Захотілось всього одразу: подорожувати, відпочити на природі, побачити щось цікаве, дізнатись щось нового…Отже з такими прагненнями рюкзак за спину та й у далеку мандрівку…
Але для далекої мандрівки занадто мало вихідних, і ми вирішили потішити себе принадами рідної землі. Довго не думали, обговорили декілька варіантів, і вирішили відвідати замки у яких вже бували і в яких не були жодного разу.
I
Отож на дворі 09 травня 2013 р., з прекрасним настроєм на залізничному приміському вокзалі міста Львова, ми чекаємо електропоїзд Львів-Тернопіль, щоб здійснити першу поїздку одного дня: відвідати Золочівський замок.
Поїзд відправився в 7:55 год., їхали десь 1,5 години до містаЗолочів, зійшли на станції та й рушили до замку, ішли пішки, так цікавіше. Дорога займає десь 40 хв. повільної ходьби.
Золочівський замок – пам’ятка оборонної архітектури ХVІІ ст., Замок Якуба Собєського побудований у 1634-1636 роках за проектом невідомого архітектора. У 1686 році на замовлення короля Яна ІІІ Собєського був відновлений і оздоблений творами мистецтва. Кілька разів змінювались власники, поки замок не став власністю держави.
Треба віддати належне погоді, було сонячно, тепло, пахло весною, адже в цей час починало усе розквітати, навколо дуже мальовничі панорами, і на фоні всього цього замок виглядав фантастично.
Замок оточений високим валом, з якого було приємно спостерігати панораму, можна було присісти і помилуватись навколишньою красою.
Цією стежиною, що ви бачите на фото, ми вийшли на один із чотирьох пагорбів замку.
На кожному пагорбі є пушки, з яких колись обстрілювались вороги, що підступали до замку.
Це подвір’я замку з алеями і скульптурами. Прямо видно «Китайський палац», з права- сам замок.
Тут вхід у замок. У касі взяли квитки, три на людину: квиток у «Китайський палац» 10,00 грн., у «Замок» 20,00 грн. і квиток в «кімнату з короною Данила Галицького» 5,00 грн.
Нас попередили, що здійснювати фото та відео зйомку у «Китайському палаці» та в кімнаті, де знаходиться корона Данила Галицького строго заборонено.
Початок був цікавий, враження, що ти потрапив у інше століття виникло зразу ж при вході у замок. Це можна побачити на фото, як цікаво оформлений сам вхід, наче нічого не змінилось з тих стародавніх часів, ось предмети старовини, ті що колись використовувались у побуті, ось вам і пташиний двір, одним словом господарство…
Тут відвідувачі замку залишають монетки на щастя, а хтось просто так…
Це ми уже всередині замку, на фото кухня, де самі паничі рідко заходили…
Це камін в панських хоромах.
До речі, кімнат у замку дуже багато, всі вони різні, представлено багато картин, посуду, меблів шляхетних, просто витвори мистецтва, подивитись є на що.
«Китайський палац» невеличкий, але у ньому зібрані цікаві речі, більшість з них це дарунки багатих, видатних, владних людей. Тут є японські фрески, японська вишивка, скажу чесно, що я дуже зблизька придивлялась до неї, і вона так майстерно вишита, що мені здалось наче це малюнок на полотні, є ще багато цікавих речей з китайської культури.
Кімната, де є корона Данила Галицького, маленька, там зберігається за склом, під охороною, як нам сказали, справжня корона, оздоблена коштовними каміннями, яку носив король славетного міста Львова, відвідати цю кімнату потрібно було до 15:00, бо потім вона закривається, про це нам забули сказати у касі, але ми встигли, хоч прийшли за 5 хв. до закриття.
Екскурсовода ми не замовляли, бо хотіли все ретельно самі роздивитись, не поспішаючи, а з екскурсоводом все швидким темпом.
Фотографій зробили дуже багато на згадку, представляємо лише декілька, усі виставити, на мою думку, не варто, адже вам, хто ще не був у Золочівському замку, не буде цікаво, коли самі надумаєте його відвідати.
Мою увагу привернула ця піч з білого кахелю, краса неймовірна, шедевр.
Крісло володаря замку, на якому він здійснював прийом знатних вельмож.
На цьому все, вражень багато, поїздка вдалась, виходимо із замку, і йдемо прогулятись, ще залишилось трохи часу до повернення додому.
Повертались у Львів електропоїздом Тернопіль-Львів.
II
11 травня 2013 р., на залізничному головному вокзалі міста Львова, ми чекаємо електропоїзд Львів-Мукачево, щоб здійснити другу поїздку одного дня: відвідати Мукачівський замок Паланок.
Виїхали зі Львова о 07:00, в Мукачево прибули в 11:05. День видався також сонячним, привітним на тепло, і сподівань від цієї поїздки було дуже багато, адже в Мукачево їхали перший раз, і ми не були розчаровані.
Вже по дорозі були приємні моменти, в Скотарному бачили неймовірні пейзажі: зелені гори, яскраво-сліпуче сонце, температура повітря +24 і білосніжні вершини, так, там ще лежав сніг, шкода, що не можу показати фото, бо його не має, не встигла витягнути камеру, не сподівалась, що сидячи в електропоїзді буду щось знімати. Ще не встигла намилуватись тією красою, аж ось пастухи з великою отарою овець. Ось так.
Зійшовши з поїзда, біля залізничної станції Мукачева, сіли в автобус № 15, доїхали в центр, можна було і пішки, це раптом дві зупинки, ми цього не знали, потім пересіли на автобус № 3 і поїхали у замок Паланок, їхали десь 20-25 хвилин, і побачили на вершині замок, тут ми і вийшли.
Ціна квитка 10,00 грн. з дорослого, і оглядайте цілий замок ! Така низька ціна здивувала!
Справа при вході стоїть карета, фото 10,00 грн. на кареті, кількість кадрів не є обмежена. Якщо є бажання приміряти сукню, то прошу дуже, можна, але ще потрібно доплатити 20,00 грн.
Вийшовши на тераси замку, відкриваються чудні краєвиди на Мукачево.
Цей великий колодязь постачав воду для замку.
Історію замку описувати не буду, її може почитати кожен в інтернеті, скажу тільки, що у замку є три поверхи, багато кімнат, між поверхами є переходи на тераси з яких видно ціле місто Мукачево.
У замку є різні музеї, що висвітлюють культуру різних народів тодішнього часу. Відвідування більшості музеїв входить у вартість вхідного квитка, але є що потрібно оплачувати окремо.
Коли ми були, то деякі музеї не працювали, наприклад, на дверях, ми прочитали вивіску «музей єврейської культури», ще був музей «болгарського народу», шкода хотілось їх відвідати також. Чи вони в цей день не працювали, чи взагалі ще не відкрились по певних причинах, чи можливо колись функціонували, а зараз на реставрації…не знаю.
Оглядали замок самостійно, хто бажає може замовити екскурсовода, звісно за додаткову плату.
Фото і відео зйомка дозволена всюди, окрім музею ікон.
Ці фото зроблені в музеї народного побуту
Точно не знаю, але ми думали-гадали, і дійшли висновку, що це вулик
Це герб Мукачева
Ілона Зріні (при розмові з місцевими жителями, зрозуміли, що вони пишаються цією жінкою). До речі, ми їхали автобусом № 3 до замку по вулиці, названої в честь цієї жінки
Ми спустились у якусь яму, вузькими, кривими сходинками, побачили, що туди ідуть люди, а це виявилось місце, де колись тримали в’язнів. Туди потрібно спускатись дуже обачно, бо світла як такого не має, можна травмуватись, підлога була не рівна, там ішли реставраційні роботи Наступні три фото зроблені з використанням фотоспалаху, можливо не дуже чіткі, але роздивитись можна.
Тут продемонстровано, як поводились із в’язнями
Все, кінець моєї розповіді.
Відвідини самого замку забрали у на часу, десь три години. У нас ще лишилось вільних 2 години до відправлення поїзда Мукачево-Львів, і ми їх використали, щоб подивитись центр Мукачева.
У Львів прибули в 20:45, трохи втомлені, але задоволені поїздкою, яка супроводжувалась яскравими враженнями від побаченого, і від спілкування з людьми.
