Видатний британський бродяга, моряк, науковець, вояка й авантюрист Джеймс Кук (James Cook) з’явився на світ Божий 27 жовтня 1728 року в містечку Мартон, Йоркшир, Великобританія.
“Но почему аборигены съели Кука?
За что – неясно, – молчит наука.
Мне представляется совсем простая штука:
Хотели кушать – и съели Кука.”
(Владімір Висоцкій)
Майбутній мореплавець народився у родині бідного шотландського кріпака, де окрім нього було ще четверо дітей.
З п’яти років Джеймс змушений ішачити на фермі (прочитайте це речечння уважно, ті, хто скаржиться на важке дитинство!). Коли Кукові виповнилося 18, йому набридло сапати цибулю, тож він вирішив стати юнгою на кораблі.
Попрацювавши на різних суднах, Джеймс несподівано відмовляється від пропозиції очолити корабель із гарною назвою “Friendship” (англійською – “дружба”), та йде матросом на військовий 60-гарматник “Іґл”.
Вже за місяць британець стає боцаном. Боцман Кук – як звучить!
Після того наш герой багато воював, ходив по Світовому Океану і укладав карти. Та не цим прославився уродженець передмістя Мідлсбро.
Під керівництвом Джеймса Кука було здійснено три експедиції, що значно розширили уявлення людей про нашу планету.
Перша виправа стартувала 26 серпня 1768 року в Плімуті й мала на меті…дослідження проходження Венери через диск сонця. Втім, у секретних інструкціях, отриманих Джеймсом, було вказано, що він має відкрити загадковий Південний материк (також, відомий на той час, як Terra Incognita) і дослідити малознане східне узбережжя Австралії. В цей період між світовими державами точилася запекла боротьба за нові колонії, тож зрозуміло, що астрологічні дослідження були лише прикриттям.
10 квітня 1769, після довгих місяців плавання, експедиційне судно “Індевор” досягло берегів Таїті. Там команда зупинилась на деякий час і заприятелювала з місцевим тубільним населенням. Як ви вже прочитали у вступній цитаті, воно (це саме населення) ще відіграє важливу роль у житті бродяги.
Але поки що ніщо не віщувало біди. Кук був на короткій нозі з таїтянами. Навіть взяв місцевого вождя з чудовим іменем Тупія у подорож до Нової Зеландії. Там аборигени були не настільки приязно налаштовані до “ґрінґо”, довелося навіть взяти участь у кількох колотнечах. Проте, експедиція виявилась вдалою – було відкрито протоку між двома найбільшими новозеландськими островами, що дістала назву Кука.
Також, було досліджено значний шмат австралійського узбережжя. Жоден Південний материк не відкрили, але попрацювали на благо британської корони та світової науки дуже й дуже плідно.
Друга експедиція, що складалась з двох суден, стартувала 1772 року з того ж самого Плімуту. Ціль – дослідити південь Тихого океану (схоже, Південний материк не давав спокою британцям). по дорозі підібрали ботаніка Андеррса Спармана у Кейптауні (ну, яка поважаюча себе експедиція буває без ботана – вибачте, ботаніка!).
Кук і команда вперше в історії людства перетнули Південне полярне коло 17 січня 1773 року.
Спроби знайти загадковий континент знов були невдалими. Кораблі експедиції трвиалий час блукали півднем земної кулі і зрештою потрапили до Океанії.
Зайшовши на Таїті, де тубільці вже не так прихильно поставились до мандрівників, Кук рушив на захід, де відкрив кілька островів, що дістали назву Дружби, оскільки місцеві, на відміну від таїтян, повелися з гістьми дуже чемно.
Далі ескадра дісталась Нової Зеландії. Кораблі розділилися. Тут відбулася неординарна подія – 17 грудня 1773 року вісьмох матросів і двох боцманів корабля, яким не керував Кук, послали на берег за свіжою городиною. Жодна людина не повернулась на борт – бідак… з’їло місцеве населення. Вражений цим випадком, капітан Фюрно вирушив назад до Кейптауну.
В цей час, Кук не дочекавшись колеги, вдруге перетинає Південне полярне коло, а потім вирушає до вже добре відомого Таїті, по дорозі відвідавши купу островів у Тихому океані.
Джеймс ще довго сновигав Пасифіком туди-сюди, повоював з аборигенами на Фіджі, відкрив Нову Каледонію й Нову Георгію, але так і не знайшов Південний материк. Вдруге експедиція повернулась ні з чим.
Третя експедиція була не менш вражаючою. Цього разу британці плюнули на містичний континент на півдні, й послали Кука із завданням знайти Північно-Західний прохід, що з’єднує Атлантичний і Тихий океани.
Маршрут був карколомним. Два кораблі у різний час вийшли з Плімуту. Кук пішов на південь, став на ремонт у Кейптауні, а далі повернув на схід – до Нової Зеландії. Потім Джеймс відвідав вже майже рідні Таїті й острови Дружби, і попрямував на північ, відкривши по дорозі острів різдва і Гаваї.
Далі були Аляска, Чукотське море, Алеутські острови й… повернення назад.
16 січня 1779 року ескадра Джеймса Кука зупинилась на Гавайських островах, які не так давно відкрила. Мешканці островів вирішили, що британець є божеством і дуже добре прийняли мандрівників. Проте, з часом відносини з тубільцями почали псуватися, пішли крадіжки.
В результаті чергового конфлітку, 14 лютого 1779 року Кука було вбито. Після смерті видатного авантюриста, командування кораблем перейшло до Чарльза Клерка, який намагався забрати у аборигенів тіло забитого мореплавця. Мирним шляхом вирішити проблему не вдалося, довелося спалити поселення гавайців.
Піцсля цього тубільці доставили на корабель кошик із десятьма фунтами м’яса (приблизно 4,5 кг) й головою Кука без нижньої щелепи. 22 лютого 1779 года останки одного з найвидатніших мандрівників у світі було заховано у морі.
На честь Джеймса названо острови й протоку, випущено марки, а видатний російський бард Владімір Висоцкій навіть присвятив геніальному британцеві пісню, цитату з якої ви бачили на початку статті.
Аренда теплохода позволит вам приятно провести время среди днепровских волн, провести корпоратив, свадьба в кругу друзей, без посторонних взглядов и все это по доступной цене.
