Крістофер Джонсон МакКендлес (Christopher Johnson McCandless, 12 лютого 1968 — 18 серпня 1992 року) – американський мандрівник, який взяв під час своїх мандрів ім’я Александр Супербродяга (Alexander Supertramp) і вирушив до безлюдної частини Аляски з невеликими запасами їжі й спорядження для того, щоб деякий час побути на самоті. Через чотири місяці він помер від виснаження, імовірно викликаного тим, що хлопець з’їв отруйну рослину, неподалік національного парку Деналі.
Видатний бродяга всіх часів і народів Кріс МакКендлес народився у Південній Каліфорнії, США. Перші шість років життя хлопчина провів у місті Ель-Сеґундо. Потім переїхав із батьками до Вірджинії.
Ще змалку вчителі відзначали неабиякий характер Кріса. У середній школі він був лідером із кросу. Під час пробіжок МакКендлес переконував однокласників, що вони не просто намотують кола на шкільному стадіоні, а “змагаються проти сил темряви”. Як бачите, вже тоді проявлялися неформальні схильності нашого героя, що зайвий раз переконує – характер людини формується у дитинстві.
У першу подорож Крістофер Джонсон МакКендлес вирушив одразу по закінченню школи 1986 року. Юний авантюрист об’їздив мало не всю країну й повернувся до університету Еморі (до якого у тому ж році поступив) за два дні до початку занять. Вчився, до речі, на історика й антрополога.
Крістофера перло не по-дитячому. Юнак свідомо відмовився від можливості стати членом студентського братства Phi Beta Kappa Society (нічого спільного з відомим виробником спортивного одягу Kappa!), аргументувавши свій вчинок тим, що звання, титули й пошани не мають жодного значення. Якщо чесно, то ми з ним згідні.
Значною мірою на бродягу з Вірджинії вплинула творчість таких письменників, як Лев Толстой, Джек Лондон, Вільям Генрі Девіс і Генрі Торо, і він вирішив залишити на деякий час соціум, зануритись із головою у самотність для роздумів, подібно до того, як колись зробив один з улюблених авторів Кріса – Генрі Торо.
Отже, МакКендлес закінчив універ, віддав на благодійність у організацію Oxfam International $24 000, що залишились з $47 000, які родина дала мандрівникові на навчання у коледжі (уявляємо, як пересмикнуло зараз більшість читачів!), і вирушив у пошуках гармонії під ніком “Александр Супербродяга” (Alexander Supertramp).
Подорож вийшла знана! Кріс подолав шлях через Арізону, Каліфорнію та Південну Дакоту, де влаштувався працювати на елеватор. Життя в бродяги не було сумним. Чергувалися періоди, коли він мав гроші, й коли не мав ані шелягу. Він вцілів, коли його авто потрапило у повінь. Машину довелося залишити, хоча, подейкують, постраждала вона не сильно і їздити на ній ще можна було. Певно, МакКендлес вирішив, що пішки досліджувати світ набагато цікавіше. Для чогось він зняв номерний знак із автівки. На згадку, мабуть.
Далі Крістофер Джонсон спустився на каное по річці Колорадо аж до Каліфорнійської затоки. Молодика вабили пригоди, він отримував насолоду від того, що не знав, що їстиме ввечері чи де заночує.
МакКендлес завжди мріяв про подорож до Аляски, де його ніхто не турбуватиме. У квітні 1992 року Кріс дістався автоспином до містечка Фербенкс на цьому півострові. Останнім, хто бачив нашого героя в живих, був Джим Ґеліен (Jim Gallien), которий довіз його від Фербенксу до Стемпід Трейл). Ґеліен дуже хвилювався за “Алекса”, який не мав бодай компасу й елементарного запасу харчів. Неодноразово Джим Ґеліен намагався переконати бродягу відмовитись від авантюри, й навіть пропонував заїхати до Анкоріджу, щоб придбати якийсь провіант і спорядження. Але МакКендлес відмовився від допомоги, погодившись взяти від Джима лише пару ялових чобіт, сандвічі, й пачку чіпсів. В підсумку, Ґеліен висадив супербродягу на початку Стемпід Трейл у вівторок, 28 квітня 1992 року.
Після сходження по Стемпід Трейл, МакКендлесс знайшов закинутий автобус який було залишено по закінченню будівництва дороги. З собою Кріс мав мішок з 4,5 кг рису, гвинтівку, посібник по рослинах, кілька книг і ще якісь дрібнички. Мисливець з “Алексу” був не надто вправний, тож великого зиску зі зброї він не мав. Втім, одного разу хлопцеві вдалося вполювати лося, але бродяга не зміг приготувати м’ясо, і його довелося викинути.
Наш герой весь цей час вів щоденник. Його нотатник містив записи за 189 днів.
12 серпня 1992 року МакКендлес зробив останній запис. Він процитував уривок вірша Робінсона Джефферсона “Мудрі люди у їхні тяжкі часи” (“Wise Men in Their Bad Hours”).
На звороті сторінки, Кріс додав: “Я прожив щасливе життя й дякую Господові. Прощавайте і нехай благословить усіх Бог!” (“I have had a happy life and thank the Lord, goodbye and may God bless all!“).
Його тіло було знайдено у спальнику у закинутому автобусі 6 вересня 1992 року, а вага МакКендлеса становила лише 30 кг. Хлопець був мертвим понад два тижні. Офіційною причиною смерті мандрівника визнали виснаження. Біограф Джон Кракауер припускає два можливі варіанти, які призвели до загибелі Кріса. Перший: він помер від так званого “кролячого голодування” (форма різкого недоїдання, викликана надмірним споживанням малокалорійного м’яса (наприклад, кролів) і браком інших поживних речовин. Друга причина – МакКендлес міг отруїтися пліснявою, яку містило насіння рослин, що їх споживав наш герой. Дійсну версію досі не встановлено. Єдиним доказом другого припущення запис у щоденнику МакКендлеса, датований 30 липням 1992 року – “Дуже слабкий. Помилився у виборі рослини. Насіння…” (Extreamly week. Fault of pot. Seed…).
Крістофер Джонсон МакКендлес провів коротке, але яскраве життя. Він став легендою, а це така рідкість у наш час!
Если вас интересует быстрая и качественная доставка товаров из Китая, то полную информацию можно найти здесь http://tengizcargo.ru/china.htm
Дивився фільм Into the Wild про нього. Дуже вразило!