Перший український панк Григорій Савич Сковорода з’явився на світ Божий 9 листопада (за новим стилем) 1722 року в Чорнухах, що на Полтавщині.
Після закінчення сільської школи видатний бродяга поступив до Києво-Могилянської академії у віці 12 (!) років.
Навчання Сковороди тривало з перервами аж до 1753 р. Прогалини в умовному студентському квитку були викликані тим фактом, що 1741 Григорія забрали до Санкт-Петербургу для співу в придворній капеллі, звідки хлопчина повернувся 1744.
У 1745-1750 роках Сковорода вирушає до євротріпу: спочатку до Угорщини у складі царської місії, потім — до Словаччини (Братислава) та австрійського Відню. Перебування Григорія в Італії, Німеччині й Польщі не підтверджено документами, проте, вірогідно, він там був.
Після мандрівки наш герой повернувся до Батьківщини. Жив і працював спочатку в Переяславі, а потім у Харкові. Писав твори, перекладав Плутарха. Стиль життя був досить припанкованим – зі слів очевидців, Григорій Савич прокидався дуже рано, не їв риби і м’яса, віддавав людям усе останнє, постійно був на позитиві й нічим особливо не переймався.
Під кінець 70-х років XVIII ст., після різних конфліктів з владою, яка не поділяла його поглядів, Григорій Сковорода обрав зовсім новий і незнаний до того стиль життя, а саме — мандрівку. Його подорож тривала до самої смерті філософа, майже тридцять років. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами.
Сковорода ніколи не розлучався із Біблією, сопілкою або флейтою і своїми писаннями. Слава про нього йшла далеко попереду і кожний, чи то пан, чи селянин хотів його побачити й почути. Тож аудиторія в бродячого філософа була різношерстною і великою.
Довідалась про мандрівного панка з Чорнух і тодішня імператриця Єкатерина ІІ. Через свого поручника Потьомкіна німкеня послала Сковороді запрошення переїхати до столиці. Посланець цариці застав Григорія на краю дороги, де той відпочивав і награвав рок-мотиви на флейті, а неподалік нього паслась вівця того господаря, у якого філософ затримався.
Посланець передав запрошення, але Сковорода, не надавши цьому великого значення, відповів: «Скажіть цариці, що я не покину України — мені дудка й вівця дорожчі царського вінця».
Велика мандрівка Григорія Савича обірвалась 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (нині – Сковородинівка) Золочевського району Харківської області. Зі слів очевидців, наш герой спокійно підвівся, викопав надворі яму, помолився і ліг у неї, сказавши, що настав його час. Наступного дня його знайшли вже мертвим.
На хресті над могилою великого українського мандрівника викарбувано: “Світ ловив мене, та не впіймав…”
Вишиті сорочки безкомпромісно входять в моду. Кожен українець мав би мати в своєму гардеропі такий вид одягу.Тому для всіх хто бажає купити вишиванки потрібно поспішати, щоб випадково не залишитись за бортом 😉 .
