Кавказька експедиція. Частина 2. Воєнна Грузинська дорога.

Автор: Юрій Борисов

Маршрут: Казбеґі-Тбілісі.

Воєнна Грузинська дорога – головний транспортний коридор Кавказу. По її серпантинах ми й дісталися Тбілісі.

Першим крупним населеним пунктом на нашому шляху був Казбеґі. Це місто розташоване біля підніжжя однойменної гори Казбек (грузинською – Казбеґі), що багатьом відома за малюнком на пачці радянських сигарет без фільтру.

Місцеве населення заробляє собі на хліб тим, що водить туристів на вершину культової для грузин гори. Влітку 2012 можна було домовитися з провідниками за 400 євро на 4 осіб. Похід займає біля 3 днів і вимагає серйозної підготовки.

Казбек величний. Його висота становить понад 5000 метрів і навіть влітку маківка цього велета вкрита снігом:

Інші гори понижче, але до хмар дістають:

Навколишні пейзажі дуже мальовничі. Внизу тече стрімкий Терек, який тут називають Терґі:

«Зедазені» – популярний грузинський виробник пива та безалкогольних напоїв:

Лимонади дуже смачні, а от пиво так собі.

Архітектура нагадує Болгарію. Взагалі, Грузія чимось подібна до Балкан:

На попередній світлині зверніть увагу на невелику цятку вгорі зліва, трохи ближче до центру – це монастир.

Власне, от і все місто. Якщо ви фанат гір – вам сюди. Любителям фотографуватися на фоні вишуканих історичних будівель тут робити нічого. Містечко маленьке – його можна обійти за півгодини. Чогось надзвичайно цікавого, окрім вищезгаданого гірського монастиря, не було помічено. Головна окраса Казбеґі – природа. І напевно люди. Ізольованість від зовнішнього світу повинна даватись взнаки.

Ми тут довго не затримувались, але якщо ви схочете зупинитись у Казбеґі й поблукати навколишньою територією, то ось координати дуже гарного хостелу:

GUESTHOUSE NAZI, Nazi Chkareuli, моб.: 598 382 700, тел.: 345 252 480.

Або:

Shorena Sujashvili, моб.: 599 265 813, e-mail: ssujashvili@yahoo.co

Не цікавився цінами, але гадаю, що в 20 ларі з людини можна вкластися (курс станом на серпень 2012 був приблизно 4,4 гривні). Через дорогу від хостелу знаходиться Khinkali House, де можна смачно й недорого попоїсти.

Їдемо далі. Маршрутки на Тбілісі ходять з центральної площі Казбеґі одна за одною. Ціна – 10 ларі або 200 російських рублів. Долари водії чомусь брати не хочуть. Обміняти «зелені» тут досить проблематично – принаймні, я не помітив місць, де це можна зробити. Іде маршрутка до столичного автовокзалу Дідубе приблизно 3,5 години. Останній мікроавтобус на Тбілісі відходить о 16-00.

Що цікаво, стоячих пасажирів у Грузії, на відміну від України, маршрутники брати не можуть. Вірніше і в нас так возити людей заборонено, проте наші плюють на будь-які закони. Кмітливі кавказці виходять з даної ситуації інакше. Чарівний помах руки водія і з-під усіх сидінь починають з’являтися розкладні стільчики й лавочки. У підсумку, маршрутка так само нагадує банку зі шпротами, але усі пасажири сидять – поліція не прикопається.

Дивно, що перевізники у погоні за наживою не розуміють простих речей: будь-який транспортний засіб розрахований на певну вагу і якщо її постійно перевищувати, амортизація буде прискорюватись. Автівка частіше ламатиметься і гроші, зароблені на додаткових пасажирах, уходитимуть на ремонт мікроавтобусу.

Їхати до Тбілісі довелося мальовничою Воєнною Грузинською дорогою (далі – ВГД). Нехай її назва не вводить вас у оману – військових тут зараз немає, а от років десять тому, зі слів моїх грузинських знайомих, на шляху від Казбеґі до столиці Сакартвело було аж 15 блокпостів!

Слід зазначити, що дороги у Грузії дуже якісні. Загалом, в країні нещодавно було прокладено 12 тисяч кілометрів нових шляхів. Звісно, місцями ВГД, особливо на важкодоступних перевалах, ще стара й побита, а подекуди взагалі переходить у ґрунтовку, та неозброєним оком помітно: ведуться якісь ремонтні роботи і невдовзі тут має з’явитися новенький гладенький асфальт.

Усі знаки в Грузії дублюються англійською (перепрошую за якість світлини – фото робилося на ходу крізь вікно маршрутки):

На висоті понад 2300 метрів рослинність переважно субальпійська:

Трапляються мальовничі руїни:

Оскільки місця красиві, розвивається туризм – будують нові готелі й кемпінги:

Взагалі, Грузія дуже нагадує Туреччину років 15 тому. Помітно, що вона йде тим самим шляхом, активно розбудовуючи власну інфраструктуру. Гадаю, в цієї кавказької країни є усі шанси найближчим часом стати привабливим і популярним курортом. Звісно, держава серйозно втратить у самобутності, коли сюди линуть юрби європейських пенсіонерів і американських «волкерів» – все стане прилизаним пластмасовим і штучним, але економіка пожвавиться і на південні схили Кавказу також прийде покращення. Такий от ліричний відступ..

Торгівля медом іде активно:

Поступово дорога знижується і йде через мальовничі долини:

Незрозумілий предмет змушує згадати стрічку «Кін-Дза-Дза»:

Як вже згадувалось, дороги європейського рівня:

Тбіліське водосховище:

Монастир Джварі (в перекладі – хрест):

Ось так непомітно ми й доїхали до столичного автовокзалу Дідубе:

Далі буде.

Booking.com

Частина 1

Частина 3

Частина 4

Частина 5

Частина 6

Частина 7

Частина 8

---

Когда едете в далекое путешествие и хотите как можно больше осмотреть и быть независимым в передвижении, то аренда автомобилей это то что вам нужно.Так что не отказывай себе в таком удовольствии и переходите по ссылке http://autoliga.info/main/arenda-avtomobilej-v-sankt-peterburge.html