Автор: Юрій Борисов
Албанія — одна з останніх білих плям на мапі Європи. Ця країна абсолютно не схожа навіть на своїх сусідів, а для українців взагалі виглядає справжньою екзотикою. За самобутністю її можна сміливо ставити в один ряд з Грузією чи Вірменією. Мальовничі краєвиди, теплий клімат, розсип історичних пам’яток, гостинні люди та низькі ціни — кращого місця відпочинку годі й шукати.
Отож вам захотілося нових вражень і ви їдете до Албанії. Чудовий вибір! Там дійсно є на що подивитися. Нижче — інформація, яка допоможе вам зорієнтуватися у цій країні та відчути її дух.
Віза. Не потрібна. Можна перебувати за українським закордонним паспортом до 90 діб.
Як дістатися. На жаль, постійного прямого авіасполучення між Україною та Албанією немає. Влітку турфірма «Феєрія мандрів» організовує чартери. Чув, що бувають дуже вигідні пропозиції — до 300 Євро за переліт і 11 днів проживання в готелі, але краще уточнити у власника компанії Ігоря Захаренка
Якщо летіти регулярним авіатранспортом, то потрібно робити пересадку у Відні чи Стамбулі.
Транзитна віза для громадян України в австрійському аеропорту не потрібна.
Я добирався саме через Відень. Квитки на початку листопада 2016 року коштували біля 300 доларів. Пересадка тривала майже 4 години туди і близько 6 годин назад. Сам переліт займає приблизно три години.
Через Стамбул може бути дешевше (до 200 доларів), але там зараз неспокійно, тож раджу трохи переплатити заради власної безпеки.
Що подивитися. Попри малі розміри, Албанія дуже різноманітна. В одному кварталі можна побачити християнський храм і мусульманську мечеть, а руїни давньоримських амфітеатрів будуть розташовані по сусідству з соціалістичною забудовою.
На верхівках Албанських Альп лежатиме сніг, а на узбережжі під розкидистими пальмами засмагатимуть люди.
Тут є два моря, кілька великих озер, дубові ліси й мальовничі гори. Посеред подвір’я може бовваніти залізобетонний бункер, а на балконі триматимуть кіз.
А ще додайте до цієї розмаїтості архітектури й природи тривалу ізоляцію від світу (країна півстоліття за ступенем закритості була на рівні Північної Кореї), і ви отримаєте справжню «бімбу».
Отож як хочете побачити одну з останніх загадок Європи — їдьте сюди без вагань.
Я був у трьох албанських містах і всі вони мали неповторний вигляд.
От, наприклад, столиця країни Тирана місцями дуже нагадує Близький Схід. Ви тільки погляньте на цей шалений трафік!
На вулицях іде жвава торгівля:
Над хідником може звисати шматок дроту. Сподіваюся, він заземлений:
Скрізь сушиться білизна:
Ставлю десять «Шоколапок», якби я сказав, що це Туреччина чи Ліван — ви б повірили:
Але центр Тирани виглядає цілком по-європейському:
Та й нові спальні райони досить приємні:
Справжня візитівка міста — яскраві кольорові будинки. Часто можна побачити просто неймовірне розфарбування:
(Фото: https://www.wikipedia.org/)
Ну, й фотогенічні гори, які в албанській столиці видно практично звідусіль:
Загалом, приємне самобутнє місто. Можливо, без розсипу якихось архітектурних шедеврів та історичних пам’яток, але цілісне й атмосферне. Отож заїхати треба. Все ж таки, це столиця.
Дуррес. Найбільший порт Албанії, як на мій хлопський розум, набагато цікавіший за Тирану.
По-перше, у Дурресі є Адріатичне море, що вже надає йому чималого шарму.
Ну, а по-друге, місто дуже старе, що вилилося у значну кількість цікавих будівель.
Кажуть, це був один з найбільших амфітеатрів Римської імперії, що вміщував 20 000 глядачів:
Дуррес — це шалена мішанина культур і стилів. Еклектика тут ще більша, ніж у Тирані. Ось, наприклад, венеційська вежа:
А у двох хвилинах пішки від неї — церква у візантійському стилі:
Місцями Дуррес схожий на Туреччину:
Місцями на Кубу:
Місцями на південну Італію:
Місцями на країни СНД:
Але найбільше тут чогось суто албанського, як оці бетонні (!) лавочки:
Отже, Дуррес — це must see в Албанії.
Берат. Одне з найстаріших міст світу, в яких безперервно живуть люди — Берату понад 2500 років. Розташований лише в 1,5 годині їзди маршруткою від Дурреса. Дуже добре збережений історичний центр в оттоманському стилі, який займає височеньку гору. Власне, будь-які слова зайві. Це треба бачити:
Я можу викладати світлини цього місця годинами, але прибережу їх для окремої статті. Втім, про Тирану й Дуррес оповідки будуть також. Щодо Берату, то скажу коротко: СУПЕР. Автор багато де був — від Португалії до Вірменії, і від Фінляндії до саудівсько-йорданського кордону — але ТАКОГО не бачив ніде! Єдине місто, котре я порівняв би з цією перлиною Албанії — Єрусалим. Без жартів!
Люди. Не зважаючи на дурні стереотипи, албанці — приємні й відкриті. Це перша країна світу, де за мене у транспорті заплатила незнайома дівчина.
Місцеві з великою цікавістю ставляться до іноземців. Якщо ви стоятимете посеред міста з мапою, то вам гарантовано намагатимуться допомогти. А у транспорті заведуть розмову, випитуючи, хто ви і звідки.
І що подобається, на відміну від Близького Сходу, тут не просять гроші у туристичних місцях. Радше навпаки.
Кілька разів я намагався віддячити албанцям, котрі показували дорогу, українськими копійками чи гривнями — як сувеніром. Та щоразу люди думали, ніби я хочу заплатити, й мало не ображалися за такий жест, на відріз відмовляючись брати подарунки.
Отож нарід тут приємний і …колоритний! Особливо імпозантно виглядають пенсіонери:
Агресивно налаштованих пацанчіків в абібасі я не побачив. Лише одного разу якийсь підліток на вулиці схопив фотоапарат у моїх руках і дуже настирливо просив дозволу нас сфотографувати. Але у тій ситуації він не міг би втекти від нас просто фізично, тож, напевно, просто хотів заробити кількадесят лек. Знаєте, є така тема: вас фотографують вашою ж камерою, а потім просять за це гроші.
Ще в нашої сусідки у Дурресі вкрали сумочку на пляжі, але, погодьтеся, таке може трапитися у будь-якому курортному місті.
В цілому ж, одне з найбезпечніших місць, де я був.
Сусідні країни. Албанія має зручне географічне розташування і дуже компактна, тому її спокійно можна поєднати з іншими державами. Якщо ви маєте «шенген», то Італія й Греція зовсім поряд.
З Дурреса ходять пороми до трьох італійських міст: Барі, Анкони і Трієсту. Восени 2016 року квиток до найближчого з них Барі коштував біля 40 Євро.
Втім, ціни та розклад перевіряйте на http://www.aferry.com/
Щодо Греції, то практично з будь-якого крупного населеного пункту до багатьох грецьких міст їздять автобуси. Подібна картина тут буденна:
Стосовно вартості не скажу, але, враховуючи рівень платоспроможності албанців, щільний трафік та близькі відстані, навряд це буде дуже дорого.
Щодо Македонії та Чорногорії, то вони для українців безвізові, але з ними немає автобусного сполучення (принаймні я не бачив туди жодного автобусу, хоча неодноразово був на автовокзалах різних міст). Проте, ви можете гарантовано взяти таксі до кордону з найближчих до нього населених пунктів.
З Косово ж, навпаки, стабільне автобусне сполучення, а саме з Прізреном і Пріштіною, але туди потрібна шенгенська віза. По цінах — дивіться вище про Грецію.
Можливо, ви схочете поїхати до Сербії автівкою. В жодному разі не намагайтеся потрапити туди через Косово. Серби не впустять, адже вважають це нелегальним перетином їхнього кордону. Отож їдьте через Македонію або Чорногорію.
Автостоп. Дуже гарний. Я не їздив, бо не мав потреби, але чимало моїх знайомих подорожували Албанією таким чином. Іноземців підбирають охоче, адже Щіперія тривалий час була закритою, тож тепер їм цікаво спілкуватися з представниками інших націй. Але майте на увазі, що в подібних країнах водії часто просять гроші. Аби не виникнуло непорозумінь, одразу попереджайте, що подорожуєте безкоштовно (албанською — falas —звучить як «фалЯс»).
Мова. Албанська, якою говорить 98% населення, не схожа ні на що. Є, звісно, запозичення з турецької, латини та сербської, але основа — унікальна. Загалом, під час подорожі мовний бар’єр буде відчутним. Англійську сяк-так знає молодше покоління у великих містах, але у більшості з мовою Шекспіра якось не склалося.
Доволі поширена італійська, адже до Апеннін близько й чимало албанців їздять туди на заробітки. Особливо багато італомовних людей у портовому Дурресі. Тож якщо ви володієте «італьяно», це буде жирний плюс.
На півдні живуть етнічні греки, які, що цілком логічно, розмовляють грецькою. Ще вихідці з Косово, як правило, непогано говорять сербською, але ці мови й близько не стоять за поширеністю поряд з італійською. Фактично, вона єдина дійсно популярна іноземна мова в країні.
Враховуючи вищенаведені фактори, я наполегливо рекомендую вам вивчити основні розмовні фрази албанською. Це не лише розташує до вас місцевих, а й суттєво полегшить життя. Ось список необхідних слів.
Національна валюта. В Албанії ходить лек.
1 долар — 130 лек
1 гривня — 4,78 лек (для зручності — 5)
Транспорт. У містах ходять великі сучасні автобуси. Квиток купується всередині у кондуктора й коштує 30 лек, або приблизно 6 грн.
Між містами ходять як великі автобуси, так і добре відомі нам маршрутки. Посадка відбувається так само, як на привокзальній площі Києва: водії голосно вигукують назву напрямку. Тільки кричать вони «Вльора» чи «Берат», а не «На Рівне» чи «Біла Церква» — ото і вся відмінність.
Квитки купуються всередині. Розкладу, як такого немає — транспорт відправляється, як тільки заповниться. Місцевого аналогу «Радіо Шансон» помічено не було. Водії радіо слухають, але значно тихіше, і репертуар там кращий.
Щодо цін, то вони цілком демократичні. Проїзд від аеропорту Рінас до центру Тирани коштує 2 Євро, 45 км від столиці до Дурреса обійдуться вам ще дешевше, а 150 км між Дурресом і Бератом на наші буде щось біля 200 грн.
Пасажирське залізничне сполучення є лише між Тираною і Дурресом. Потяг схожий на старий італійський. Судячи з того, що усі чотири дні мого перебування у Дурресі він стояв незворушно, даний вид транспорту не користується особливою популярністю.
Таксі помітити дуже легко — вони всі жовтого кольору:
По вартості не скажу, не користувався. Знаю тільки, що в Тирані таксист має видати вам чек.
Велодоріжки існують. У столиці також бачив прокат роверів, та, на жаль, оплата за нього не автоматизована, а людина, котра видає двоколісних коней, кудись пішла:
Рівень життя. В уяві більшості українців Албанія — злиденна країна у закутку Балканів, в якій усі їздять на крадених «мерседесах», готують бойовиків для війни в Косово і торгують наркотиками. Чи правда це? Змушений розчарувати тих, хто так думає. В цілому, Албанія не гірша за Україну, а в дечому навіть розвиненіша.
Зокрема, тут вже є 4G, на відміну від нас:
В Албанії кращі дороги, ніж в Україні:
Ви багато де в нас бачили проїжджу частину з шести смуг бруківки?
Звісно, трешу теж вистачає, але здебільшого Албанія отака:
Особливості побуту. Як я вже казав вище, тутешні міста багато в чому схожі на Балкани, Туреччину, Італію, колишній СРСР і навіть на Кубу. Але є кілька деталей, котрих я більше не бачив ніде.
В Албанії — справжній культ автомийки. Складається, враження, що аборигени тільки й роблять, що миють свої машини. Називається цей сервіс LAVAZH (звучить як «лявАж»):
Ніде більше у світі нема такої кількості виробів з бетону. Вище я вже показував фото бетонних лавочок у Дурресі, ось вам ще одна до колекції. Напевно, в літню спеку на такій приємно сидіти:
Ну, й звісно, бункери Ходжі. Про них я напишу в окремій статті, тому поки обмежуся самими фото, щоб вас заінтригувати:
Кухня смачна і поживна. Щось середнє між середземноморською і балканською. Зелень, оливки, яловичина, гарна випічка, і завжди якісна кава. Також популярні італійські страви. У Дурресі на кожному кроці можна скуштувати морепродукти чи рибу, які ще пару годин тому бовталися у воді. Як хочете чогось незвичного, то наполегливо рекомендую спробувати tave kosi — запечене у йогурті ягня. Воно не скрізь є, тож доведеться пошукати, але це того варте!
Щодо алкогольних напоїв, то у Бераті пив хороше домашнє біле вино. Пиво тут скрізь п’ють німецьке, та як кортить саме албанського — раджу Korça.
УВАГА! Важливий момент. Кафе тут називаються невеличкі забігайлівки, де зазвичай є лише кава, пиво і якісь пару видів фрешів. Якщо ви зголодніли, то йдіть до ресторану (restorant).
Ціни. Країна недорога навіть за українськими мірками. Поживний обід з пивом у ресторані середньої руки коштуватиме 7-8 доларів на людину. Про транспорт вже писав вище.
Житла повно на будь який смак — від 8 доларів за койкомісце у хостелі до 25 доларів за нормальні апартаменти. У не-сезон в Дурресі можна винайняти 1-кімнатну квартиру поблизу моря лише за 200 Євро на місяць.
Як схочете придбати нерухомість, то 3-кімнатна квартира з гарним ремонтом і меблями у Дурресі в 100 метрах від Адріатичного моря коштує 45 000 Євро.
Ціни на одяг і продукти близькі до українських.
Бензин дорогий — восени 2016 року було біля 34 грн. за літр 95-го.
Клімат субтропічний, завдяки чому в Албанії ростуть пальми, хурма, гранати, цитрусові та багато іншої екзотики. Зокрема, я ніде більше не бачив фікуси у вигляді триметрових дерев, а у Дурресі навіть зауважив невеликий банан.
Майте на увазі, влітку тут страшна спека. Їхати краще у жовтні, коли вже не так пече, але вода ще тепла.
Я був на початку листопада і навіть скупався в Адріатичному морі, температура якого становила +19 °С. Погода для прогулянок була комфортною, інколи доходило до +25 °С на сонці.
Загалом, Албанія — приємна спокійна країна. Ви неодмінно наберетеся тут вражень до наступних подорожей! На цьому прощаюся. Як кажуть албанці, mirupafshim!
P.S. Аби краще пройнятися духом Щіперії, подивіться цю чудову австрійську документалку з англійськими субтитрами. Навіть якщо ваш English is not so good, це не страшно — там нескладні діалоги і більшість змісту відчувається на інтуїтивному рівні.
